Григоріополь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 46°09′13″ пн. ш. 29°17′47″ сх. д. / 46.15361° пн. ш. 29.29639° сх. д. / 46.15361; 29.29639

Григоріополь
Grigoriopol

Герб
Герб Григоріополя
Grigoriopol bus station.JPG
Основні дані
47°08′45″ пн. ш. 29°18′04″ сх. д. / 47.14583° пн. ш. 29.30111° сх. д. / 47.14583; 29.30111
Країна Молдова Молдова /
Придністров'я Придністров'я
Адмінодиниця Придністров'я
Григоріопольський район
Столиця для Григоріопольський район (district of the Pridnestrovian Moldavian Republic)
Засновано 1792
Перша згадка 1792
Статус міста 2002
Населення 9 381[1] 2014
Висота НРМ 41  м
День міста 25 липня
Телефонний код +373 210
Часовий пояс UTC+2
GeoNames 618234
Поштові індекси MD-4000[2]
Міська влада
Веб-сторінка grigoriopol.moy.su
Мапа
Григоріополь. Карта розташування: Молдова
Григоріополь
Григоріополь
Григоріополь (Молдова)


CMNS: Григоріополь на Вікісховищі

Григоріо́поль, Грігоріо́поль або Грігоріо́пол (молд./рум. Grigoriopol, Григориопол, рос. Григорио́поль) — місто, адміністративний центр Грігоріопольського району Придністров'я. Розташований за 45 км на північний захід від Тирасполя.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Назва[ред. | ред. код]

Є дві версії походження назви. В одній розповідається, що місто назване на честь ангела князя Потьомкіна[3] — Григорія. В другій йдеться про Григорія — Просвітителя всієї Вірменії[4].

Заснування[ред. | ред. код]

Григорій Потьомкін

У 1791 згідно Ясського мирного договору землі, які пізніше були названі Григоріополем, відійшли до Російської імперії. Наступного року указом Катерини ІІ засноване поселення та заселене, орієнтовно, 4 000 вірменських переселенців із Аккерману, Ізмаїла, Каушану, Кілії та Бендер. Сама Катерина II затверджувала план будівлі міста, і в неділю 25 липня відбувся урочистий момент — закладка міста. Вірменський архієпископ Аргутінський освятив шість каменів, призначених для закладки міста[5]:

« Покойный князь Григорий Александрович Потемкин-Таврический назначил быть городу армянскому под именем Григориополь у самого Днестра, между долин Черной и Черницы, включая и обе оныя в городской выгон. Мы, утверждая сие назначение, повелеваем: отвесть помянутую округу, между долин Черной и Черницы, лежащую совмещением обоих оных под город армянский, который и именовать «Григориополь». »

Створивши на півдні країни вірменську колонію, російський уряд мав намір перетворити її в торговий центр. Аж до 1830-х Григоріополь грав важливу роль в економічному розвитку півдня Російської імперії. Основними заняттями жителів Григоріополя в перші роки існування міста були землеробство, ремесло та торгівля. За обсягом виробництва продукції григоріопольські чинбарі займали провідне місце на півдні імперії[5]

ХVIII століття[ред. | ред. код]

Ставши порівняно великим містом, Григоріополь в 1794 році отримав власні герб та печатку. Першим градоначальником став капітан Павло Турманов. У наступні роки, аж до 1918 року, Григоріополь  — невеличке місто Тираспольського повіту Херсонської губернії[5].

ХІХ століття[ред. | ред. код]

У 1859 у містечку Тираспольського повіту Херсонської губернії мешкало 6477 осіб (3234 осіб чоловічої статі та 3243 — жіночої), налічувалось 803 дворових господарств, існували 2 православні церкви, 2 вірмено-григоріанських монастиря, єврейська молитовна школа, поштова станція, переправа через річку Дністер, 5 фабрик та заводів, 24 млина, відбувалость 4 ярмарки на рік та базари щотижня[6].

У 1870-х місто перестало бути колонією.

ХХ століття[ред. | ред. код]

Автостанція в Григоріополі
Напередодні дня міста (2012)

Радянська влада в Григоріополі була встановлена в січні 1918 року. У 1924 році Григоріополь став селищем міського типу. 12 жовтня 1924 року утворено Григоріопольський район Молдавської АРСР. У 1932 році жителів району почали примусово зганяти в колективні господарства, найбільше з яких колгосп ім. Ф. Е. Дзержинського. 26 червня 1940 року після окупації радянським союзом румунської Бессарабії, цей район ввійшов до складу новоутвореної Молдавської РСР[5]

У 1958 році в зв'язку розширенням районів МРСР, частина населених пунктів, в тому числі і селище міського типу Григоріополь, відійшли до Дубосарського району, а частина до Тираспольського. Ще деякий час ця адміністративна одиниця піддавалася різним адміністративним експериментам — укрупнення, скорочення, розформування, і лише з 21 червня 1971 року було затверджено його теперішні межі та статус. Площа району на той час становила 821 км²., а населення - 49,6 тис. жителів[5]. Основу економіки району, а відтак і міста, становить агропромисловий комплекс.[5]

ХХІ століття[ред. | ред. код]

Пам'ятна монета з гербом Григоріополя

17 червня 2002 року Рішенням Верховної Ради Придністровської Молдавської Республіки Григоріополь присвоєно статус міста[5].

У Григоріопольскому районі чимало мальовничих місць, але одна визначна пам'ятка й досі викликає суперечки серед вчених-істориків. Це підземні катакомби довжиною понад 10 км. На думку деяких вчених, вони були побудовані вірменами у XVIII столітті, коли закладався фундамент перших будівель. Інші схиляються до думки, що їхня історія починається ще від часів османського панування. Доля цих підземних споруд до нинішнього часу залишається не з'ясованою[5]

Географія[ред. | ред. код]

До Григоріопольської міської ради входять місто Григоріополь, села Красне, Далакеу, Красна Горка.

Економіка[ред. | ред. код]

В місті розвинено тваринництво. Промисловий гігант району, Григоріопольський кам'яний кар'єр, а ще видобувається вапняк, який розробляється на лівому березі Дністра.

Персоналії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Держстатслужба ПМР: Соціально-економічний розвиток ПМР за 2013 (остаточні дані)
  2. http://date.gov.md/ro/system/files/resources/2015-11/coduri%20postale%20RM.xlsx
  3. який був опікуном цього краю
  4. оскільки в містечко і до краю переселилася чимала община вірмен втікачів
  5. а б в г д е ж и Історія Григоріополя(рос.)
  6. рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор.

Джерела[ред. | ред. код]