Ташлик (Григоріопольський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Село Ташлик
молд./рум. Tașlîc
Основні дані
47.°04′20″ пн. ш. 29°23′42″ сх. д. / 47.07222° пн. ш. 29.395167° сх. д. / 47.07222; 29.395167Координати: 47.°04′20″ пн. ш. 29°23′42″ сх. д. / 47.07222° пн. ш. 29.395167° сх. д. / 47.07222; 29.395167
Країна Молдова Молдова
Район Григоріопольський район
Засновано XVII ст.
Населення 3220 (2007)
Поштові індекси
(Poșta Moldovei)
MD-4026[1]
Телефонний код +373-210
Висота над р.м. 29 м м
Водойма р. Дністер
Назва мешканців ташликці
Відстань
До районного центру
 — фізична 12,0 км
 — автошляхами 13,5 км
До Кишинева
 — автошляхами 62,3 км
Місцева влада
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 617260
Freebase /m/0cq865
Карта
Ташлик. Карта розташування: Молдова
Ташлик
Ташлик
Ташлик (Молдова)


Ташлик (молд./рум. Tașlîc; рос. Ташлык) — велике молдовське село в Григоріопольському районі в Молдові (Придністров'ї). Центр Ташлицької сільської ради.

Село розташоване вздовж долини річки Дністер, за 12 км від районного центру Григоріополя, та за 35 км від столиці ПМР - м. Тирасполя. Село має складну конфігурацію, зі звивистими вулицями та нерегулярною забудовою, зумовленими характером рельєфу місцевості.

Населення та господарство[ред. | ред. код]

Порівняно з більшістю сільських населених пунктів Придністров'я Ташлик має кращу демографічну стійкість. Динаміка чисельності населення:

  • 1959 р. – 3489 жителів;
  • 1970 р. – 3677;
  • 1979 р. – 3500;
  • 1989 р. – 3258;
  • 2004 р. – 3224 чол.

На початок 2007 року на території села було розташовано 1239 дворів, проживало 3216 чол., з них тимчасово вибулих — 358 чол., працездатного населення — 1693 чол., безробітних — 1271 чол.

Село є етнічно мононаціональним — молдовани становлять 98,1 %, росіяни — 1,3 %, українці — 0,2 %.

На 2017 р. у селі працюють «Ташлицька загальноосвітня середня школа Григоріопольського району», дитячий садок, Будинок культури, лікарняна амбулаторія, магазини, питні заклади.

У 1990-ті рр. був відновлений сільський храм - церква великомученика Георгія Побідоносця. Землі села Ташлик становлять 4316 га, у тому числі державний резервний фонд - 3156 га, землі присадибного фонду - 14 га, фермерські господарства - 726 га, селянські господарства - 318 га, пасовища - 443 га, вулиці і площі - 123 га, ТОВ «Агро Компакт» - 163 га, ЗАТ «Тираспольський КХП»- 569 га, ДОГО «Григоріопольський хлібокомбінат» - 120 га, ТОВ «Григоріопольський комбінат хлібопродуктів»- 755 га.

Загальна площа житлового фонду - 92 859 кв.м. З 1239 дворів села Ташлик газифіковано 779. Протяжність всіх вулиць села 24,7 км, з них 3,8 км з асфальтовим покриттям. У селі експлуатуються 38 шахтних колодязів та функціонують 5 артезіанських свердловин.

Історія[ред. | ред. код]

Вперше згадується в документах початку XVII ст. як невелике поселення, що складається з декількох напівземлянок, глинобитних хат і критої очеретом православної церкви. Поселення мало змішане українсько-молдавське населення. Наприкінці XVII ст. в село переселяються кілька болгарських сімей. У 1779 р. в селі налічувалося до 10 дворів.

Після приєднання до Росії 1792 року по Ясському мирному договору межиріччя Дністра і Південного Бугу в село активно переселяються бузькі козаки і бессарабські молдавани.

У 40-ві роки XIX століття Ташлик був казенним поселенням, в якому проживали 774 жителі.

Станом на 1886 рік в селі Буторської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії мешкало 1665 осіб, налічувалось 331 дворове господарство, існували православна церква, школа, земська станція та лавка[2].

У другій половині XIX ст. в селі будуються кам'яна церква, церковно-приходська школа, бібліотека, поштово-телеграфне відділення, парові млини, торгові лавки, трактир, розробляються каменоломні. Згідно з даними перепису 1897 р. в Ташлику налічувалося 300 жителів і 146 дворів.

У роки громадянської війни в околицях села йшли бої. Після встановлення радянської влади в селі споруджується невелика електростанція (1921 р.) і відкривається нова школа. Масова колективізація 1930-х рр. призвела до репресій проти заможних селян. Багато сімей встигли втекти в румунську Бессарабію, інші були заслані в Сибір, а їх майно конфісковане. Створюється колгосп «Прогрес», який спеціалізувався на вирощуванні зернових, винограду, обробці фруктових садів.

У повоєнні десятиліття були побудовані середня школа, Будинок культури з кіноустановкою, бібліотека, лікарня, амбулаторія, аптека, дитячі ясла, дитячий садок, майстерні побутового обслуговування, їдальня, магазини, телефонна станція, радіовузол, відділення зв'язку. Зведений пам'ятник радянським воїнам, полеглим у Другій світовій війні на місці поховання 734 чоловік.

Персоналії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://date.gov.md/ro/system/files/resources/2015-11/coduri%20postale%20RM.xlsx
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)