Євген Шведський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Шведський
Prins Eugen, Svenskt porträttgalleri.jpg
Народився 1 серпня 1865(1865-08-01)[1][2][…]
Дроттнінггольм, Екере, лен Стокгольм, Швеція, Шведсько-норвезька унія
Помер 17 серпня 1947(1947-08-17)[1][2][…] (82 роки)
Hedvig Eleonora församling[d], комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція
Поховання Вальдемарсудде[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Sweden.svg Швеція
Діяльність військовослужбовець, меценат, гравер
Alma mater Уппсальський університет
Членство Шведська королівська академія наук і Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей
Жанр пейзаж
Титул Герцог
Посада Герцог і Q1064520?
Конфесія лютеранство
Рід Бернадоти
Батько Оскар II
Мати Софія Нассауська
Брати, сестри  • Густав V, Оскар Карл Август Бернадотт і Карл Шведський
Нагороди
орден Андрія Первозванного лицар Великого хреста Королівського Вікторіанського ордена Хрест Свободи орден Чорного орла knight of the Order of Saints Maurice and Lazarus Орден Золотого руна
Royal Monogram of Prince Eugen of Sweden, Variant.svg

Принц Євген Наполеон Ніколаус (швед. Eugen Napoleon Nikolaus; 18651947) — герцог Нерке, четвертий і молодший син шведського короля Оскара II і його дружини Софії. Кавалер ордена Норвезького лева та ордена Андрія Первозванного[4]. Відомий також як живописець, колекціонер творів мистецтва і меценат.

Біографія[ред. | ред. код]

Принц Євген народився в Дроттнінггольмському палаці. Був четвертим і наймолодшим сином князя Оскара, герцога Естергетландського . Його мати — Софія Нассауська. Новонародженому князю було присвоєно звання герцога Нерке. Після вступу герцога Естергетландського на трон Швеції та Норвегії як короля Оскара II, герцог Нерке став четвертим у черзі на трон. Проте він більше цікавився живописом, ніж царюванням.[5]

Середню освіту отримав у приватних викладачів. У 1885—1886 роках принц Євген вивчав живопис в Уппсалі у Вільгельма фон Гегерфельда. Після цього він навчався в Парижі у 1887—1889 роках. у Леона Бонни, Альфреда Ролля, Анрі Жерве, а також короткий час у П'єра Пюва де Шавана.

Повернувшись до Швеції, присвятив себе виключно пейзажному живопису. Більшість робіт виконано в стилі, близькому до імпресіонізму. Географічно, принц Євген писав пейзажі Седерманланда, Стокгольма і озера Меларен, а також місцевостей, де він проводив літній відпочинок — Тюресе на південь від Стокгольма, Ергорден у Вестергетланді, а з 1930-х років — Естерлен в Сконе на півдні Швеції.

Принц Євген відомий не тільки як один з найбільших шведських пейзажистів кінця XIX — початку XX століття, але і як майстер монументального живопису. Серед іншого, він створив фрески «Місто на воді» (1917—1922) в ратуші Стокгольма, «Біла ніч» (1899) і «Літо» (1904) в школі Норра в Стокгольмі, а також вівтар церкви в Кіруні.

В 1899 році Євген купив парк і палац Вальдемарсудде (швед. Waldemarsudde) на острові Юргорден в Стокгольмі і в 1905 році побудував там за проектом архітектора Фердинанда Боберга заміську резиденцію в стилі модерн. Принц Євген помер у Вальдемарсудде 17 серпня 1947 року. Будинок і свою колекцію творів мистецтва принц заповів державі. Зараз це музей, де знаходиться квартира принца і велика колекція картин шведського живопису XIX і XX століття, що включає 3000 картин і графічних творів самого принца Євгена.

Роботи принца виставлені в провідних художніх колекціях Швеції, в тому числі в Національному музеї у Стокгольмі і художньому музеї в Гетеборзі.

У 1945 році, в день вісімдесятиріччя принца, була заснована медаль Принца Євгена, яка вручається за високі художні досягнення.

Роботи принца Євгена[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118915983 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б Eugen Napoleon Nicolaus — 1917.
  3. а б Eugen Napoleon Nicolaus
  4. Орден Святого Апостола Андрія Первозванного (1699—1917). Орден святої Великомучениці Катерини (1714—1917). Списки кавалерів і кавалерственні дам ", С. С. Левін, Москва, 2003, 102 стор., 300 прим.
  5. Prince Eugens Waldemarsudde. New York Times. Процитовано 3 February 2013. 
  6. Waldemarsuddekrukan pothistory. www.museibutiken.se. Архів оригіналу за 2013-04-18.