Євген Шведський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Шведський
Народився 1 серпня 1865(1865-08-01)[1][2][…]
Дроттнінггольм, Екере, лен Стокгольм, Швеція
Помер 17 серпня 1947(1947-08-17)[1][2][…] (82 роки)
Гедвіг-Елеонораd, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція
Поховання Вальдемарсуддеd
Країна  Швеція
Діяльність військовослужбовець, меценат, графік, художник
Alma mater Університет Уппсала
Членство Шведська королівська академія наук і Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей
Жанр пейзаж
Титул герцог
Посада герцог і Hereditary Princed
Конфесія лютеранство
Рід Бернадоти
Батько Оскар II
Мати Софія Нассауська
Брати, сестри Густав V, Оскар Карл Август Бернадотт і Карл Шведський
Нагороди
лицар Великого хреста Королівського Вікторіанського ордена орден Андрія Первозванного Королівський угорський орден Святого Стефана Орден Золотого руна орден Чорного орла орден Спасителя Хрест Свободи короля Гокона VII knight of the Order of Saints Maurice and Lazarus орден Святого Станіслава

Принц Євген Наполеон Ніколаус (швед. Eugen Napoleon Nikolaus; 1865–1947) — герцог Нерке, четвертий і молодший син шведського короля Оскара II і його дружини Софії. Кавалер ордена Норвезького лева та ордена Андрія Первозванного[4]. Відомий також як живописець, колекціонер творів мистецтва і меценат.

Біографія[ред. | ред. код]

Принц Євген народився в Дроттнінггольмському палаці. Був четвертим і наймолодшим сином князя Оскара, герцога Естергетландського . Його мати — Софія Нассауська. Новонародженому князю було присвоєно звання герцога Нерке. Після вступу герцога Естергетландського на трон Швеції та Норвегії як короля Оскара II, герцог Нерке став четвертим у черзі на трон. Проте він більше цікавився живописом, ніж царюванням.[5]

Середню освіту отримав у приватних викладачів. У 1885—1886 роках принц Євген вивчав живопис в Уппсалі у Вільгельма фон Гегерфельда. Після цього він навчався в Парижі у 1887—1889 роках. у Леона Бонни, Альфреда Ролля, Анрі Жерве, а також короткий час у П'єра Пюва де Шавана.

Повернувшись до Швеції, присвятив себе виключно пейзажному живопису. Більшість робіт виконано в стилі, близькому до імпресіонізму. Географічно, принц Євген писав пейзажі Седерманланда, Стокгольма і озера Меларен, а також місцевостей, де він проводив літній відпочинок — Тюресе на південь від Стокгольма, Ергорден у Вестергетланді, а з 1930-х років — Естерлен в Сконе на півдні Швеції.

Принц Євген відомий не тільки як один з найбільших шведських пейзажистів кінця XIX — початку XX століття, але і як майстер монументального живопису. Серед іншого, він створив фрески «Місто на воді» (1917—1922) в ратуші Стокгольма, «Біла ніч» (1899) і «Літо» (1904) в школі Норра в Стокгольмі, а також вівтар церкви в Кіруні.

В 1899 році Євген купив парк і палац Вальдемарсудде (швед. Waldemarsudde) на острові Юргорден в Стокгольмі і в 1905 році побудував там за проектом архітектора Фердинанда Боберга заміську резиденцію в стилі модерн. Принц Євген помер у Вальдемарсудде 17 серпня 1947 року. Будинок і свою колекцію творів мистецтва принц заповів державі. Зараз це музей, де знаходиться квартира принца і велика колекція картин шведського живопису XIX і XX століття, що включає 3000 картин і графічних творів самого принца Євгена.

Роботи принца виставлені в провідних художніх колекціях Швеції, в тому числі в Національному музеї у Стокгольмі і художньому музеї в Гетеборзі.

У 1945 році, в день вісімдесятиріччя принца, була заснована медаль Принца Євгена, яка вручається за високі художні досягнення.

Після його смерті в палаці Дроттнінгхольм 17 серпня 1947 року резиденція стала художнім музеєм і, згідно з його заповітом, власністю держави.[6] Євген ніколи не одружувався, в епоху, коли королівські принци майже завжди знаходили собі принцес для одруження. Його гомосексуальна орієнтація була невідома широкому загалу.[7]

Роботи принца Євгена[ред. | ред. код]

  • «Судно на якорі»
    «Судно на якорі»
  • Фреска у Östra Reals gymnasium
    Фреска у Östra Reals gymnasium
  • Фреска у церкві Кіруни
    Фреска у церкві Кіруни
  • Фреска у церкві Юргордена
    Фреска у церкві Юргордена
  • Порцеляновий квітковий горщик, розроблений князем Євгеном, популярний у Швеції.[8]
    Порцеляновий квітковий горщик, розроблений князем Євгеном, популярний у Швеції.[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118915983 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Eugen Napoleon Nicolaus — 1917.
  3. ↑ а б в Eugen Napoleon Nicolaus
  4. ↑ Орден Святого Апостола Андрія Первозванного (1699—1917). Орден святої Великомучениці Катерини (1714—1917). Списки кавалерів і кавалерственні дам ", С. С. Левін, Москва, 2003, 102 стор., 300 прим.
  5. ↑ Prince Eugens Waldemarsudde. New York Times. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 3 лютого 2013.
  6. ↑ Prins Eugens Waldemarsudde. Prins Eugens Waldemarsudde. Архів оригіналу за 19 серпня 2010. Процитовано 3 лютого 2013.
  7. ↑ Lindqvist, Herman (3 серпня 2013). Stort hysch om kungars sexualitet. Aftonbladet (швед.). Процитовано 15 травня 2017.
  8. ↑ Waldemarsuddekrukan pothistory. www.museibutiken.se. Архів оригіналу за 18 квітня 2013. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Швеція Це незавершена стаття про особу Швеції.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Євген_Шведський&oldid=40648932