Європа націй і свобод
| Голова партії |
 Ніколя Бей[en] Марсель де Ґрааф[en] |
|---|---|
| Дата заснування | 15 червня 2015 |
| Дата розпуску | 13 червня 2019 |
| Штаб-квартира | Брюссель, Бельгія |
| Ідеологія |
націонал-консерватизм правий радикалізм правий популізм євроскептицизм обмеження імміграції |
| Членство в міжнародних організаціях |
 Рух за Європу націй і свобод |
| Кількість членів | 6 партій, незалежний депутат з Великої Британії |
| Офіційний сайт | enfgroup-ep.eu |
Європа націй і свобод (англ. Europe of Nations and Freedom, нім. Europa der Nationen und der Freiheit, фр. Europe des nations et des libertés) — колишня ультраправа націоналістична фракція Європейського парламенту, що існувала з 15 червня 2015 до 13 червня 2019 року.
Історія[ред. | ред. код]
Після виборів до Європейського парламенту 22-25 травня 2014 року націоналістичні та інші вкрай праві партії, що представляють «Європейський альянс за свободу[en]», мали намір створити власну фракцію в Європарламенті нового скликання. Попередньою спробою сформувати украй праву фракцію в Європейському парламенті стала група «Ідентичність, традиція, суверенітет», яка розпалася зі скандалом менше ніж через рік після створення 2007 року[1].
28 травня 2014 року на пресконференції у Брюсселі було оголошено, що Марін Ле Пен від французького «Національного фронту», Герт Вілдерс від нідерландської «Партії свободи» і Маттео Сальвіні від італійської «Ліги Півночі» ведуть переговори про коаліцію для утворення фракції[2]. 24 червня стало відомо про нездатність політиків задовольнити критерії, необхідні для формування фракції: мінімальна кількість депутатів для створення фракції — 25, вони повинні представляти не менше 7 країн-членів ЄС. Тому європарламентарі від правих партій не приєдналися до жодної фракції, ставши незалежними депутатами[3][4]. Пізніше 2014 року багато вкрай правих партій, включно з «Національним фронтом» і «Лігою півночі», вийшли з «Європейського альянсу за свободу[en]» і утворили (без участі «Партії свободи» з Нідерландів) нову європейську політичну партію "Рух за Європу націй і свобод.
15 червня 2015 року Марін Ле Пен оголосила про запуск наступного дня нової фракції Європарламенту, до якої увійдуть «Національний фронт», «Партія свободи», «Ліга півночі», «Австрійська партія свободи», «Фламандський інтерес»[5][6][7], «Конгрес нових правих[en]» і Дженіс Еткінсон[en], що вийшла з «Партії незалежності Сполученого королівства». Створення групи стало можливим після двох відставок великих і суперечливих фігур украй правого спектру. По-перше, виключення Жан-Марі Ле Пена з «Національного фронту» переконало євродепутата від Великої Британії ввійти до фракції[8]. По-друге, відхід Януша Корвін-Мікке з «Конгресу нових правих» дав новий імпульс для переговорів про приєднання двох євродепутатів цієї партії, що залишилися, до фракції. Раніше Вілдерс і Ле Пен були супротивниками співпраці з «Конгресом» через занадто радикальні погляди Корвін-Мікке[9]. У групі «Народного фронту» в Європейському парламенті один із депутатів відмовився долучитися до коаліції, висловивши солідарність із колишнім лідером фронту Жан-Марі Ле Пеном, а інший депутат Емерік Шопрад під час підписання угоди був на Фіджі[9] і приєднався до фракції пізніше[10].
Маючи 37 депутатів, фракція «Європа націй і свобод» була найменшою в Європейському парламенті.
13 червня 2019 року замінена групою Ідентичність і демократія у дев'ятому Європейському парламенті[11].
Склад[ред. | ред. код]
До складу фракції на момент створення входили 6 партій, що об'єднували 35 євродепутатів, і один незалежний парламентар[12].
| Країна | Політична партія | Депутати | Європейська партія |
|---|---|---|---|
 Австрія
|
Австрійська партія свободи (FPÖ) Freiheitliche Partei Österreichs |
4 / 18
|
ЄАС[en]/РЄНС |
.svg){kind=small} Бельгія
|
Фламандський інтерес Vlaams Belang |
1 / 21
|
ЄАС[en]/РЄНС |
.svg){kind=small} Велика Британія
|
незалежний (обрана від UKIP) | 1 / 73
|
Немає |
 Італія
|
Ліга Півночі Lega Nord |
5 / 73
|
ЄАС[en]/РЄНС |
| Нідерланди
|
Партія свободи (PVV) Partij voor de Vrijheid |
3 / 26
|
ЄАС[en] |
 Польща
|
Конгрес нових правих[en] (KNP) Kongres Nowej Prawicy |
2 / 51
|
Немає |
| Франція
|
Національний фронт (FN) Front National |
20 / 74
|
ЄАС[en]/РЄНС |
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Xenophobia destroys EU's ultra - rightwing MEP group | World news | The Guardian. Архів оригіналу за 26 серпня 2009. Процитовано 27 січня 2019.
- ↑ Le Pen party steals Farage's Italian allies. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 27 січня 2019.
- ↑ Marine Le Pen fails to form far - right bloc in European parliament. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 27 січня 2019.
- ↑ Le Pen's Far - Right EU Parliament Alliance Fails at Start. Архів оригіналу за 25 січня 2019. Процитовано 27 січня 2019.
- ↑ France's National Front says forms group in European Parliament. Архів оригіналу за 18 червня 2015. Процитовано 27 січня 2019.
- ↑ Far - right parties form group in EU parliament. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 27 січня 2019.
- ↑ France's far right forms bloc in European Parliament. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 27 січня 2019.
- ↑ Ультраправі євродепутати створили фракцію. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 27 січня 2019.
- ↑ а б Olivier Faye; Jean - Baptiste Chastand (16 червня 2015). Marine Le Pen annonce la création d'un groupe au Parlement européen. Le Monde (фр.). Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 27 січня 2019.
- ↑ Aymeric Chauprade rejoint le groupe de Marine Le Pen. L'Opinion. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 27 січня 2019.
- ↑ France's Le Pen unveils new far-right European Parliament group. Reuters (англійською) . 13 червня 2019. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ Nieuw rechts blok EU: 'Wij zijn de stem van het verzet'. RTL Nieuws (нід.). 16 червня 2015. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 16 червня 2015.
|
