Іванова Лариса Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іванова Лариса Володимирівна
Народження 23 грудня 1926(1926-12-23) (97 років)
Безбородькове, Солонянський район, Дніпропетровська округа, Українська СРР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Жанр портрет і пейзаж
Навчання Київський державний художній інститут (1956)
Діяльність художниця
Вчитель Касіян Василь Ілліч і Плещинський Іларіон Миколайович
Член Спілка радянських художників України

Лариса Володимирівна Іванова (нар. 23 грудня 1926, Безбородькове) — українська художниця; член Спілки радянських художників України з 1956 року.

Біографії[ред. | ред. код]

Народилася 23 грудня 1926 року в селі Безбородьковому (нині Дніпровський район Дніпропетровської області, Україна). Упродовж 1945—1950 років навчалася у Дніпропетровському художньому училищі, яке закінчила з відзнакою. Дипломна робота — «Леся Українка»[1]. У 1951—1956 роках продовжила навчання у Київському художньому інституті у Василя Касіяна. Дипломна робота — ілюстрації і оформлення повісті «У неділю рано зілля копала» Ольги Кобилянської ((ліногравюра, акварель, гуаш; частина у Чернівецькому літературно-меморіальному музеї Ольги Кобилянської; керівник Іларіон Плещинський).

Оформляла книги для київських видавництв «Молодь», «Веселка», «Радянська школа», «Мистецтво», львівського — «Каменяр». Жила в Києві, в будинку на вулиці Академіка Філатова, № 10а, квартира № 20 та в будинку на провулку Бастіонному, № 9, квартира № 81[2].

Творчість[ред. | ред. код]

Працювала в галузі книжкової і станкової графіки. Серед робіт:

рисунки
  • «Молодий гуцул» (1955);
  • «Столітній дідо з Буковини» (1955);
  • «Вуйко з саквами» (1962);
  • «Оленка» (1970);
  • «Старенький циган» (1978);
  • «Занедбаний храм у Седневі» (1980);
  • «Ганна Світлична» (1980);
  • «Паланга. Сосни» (1987);
акварелі
  • «Гуцулочка Гафійка» (1956);
  • «Зима» (1957);
  • «Сибірський пейзаж» (1957);
  • «Портрет дівчини» (1957);
  • «Весела Настуся» (1972);
  • «Дівча з Карпат» (1972);
  • триптих «Лесині весни» (1995);
  • «Леся Українка» (1996);
  • «Ольга Кобилянська» (1996);
  • «Олена Пчілка» (1996);
  • «Соломія Крушельницька» (1996);
  • «Марія Башкирцева» (2003);
  • «Софія Караффа-Корбут» (2005);
  • «Олена Теліга» (2007);
  • «Катерина Білокур» (2008);
  • «Метелики (Олеся та Іринка)» (2008);
ліногравюри
  • «Гуцулята» (1961);
  • «Роман та Парася» (1968);
  • «Посестри» (1971);
  • «Одержима» (1980);
літографії
  • «Леся і Мавка» (1978);
  • «Княжна» (1989).
Ілюстрації

Бере участь у республіканських виставках з 1960 року, всесоюзних — з 1961 року, зарубіжних — з 1956 року (у Польщі у 1956 році, Великій Британії у 1962 році, Чехословаччині у 1966 році). Персональні виставки відбулися у Києві у 1996, 2009 роках. У 2012 році у Національному музеї літератури України було представлено виставку «Славні жінки України. Акварелі Лариси Іванової»[1].

Окремі роботи зберігаються у Музеї видатних діячів української культури у Києві, Чернівецькому літературно-меморіальномуй музеї Ольги Кобилянської.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]