Касіян Василь Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Ілліч Касіян
Kasiyan Vs Il.jpg
Дата народження 1 січня 1896(1896-01-01)
Місце народження Снятин, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія (нині — Івано-Франківська область, Україна)
Дата смерті 26 червня 1976(1976-06-26) (80 років)
Місце смерті Київ, Українська РСР, СРСР
Національність українець
Громадянство Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of the Czech Republic.svg Чехословаччина
Flag of the Soviet Union (1955-1980).svg СРСР
Жанр графіка
Вплив на Юрія Бондаренка
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1974
Орден Леніна — 1974 Орден Трудового Червоного Прапора — 1946
Премії
Премія Української РСР імені Тараса Шевченка — 1964 Державна премія УРСР у галузі науки і техніки — 1971
Звання
Народний художник СРСР Заслужений діяч мистецтв УРСР

Касія́н Васи́ль Іллі́ч (1 січня 1896, Снятин, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія — 26 червня 1976, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський художник, графік, народний художник СРСР, професор Київського художнього інституту, Герой Соціалістичної Праці. Депутат Верховної Ради УРСР 2, 6–9-го скликань (19471951, 19631976).

Біографічні дані[ред.ред. код]

Народився 1896 року в селі Микулинцях (нині в складі міста Снятин Івано-Франківської області) в багатодітній селянській родині. Українець.

Початкову освіту здобув у Снятинський семирічній і реальній школах, закінчив гімназію в місті Коломиї. З дитинства виявив неабиякі здібності до малювання.

Служив у австро-угорській армії. Після Першої світової війни навчався в Празькій академії образотворчих мистецтв (учень Макса Швабінського), яку закінчив у 1926 році. Празький період став одним із найяскравіших у творчості художника, приніс йому європейське визнання і утвердження в професійному мистецтві. Низкою високохудожніх творів («Лепта», «Карпатська мати», «У пошуках роботи», «Бездомні безробітні», «Страйк», «Робоча сім'я» та іншими роботами на соціальну тематику) він відобразив нелегке життя робітників.

У 1923 році прийняв радянське громадянство. Повернувшись у лютому 1927 року в Україну, Касіян почав свою діяльність на посаді професора Київського художнього інституту (нині — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). У 1930 році переїхав до Харкова, брав участь у організації Українського поліграфічного інституту, працював завідувачем кафедри Українського поліграфічного інституту, заступником директора Харківського художнього інституту. Його гравюри того часу («Страйк», гравюра на дереві, 1926 рік; серія «Дніпробуд», ліногравюра, 19321934 роки, «Артем», 1939 рік), малюнки та ілюстрації до творів Тараса Шевченка, Івана Франка, Василя Стефаника та інших класиків літератури характеризуються експресією штриха, романтичною піднесеністю образів.

У воєнні роки разом із інститутом був евакуйований до Самарканда, творив плакати військової, радянської патріотичної тематики. Працював завідувачем кафедри українського відділення Московського державного художнього інституту, професором українського відділення Всеросійської академії мистецтв у Загорську, РРФСР.

У 1944 році повернувся до Києва. Продовжив працювати на посаді професора, завідувача кафедрою Київського художнього інституту. Того ж року художнику було присвоєно почесне звання народний художник СРСР. Він став засновником цілої художньої школи української графіки.

Член ВКП(б) з 1946 року. У 19441949 роках був головою правління Спілки художників УРСР.

Крім творчої праці, Василь Касіян був ученим, мистецтвознавцем і теоретиком українського та світового мистецтва. З 1947 року — дійсний член Академії мистецтв СРСР. З 1955 року працював завідувачем відділом образотворчого мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії АН УРСР. У 1964 році, у зв'язку з 150-ю річницею з дня народження Тараса Шевченка, за багаторічну подвижницьку працю, створення чисельних портретів, плакатів і ілюстрування п'яти видань «Кобзаря» Василеві Касіяну, першому серед художників, за створену ним «шевченкіану», присуджено Державну премію України імені Т. Г. Шевченка. У 1971 році за участь у створенні 6-томної «Історії українського мистецтва» присуджено Державну премію УРСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11 січня 1974 року за видатний внесок у розвиток радянського образотворчого мистецтва й плідну громадську діяльність Василю Касіяну присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна й золотої медалі «Серп і Молот».

Касіян був активним громадським діячем. З 1962 по 1968 роки був головою правління Спілки художників УРСР. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР п'ятьох скликань.

За творче життя художник створив близько 10 тисяч робіт: гравюр, офортів, ілюстрацій до творів класиків літератури. Твори Касіяна зберігаються у Національному художньому музеї та інших музеях України.

Могила Василя Касіяна

Помер 24 червня 1976 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 2; надгробок — бронза, граніт; скульптор Олександр Ковальов; встановлений у 1980 році)[1].

Ушанування пам'яті[ред.ред. код]

Меморіальна дошка Василю Касіяну на Володимирській вулиці, 14 у Києві

У Києві на будинку, в якому жив Василь Касіян, встановлена меморіальна дошка, його ім'ям названо вулицю.

У 1982 році в місті Снятині був відкритий музей художника — філія Івано-Франківського художнього музею. У 1978 році була заснована щорічна республіканська премія імені В. І. Касіяна за найкращий політичний плакат, художнє оформлення політичної літератури й художню листівку.

Примітки[ред.ред. код]


Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Що з серця йде, те вічним стане. До 120-річчя від дня народження В. Касіяна (1896–1976) // Дати і події, 2016, перше півріччя : календар знамен. дат № 1 (7) / Нац. парлам. б-ка України. – Київ, 2016. – С.19-23.