Павловський Іван Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іоанн (Павловський)
Митрополит Київський і всієї України
1930 — 1936
Церква: УАПЦ
Попередник: Миколай (Борецький)
Наступник: Полікарп (Сікорський) як Тимчасовий Адміністратор Православної Автокефальної Церкви на звільнених землях України; посада Митрополита Київського при цьому залишалася вакантною.
 
Народження: 20 травня 1893(1893-05-20)
Соснівка
Смерть: серпень 1936
Митрополит Іван Павловський

Митрополит Іван (Павловський), Павловський Іван Данилович (* 20 травня 1893, с. Соснівка, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія — † серпень 1936, Білгородська область, РРФСР, СРСР) — український церковий діяч, митрополит Української Автокефальної Православної Церкви (1930-1936).

Жертва Сталінського терору.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився й виріс у с. Соснівка, Чигиринський повіт, Київська губернія (нині Олександрівський район, Кіровоградська область), де здавна жила велика родина Павловських.

Початкову освіту здобув у Соснівській церковно-приходській школі. Далі закінчив Уманську духовну бурсу з відзнакою і успішно вступив до Київської духовної семінарії, де, крім основних предметів, спеціалізувався на вивченні іноземних мов.

Сан священика отримав у 1915 році разом із приходом у селі Лебедин Чигиринського повіту. Тут він зблизився зі священиками Микитою Кохном та Іваном Кульчицьким, які допомагали відкривати нові й нові українські парафії в навколишніх селах, а потім і в місті Зінов'євську (нинішній Кропивницький).

У 1922 році в Софії Київській митрополит Василь Липківський висвятив отця Івана на єпископа Черкасько-Чигиринської округи.

Невдовзі Павловського обрали керуючим єпископом Чернігівщини. А наприкінці 1926 року, коли ДПУ арештувало архіпастиря Харківщини, Харківський окружний собор обрав на його місце Івана Павловського.

Іван Данилович редагував журнал УАПЦ «Церква й життя», писав праці з історії Української Православної Церкви.

У грудні 1930 року в Харкові відбувся надзвичайний Собор УАПЦ, на той час церква мала 300 парафій та десять єпископів. Саме той Собор і обрав митрополитом Харківським та всієї України Івана Павловського.

В 1934 після перенесення столиці УРСР з Харкова до Києва переїздить до Успенського собору на Подолі.

Після закриття храму перебирається до храму святого Миколая Притиска на Подолі. Але в червні 1935 влада забрала і цей храм.

Митрополита неодноразово арештовували і відпускали. Йому заборонили проводити богослужіння, під час допитів залякували, вимагали відректися від віри й сану, перейти на службу до більшовиків. Та Іван Данилович відповідав відмовою.

Тоді НКВС наказав йому покинути Україну. Попрощавшись із батьками та рідними у Соснівці, він виїхав невідомо куди.

У травні 1936 було арештовано в Білгородській області, а в серпні трійка НКВС винесла вирок: розстріляти. Вирок виконано, але де могила митрополита — невідомо.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Попередник: Митрополит Київський і всієї України
19301936
Наступник:
Микола (Борецький) Полікарп (Сікорський)
як Тимчасовий Адміністратор Православної Автокефальної Церкви на звільнених землях України; посада Митрополита Київського при цьому залишалася вакантною.