Епіфаній (Думенко)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
митрополит Епіфаній (Думенко)
Епіфаній
Єпископ Вишгородський
21 жовтня 2009 — 27 липня 2010
Церква: Українська Православна Церква — Київський Патріархат
Попередник: Лаврентій (Мигович)
Наступник: Агапіт (Гуменюк)
Єпископ Переяслав-Хмельницький і Бориспільський
27 липня 2010 — 23 січня 2012
Церква: Українська Православна Церква — Київський Патріархат
Попередник: Димитрій (Рудюк)
Архієпископ Переяслав-Хмельницький і Бориспільський
23 січня 2012 — 28 червня 2013
Церква: Українська Православна Церква — Київський Патріархат
Митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський
з 28 червня 2013
Церква: Українська Православна Церква — Київський Патріархат
Ректор Київської православної богословської академії
з 27 липня 2010; 2767 днів тому[1]
Церква: УПЦ КП
 
Ім'я при народженні: Сергій Петрович Думенко
Народження: 3 лютого 1979(1979-02-03) (39 років)
село Вовкове Іванівського району Одеської області, УРСР, СРСР[1]
Прийняття священства: 6 січня 2008
Прийняття чернецтва: 21 грудня 2007
Хіротонія: 15 листопада 2009
 
Нагороди:
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Епіфаній (в миру Думенко Сергій Петрович; 3 лютого 1979, село Вовкове, Іванівський район, Одеська область) — єпископ Української Православної Церкви Київського Патріархату, Митрополит Переяславський і Білоцерківський.

Народився 3 лютого 1979 с. Вовкове Іванівського району Одеської області в сім'ї робітників. — намісник Свято-Михайлівського Видубицького чоловічого монастиря[1], з 27 липня 2010 року призначений ректором Київської православної богословської академії.

Освіта[ред.ред. код]

Дитинство та шкільні роки пройшли в селі Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області. 1996 року закінчив Старожадівську середню школу І-ІІІ ступенів.

1996 року поступив на навчання в Київську Духовну Семінарію, яку закінчив в 1999 році за першим розрядом. В тому ж 1999 році поступив до Київської Духовної Академії, яку закінчив у 2003 році. Після успішного захисту кандидатської дисертації на кафедрі церковного права з темою: «Формування церковно-канонічних збірників у Донікейський період та їх характеристика» Вченою Радою Київської Духовної Академії присвоєно вчений ступінь кандидата богословських наук.

З 1 липня 2003 по 31 грудня 2005 — обіймав посаду секретаря-референта Рівненського єпархіального управління та особистого секретаря Високопреосвященнійшого митрополита Рівненського і Острозького Даниїла[1].

Викладацька робота[ред.ред. код]

З 26 серпня 2003 — 31 грудня 2005 — викладач Рівненської духовної семінарії, а також обіймав посаду старшого помічника інспектора.

У 2005 р. — обіймав посаду прес-секретаря Рівненського єпархіального управління.

2003—2005 рр. — редактор інтернет-проекту «Рівне Православне» офіційного сайту Рівненської єпархії та член редколегії церковно-релігійної газети «Духовна нива» офіційного друкованого органу Рівненської єпархії.

8 грудня 2005 р. — прийнятий в Національну спілку журналістів України.

20062007 — стажування в Афінському Національному Університеті на Філософському Факультеті (Греція).

З нового навчального 2007 року прийнятий на посаду викладача Київської православної богословської академії, а також призначений завідувачем Кафедри філології цього навчального закладу.

Член Національної Спілки журналістів України та Міжнародної Федерації журналістів[1].

Чернецтво[ред.ред. код]

З благословення Святійшого Патріарха Філарета 21 грудня 2007 року архієпископом Переяслав-Хмельницьким Димитрієм у Михайлівському Золотоверхому монастирі пострижений у чернецтво з іменем Епіфаній на честь святителя Епіфанія Кіпрського.

6 січня 2008 року в Свято-Володимирському кафедральному патріаршому соборі міста Києва Святійшим Патріархом Філаретом рукоположений у сан ієродиякона, а 20 січня 2008 року в сан ієромонаха.

25 січня 2008 року згідно з Указом призначений секретарем Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

16 березня 2008 року в Неділю Православ'я за Божественною Літургією у Володимирському кафедральному патріаршому соборі Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України возведений у сан архимандрита.

20 березня 2008 року призначений намісником Свято-Михайлівського Видубицького чоловічого монастиря міста Києва.

30 травня 2008 року призначений керуючим справами Київської Патріархії.

7 жовтня 2008 року присвоєне звання доцента Київської православної богословської академії.

21 жовтня 2009 року Священним Синодом УПЦ КП (Журнал засідання № 20) обраний на єпископа Вишгородського, вікарія Київської єпархії.

15 листопада 2009 року відбулася архієрейська хіротонія.

Рішенням Священного Синоду УПЦ КП від 27 липня 2010 року призначений ректором Київської православної богословської академії та керуючим Переяслав-Хмельницькою єпархією.

17 березня 2011 року рішенням Священного Синоду призначений головою Редакційного комітету.

17 листопада 2011 року присвоєне вчене звання професора Київської православної богословської академії.

23 січня 2012 року Указом Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета возведений в сан архиєпископа[1].

Архиєпископ Переяслав-Хмельницький і Бориспільський Епіфаній — постійний член Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату.

Рішенням Архієрейського Собору УПЦ КП від 28 червня 2013 року возведений в сан митрополита Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського та призначений Патріаршим намісником з правами єпархіального архієрея[2][3].

Рішенням Священного Синоду УПЦ КП від 13 грудня 2017 року (Журнал засідання № 38) має титул митрополит Переяславський і Білоцерківський [4].

Нагороди[ред.ред. код]

7 жовтня 2008 року присвоєне вчене звання доцента Київської православної богословської академії.

Удостоєний церковних нагород: ордена святого апостола і євангелиста Іоана Богослова, ордена святого рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня, ордена святого архистратига Божого Михаїла, ордена Святого Хреста Чорногорської Православної Церкви.

Нагороджений державними нагородами та почесними відзнаками — Орденом «За заслуги» III ступеня, грамотою Кабінету Міністрів України, подякою Премʼєр-міністра України, відзнаками Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства сухопутних військ України, відзнаками Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова та «Українського народного посольства»[1].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]