Ігнатенко Василь Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігнатенко Василь Іванович
Vasily-ignatenko.jpg
Народився 13 березня 1961(1961-03-13)
смт Брагін, Брагінський район, Гомельська область, Білоруська РСР, СРСР СРСР
Помер 13 травня 1986(1986-05-13) (25 років)

·променева хвороба
Поховання Мітінський цвинтар
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність пожежник, Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Alma mater Q64160036? (січень 1970)
Військове звання старший сержант
Нагороди
Герой України
Хрест «За мужність»
Орден Червоного Прапора

Васи́ль Іва́нович Ігна́тенко (*13 березня 1961 — † 13 травня 1986) — ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, командир відд. 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини з охорони міста Прип'ять. Герой України.

Біографія[ред. | ред. код]

Згідно з офіційною біографією, народився 13 березня 1961 року в міському селищі Брагін в Білорусі[1].

За свідченнями рідних — народився в с. Спарижжя Брагінського р-ну БРСР, в 47 км від Прип'яті.

От города Припять до деревни Сперижье, где жили его родители, сорок километров. Сеять, пахать… Его любимые работы… Мать часто вспоминала, как не хотели они с отцом отпускать его в город, даже новый дом построили. Забрали в армию. Служил в Москве в пожарных войсках, и когда вернулся: только в пожарники! Ничего другого не признавал.[2]

Як свідчать батьки, після закінчення середньої школи він навчався в Гомельському училищі електротехніки. Військова служба пройшла в одній з пожежних частин Москви, після демобілізації Василь намагався влаштуватись на роботу пожежником в Чернігові, але там не було вільних місць. Він подався в Прип'ять.[3]

Старший сержант внутрішньої служби, майстер спорту СРСР, працював пожежником на Чорнобильській АЕС. Брав безпосередню участь у гасінні пожежі на АЕС в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року.

Помер 13 травня 1986 року. Похований на Митинському кладовищі в Москві.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Людмила, українка з Івано-Франківщини[4]. Потім проживала в Києві. Їй присвячено шведський документальний фільм «Голос Людмили» (2001)[5][6]

Донька Наталія народилась вже після смерті батька, з пороком серця і померла за кілька годин.[7]

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування Пам'яті[ред. | ред. код]

Україна[ред. | ред. код]

Білорусь[ред. | ред. код]

  • 25 серпня 2007 року в м. Брагін (Білорусь) встановлено і освячено пам'ятну дошку на честь героя Чорнобиля — Ігнатенко В. І.
  • монумент на центральній площі Брагіна
  • експозиція в Брагінському історичному музеї (вересень 2008)

У Кінематографі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Татьяна, Грива. Герої-ліквідатори. chnpp.gov.ua (uk-ua). Процитовано 2019-05-12. 
  2. Монолог жены погибшего на тушении Чернобыльской АЭС пожарника Василия Игнатенко. Нервным не читать - Прошло 19 лет с момента аварии на Чернобыльской атомной электростанции. Что изменилось? Эфир радио "Свобода" - Атомная энергетика - Ядерные планы и проблемы - Зоны Апокалипсиса: черные дыры на карте России - Россия - Россия в красках. ricolor.org. Процитовано 2019-05-12. 
  3. У СЭРЦА СТУКАЕ НЕСЦІХАЮЧЫ БОЛЬ. Стартовая страница Беларуси. 21.by (ru). Процитовано 2019-05-12. 
  4. "Плакать на кладбище запрещали". Во имя чего умер ликвидатор, который тушил пожар на ЧАЭС. TUT.BY (ru). 2016-03-17. Процитовано 2019-05-12. 
  5. Вдова Героя Советского союза - Сайт г. Припять. Чернобыльская авария. Фото Чернобыль. Чернобыльская катастрофа.. pripyat.com. Процитовано 2019-05-12. 
  6. «последние семнадцать дней, которые прожил мой муж после аварии, я была рядом с ним, не подозревая.... fakty.ua (ru). Процитовано 2019-05-12. 
  7. Монолог жены погибшего на тушении Чернобыльской АЭС пожарника Василия Игнатенко. Нервным не читать - Прошло 19 лет с момента аварии на Чернобыльской атомной электростанции. Что изменилось? Эфир радио "Свобода" - Атомная энергетика - Ядерные планы и проблемы - Зоны Апокалипсиса: черные дыры на карте России - Россия - Россия в красках. ricolor.org. Процитовано 2019-05-12. 
  8. Указ Президента України № 328/2006 від 21 квітня 2006 року «Про присвоєння звання Герой України»
  9. Указ Президента України № 316/96 від 8 травня 1996 року «Про нагородження відзнакою Президента України — хрестом „За мужність“»
  10. Ушел из жизни самый известный во всем мире чернобылец Архівовано 11 жовтень 2015 у Wayback Machine.(рос.)
  11. Вдова Героя Советского союза - Сайт г. Припять. Чернобыльская авария. Фото Чернобыль. Чернобыльская катастрофа.. pripyat.com. Процитовано 2019-05-12. 
  12. «последние семнадцать дней, которые прожил мой муж после аварии, я была рядом с ним, не подозревая.... fakty.ua (ru). Процитовано 2019-05-12. 

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 15
21 квітня 2006
Наступник:
Ващук Микола Васильович Лелеченко Олександр Григорович