Ізби

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Ізби
пол. Izby
Izby, cerkiew św. Łukasza (HB1).jpg

Координати 49°26′51″ пн. ш. 21°03′56″ сх. д. / 49.44750000002777313° пн. ш. 21.06555555558377790° сх. д. / 49.44750000002777313; 21.06555555558377790Координати: 49°26′51″ пн. ш. 21°03′56″ сх. д. / 49.44750000002777313° пн. ш. 21.06555555558377790° сх. д. / 49.44750000002777313; 21.06555555558377790

Країна Польща
Воєводство Малопольське воєводство
Повіт Горлицький повіт
Гміна Устя-Горлицьке
Межує з

сусідні нас. пункти
Баниця
Мохначка Нижня Gray compass rose.svg Ріпки, Висова-Здруй
Тилич Пітрова, Фричка Цигелка
Географічна зона Низькі Бескиди
Водойма Бяла (річка)
Населення 189 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 18
Поштовий індекс 38-315
Автомобільний код KGR
SIMC 0468080
GeoNames 770747
OSM r4513836  ·R
Ізби. Карта розташування: Польща
Ізби
Ізби
Ізби (Польща)
Ізби. Карта розташування: Малопольське воєводство
Ізби
Ізби
Ізби (Малопольське воєводство)
Ізби у Вікісховищі?

Ізби (пол. Izby) — лемківське село в Польщі, в гміні Устя-Горлицьке Горлицького повіту Малопольського воєводства. Населення — 189 осіб (2011[1]).

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване в Низьких Бескидах, над річкою Бяла, притокою річки Дунаєць.

Історія[ред. | ред. код]

Село закріпачене в 1549 році. Належало до маєтностей краківського римо-католицького єпископства з кінця XVI ст. Сусіднє село Білична закріпачене в 1595 році за волоським правом князем Іваном з Ізб від імені кардинала Радзивілла. Датованою в Кєльцах грамотою 20.11.1682 р. краківський Епископ Іоан Малаховський з Малахович надав ізбянському священику Даниілови млин в Ізбах — з усіма приналежностями. Метричні книги провадились від 1784 р. В селі була парохіяльна церква святого Луки, мурована в 1888 р., разом з дочірньою церквою святого Архангела Михаїла (мурованою в 1792 р.) в селі Білична належала до Грибівського деканату Перемиської єпархії[2], після виселення лемків забрана під костел.

У 1914 р. за москвофільство 6 жителів села заарештовано і вислано до Талергофу.

На 01.01.1939 тут було майже чисто лемківське населення: в селі Ізби з 720 жителів села — 680 українців, 30 поляків (прикордонна охорона) і 10 євреїв, у селі Білична з 230 жителів села — 225 українців і 5 євреїв[3].

В ході тилявської схизми усі жителі обох сіл на чолі зі священиком перейшли до Польської православної церкви і збудували дерев'яну церкву, яка була зруйнована в 1960-х роках. В 1947 р. в результаті операції Вісла всі українці були депортовані на понімецькі землі[4]. На місце українців були поселені поляки з Підгалля і Сондеччини.

У 1975—1998 роках село належало до Новосондецького воєводства.

Сучасність[ред. | ред. код]

Після виселення українців село Білична ліквідовано, а його землі приєднано до села Ізби.

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура на день 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 97 36 51 10
Жінки 92 26 49 17
Разом 189 62 100 27

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Об'єкти, перераховані в реєстрі пам'яток Малопольського воєводства:

  • Церква святого Архангела Михаїла збудована в 1792 р.
  • Поряд збереглося кладовище, зараз недіюче.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с. 38-39
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 24, 116
  4. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок
  5. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

Джерела[ред. | ред. код]