Ізби

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Ізби
Izby
Izby, Beskid Niski5130 o.jpg

Координати 49°26′51″ пн. ш. 21°03′56″ сх. д.H G O

Країна Польща Польща
Воєводство Малопольське
Повіт Горлицький
Гміна Устя-Горлицьке
Офіційна мова польська
Населення 160[1]  
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 18
Поштовий індекс 38-315
Автомобільний код KGR
Код SIMC 0468080
GeoNames 770747
OSM пошук у Nominatim
Ізби. Карта розташування: Польща
Ізби
Ізби
Ізби (Польща)
Ізби. Карта розташування: Малопольське воєводство
Ізби
Ізби
Ізби (Малопольське воєводство)
Ізби у Вікісховищі?

Ізби (пол. Izby) — лемківське село в Польщі, ґміна Устя-Горлицьке Горлицький повіт Малопольського воєводства.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване в Низьких Бескидах, над річкою Бяла, притокою річки Дунаєць.

Історія[ред. | ред. код]

Село закріпачене в 1549 році. Належало до маєтностей краківського римо-католицького єпископства з кінця XVI ст. Сусіднє село Білична закріпачене в 1595 році за волоським правом князем Іваном з Ізб від імені кардинала Радзивілла. Датованою в Кєльцах грамотою 20.11.1682 р. краківський Епископ Іоан Малаховський з Малахович надав ізбянському священику Даниілови млин в Ізбах — з усіма приналежностями. Метричні книги провадились від 1784 р. В селі була парохіяльна церква святого Луки, мурована в 1888 р., разом з дочірньою церквою святого Архангела Михаїла (мурованою в 1792 р.) в селі Білична належала до Грибівського деканату Перемиської єпархії[2], після виселення лемків забрана під костел.

У 1914 р. за москвофільство 6 жителів села заарештовано і вислано до Талергофу.

На 01.01.1939 тут було майже чисто лемківське населення: в селі Ізби з 720 жителів села — 680 українців, 30 поляків (прикордонна охорона) і 10 євреїв, у селі Білична з 230 жителів села — 225 українців і 5 євреїв[3].

В ході тилявської схизми усі жителі обох сіл на чолі зі священиком перейшли до Польської православної церкви і збудували дерев'яну церкву, яка була зруйнована в 1960-х роках. В 1947 р. в результаті операції Вісла всі українці були депортовані на понімецькі землі[4]. На місце українців були поселені поляки з Підгалля і Сондеччини.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Об'єкти, перераховані в реєстрі пам'яток Малопольського воєводства:

  • Церква святого Архангела Михаїла збудована в 1792 р.
  • Поряд збереглося кладовище, зараз недіюче.

Сучасність[ред. | ред. код]

Після виселення українців село Білична ліквідовано, а його землі приєднано до Ізбів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Serwis internetowy Gminy Uście Gorlickie [1](пол.)
  2. Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с. 38-39
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 24, 116
  4. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок

Джерела[ред. | ред. код]