Ізоколон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ізоколон (від грецьк. isos — рівний та kolon — частина речення, складник періоду) — стилістична фігура, кількаразове повторення на невеликому відтинку віршової площі одних і тих самих слів чи словосполучень (колонів) задля витворення синтаксичного паралелізму з анафоричними та епіфоричними компонентами, а також інтонаційної і смислової увиразненості поетичного мовлення[1]. Ізоколон також використовується з метою емоційного забарвлення мови в художніх творів[2]. В ізоколоні спостерігаються ознаки ізосинтаксизму. Ізоколон часто використовується, навіть позасвідомо, у повсякденних розмовах[3].

Приклад ізоколона[ред. | ред. код]

На горі гора,

а на тій горі

піч горить.

Піч горить —

хліб пече.

"На тобі, пече,

мою печаль,

хай хліб пече,

а не серце молоде"

(Василь Голобородько, зі збірки віршів «Летюче віконце»).

Посилання[ред. | ред. код]