Уособлення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юстиція — уособлення правосуддя

Персоніфікація чи уособлення — вид метафори — вираз, що дає уявлення про який-небудь об'єкт, поняття або явище шляхом надання невластивих їм ознак, перейнятих з живої природи, перш за все — людських рис і якостей.

Різновиди[ред. | ред. код]

  • Перенесення людських ознак і властивостей на феномени живої чи неживої природи. Наприклад, «верба сміється», «веселі хати», «зима — чародійка».
  • Перенесення ознак і властивостей одних феноменів природи на інші феномени (панкосмізм). Наприклад, «море виє звірюкою», «люди гнуться, як лози».
  • Перенесення ознак між частиною та цілим, до якого ця частина належить (окремий випадок метонімії). Наприклад, «серце плаче».
  • Перенесення ознак і властивостей живого на абстрактні реалії психічного та етичного планів. Наприклад, Софія — мудрість, персонажі казок — Правда і Кривда[1][2][3].

Розрізняється метафорична персоніфікація, коли природа дзеркально відображає почуття й дії героя; персоніфікована метафора чи порівняння-прикладка — передає лише емоційний стан; антропоморфна метафора — коли людина зіставляється з феноменами природного світу, вбирає його якості; та психологічний епітет — опис психічних явищ з наданням їм деталей чуттєвого світу[1].

Підстави виникнення[ред. | ред. код]

Перенесення властивостей людської психіки на тварин, рослини і явища навколишньої дійсності, олюднення зовнішньої природи — початковий і найпростіший спосіб сприйняття і загальнодоступного тлумачення явищ і зв'язків зовнішнього світу. Олюднення довкілля — поширена риса релігійного світогляду[4]. Фетиші, тотеми, духи — приклади природних об'єктів, яким надаються людські риси з метою зрозуміти їх та виробити доцільне поводження. З розвитком абстрактного мислення олюднення зазнають і абстрактні поняття. Так, зокрема, виникають у свідомості деякі божества. Художнє уособлення відрізняється від релігійного усвідомленням того, що воно є образом дійсності, а не самою дійсністю[5].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Персоніфікація // Шевченківська енциклопедія: — Т.5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 62-68.
  2. Картина світу / Філософський енциклопедичний словник. Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАНУ, Абрис. 2002. с. 594, 697. 
  3. Персоніфікація // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1343-1344. — 1000 екз.
  4. Антропопатизм – Українська Релігієзнавча Енциклопедія (uk). Процитовано 2021-03-08. 
  5. Картина світу / Філософський енциклопедичний словник. Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАНУ, Абрис. 2002. с. 656. 

Джерела[ред. | ред. код]