Синекдоха
Сине́кдоха (грец. συνεκδοχή — «співвідношення») — різновид метонімії, що базується на кількісному співставленні предметів та явищ. Вживання однини у значенні множини і навпаки, визначеного числа замість невизначеного, видового поняття замість родового тощо.
- Як кидалась ти на списи, на луки
- Пунійська Львице, яросте Ваала!
- (Олег Ольжич).
- Татарин зайшов на Руську землю.
Як прийом творення словесного образу синекдоха відома з античності. Наприклад, Квінтіліан виокремлював шість її видів. Належну увагу вивченню синекдохи приділяли в Києво-Могилянській академії: автор київської поетики «Lyra» дає їй таке визначення: «Синекдоха, або догадка — це розуміння однієї речі на основі іншої, між якими існує природний і суттєвий зв'язок»[1]. За М. Довгалевським, синекдоха — пізнання якоїсь речі, побудоване на здогадах; у «Hortus poёticus» він наводить вісім різновидів означеного художнього засобу.
- Частина замість цілого (лат. pars pro toto):
«Голова моя козацькая! Бувала ти у землях турецьких»
(народна дума).«голова» для позначення особи.
- Ціле замість частини (лат. totum pro parte), наприклад, використання назви частини світу «Америка» у значенні ‘США’.
- Родова назва замість видової:
Я б не лишила тебе в самотині,
Країно моя!
(Леся Українка).«країна» замість «Україна».
- Видова назва замість родової:
Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, сини Коперніка
(М. Рильський).«сини певних представників народу» у значенні ‘народ’.
- Однина замість множини:
«І на оновленій землі
Врага не буде, супостата.
А буде син і буде мати» (Т. Шевченко)«враг», «син і мати» в значенні ‘вороги’, ‘сини та матері, тобто народ’.
- Множина замість однини.
М. Довгалевський також додає ще два різновиди синекдохи:
- Матеріал замість речі:
Суремна мідь співає з-над Дністра
(М. Бажан «Данило Галицький»)«мідь» у значенні ‘сурми’.
- Причина замість наслідку.
Найуживанішими є три види синекдохи: вживання частини замість цілого, однини замість множини та виду замість роду[2].
- ↑ Lyra variis praeceptorum chordis ad edendam civilem et paectricam vocem conformem voci in diserto clamantis sancti Ioannis Baptistae Apollinaeo pollice instructa anno quo Deus e superis verbum pax bona locutus (1696). — Рукопис зберігається в НБУ ім. В. І. Вернадського, відділ рукописів, шифр 501П / 1719. — 176 арк. — С. 116. ; Цит. за Шевченко-Савчинська Л. Мистецькі засоби і риторичні прийоми образотворення: давнє і сучасне [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.] // Шевченко-Савчинська Л. Етикетна латиномовна поезія в українській літературі XVI—XVIII ст.: дис. … к.ф.н. — К.: 2005
- ↑ Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. Олександра Галича. — Київ: Либідь, 2001. — С. 218.
- Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007
- Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. Олександра Галича. — Київ: Либідь, 2001. — 488 с. — ISBN 966-06-0163-8.
- Шевченко-Савчинська Л. Г. Етикетна латиномовна поезія в українській літературі XVI—XVIII ст. [Архівовано 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.]: Дис… канд. філол. наук: 10.01.01 / Шевченко-Савчинська Людмила Григорівна ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2005. — 252 арк.
- Синекдоха // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1732. — 1000 екз.
- Синекдоха // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 395-396.
- Синекдоха // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 453. — ISBN 978-966-439-921-7.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |