Інгуська автономна область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ГІалгІай автономни область
Ингушская автономная область
Інгуська автономна область
1924–1934 Чечено-Інгуська АО Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg
Столиця Владикавказ
Державний устрій Not specified
Історичний період Інтербелум
 - Засновано 7 листпада
 - Ліквідовано 15 січня 1934
Сьогодні є частиною Росія Росія
Інгуська АО, 1931

Інгуська автономна область, Інгуська АО (інг. ГІалгІай автономни область, рос. Ингушская автономная область) — адміністративно-територіальна одиниця в складі РРФСР, що існувала у 1924–1934 роках .

Центр — місто Владикавказ.

Історія[ред. | ред. код]

Інгуська АО була утворена 7 листопада 1924 з Інгуського національного округу скасованої Горської АРСР. Центром області було призначено місто Владикавказ, яке не входило до складу області, мало статус автономного міста і було також центром Північно-Осетинської АО .

З 16 жовтня 1924 року Інгуська АО у складі Північно-Кавказького краю.

15 січня 1934 Інгуська АО була об'єднана з Чеченською АО в Чечено-Інгуську АО.

Адміністративний поділ[1][ред. | ред. код]

Спочатку область мала поділ на 3 райони: Ачалуцький (с. Пседах), Горний (с. Ахкі-Юрт) і Назрановський.

8 березня 1926 Ачалуцький район було перейменовано в Пседахський, а Горний район розкраяно на Галашкинський і Пригородний (м Владикавказ).

Станом на 1 жовтня 1931 до складу області входили 4 райони:

  1. Галашкинський район — с. Галашки
  2. Назрановський — с. Назрань
  3. Пригородний — м Орджонікідзе
  4. Пседахський — с. Пседах

Населення[ред. | ред. код]

За результатами всесоюзного перепису населення 1926 населення області складало 75 133[2] чол.

Національний склад населення розподілявся наступним чином[3]:

Національність Населення, чол. Кіл-сть, %
Інгуші 62 230 83,6
Чеченці 10 972 14,8
Росіяни 922 1,2
Осетини 317 0,4

Примітки[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]