Республіка Горців Кавказу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Республіка Горців Кавказу
невизнана держава
Flag of Russia.svg
1917 – 1918 Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918-1920).svg

Прапор Республіка Горців Кавказу

Прапор

Столиця Темір-Хан-Шура
Мова(и) російська, чеченська, інгуська, осетинська, кабардино-черкеська, карачаєво-балкарська, кумицька мови
Форма правління Республіка
Прем'єр-міністр
 - 1918-1920 Абдул Тапа Чермоєв
Горська республіка на карті розпаду Російської імперії
положення більшовицьких та антибільшовицьких сил у березні 1919. Територія Гірської республіки зайнята військами добровільної армії генерала Денікіна

Гірська республіка (Гірська автономія) — держава, проголошена у листопаді 1917 року на території Дагестану й гірських округів Терської області Центральним комітетом Союзу об'єднаних горців Північного Кавказу й Дагестану. Цим самим рішенням ЦК Союзу був перетворений на Гірський уряд.

Історія[ред.ред. код]

Перший гірський уряд[ред.ред. код]

Головою уряду став чеченський землевласник і нафтопромисловець Абдул-Межид Чермоєв.

Одночасно був укладений союз між Гірським урядом та Військовим урядом Терського козацького війська та створено об'єднаний Терсько-Дагестанський уряд, до якого увійшла більша частина Гірського уряду.

Гірський уряд, однак, міг розраховувати на визнання лише на території Дагестану, причому навіть тут його не усюди визнавали, особливо в аулах, що межували із Чечнею. Сам уряд не мав постійної резиденції. Так Гайдар Бамматов, що вважався міністром закордонних справ, перебував постійно у Тифлісі у пошуках покровительства «зовнішньої сили» — спочатку Туреччини, а у подальшому — Англії. Головні міста Дагестану знаходились під владою рад депутатів та міських самоуправлінь, які отримували підтримку із радянської Астрахані й від солдатських ешелонів, що повертались по домівках з Кавказького й Перського фронтів Першої світової війни, що розпались.

Лідери Гірської республіки
 Історія Дагестану
Герб Дагестану
Кавказькі албани
Кавказька Албанія
Дагестан в середніх віках
Цахурське ханство
Рутульське бекство
Лакз
Хозарський каганат
Дербентський емірат
Сарір
Зіріхгеран
Газікумухське шамхальство
Кайтазьке уцмійство
Табасаранське майсумство
Емірство Ільчі-Ахмада
Дагестан в новий час
Аварське ханство
Ілісуйський султанат
Мехтулінське ханство
Тарковське шамхальство
Газікумухське ханство
Кубинське ханство
Кюринське ханство
Велика Кавказька війна
Північно-Кавказький імамат
Дагестанська область
Республіка Горців Кавказу
Північно-Кавказький емірат
Північно-Кавказький край
Дагестанська АРСР
Дагестан після розпаду СРСР
Республіка Дагестан
Дагестанська війна
Окрема ісламська територія
Імарат Кавказ

Народи Дагестану
Портал «Дагестан»

Гірському уряду підпорядковувались 1-й та 2-й Дагестанські кінні полки зі складу білогвардійських Кавказького Туземного корпусу. 1-й Дагестанський кінний полк, який після участі у Корніловському заколоті був розквартирований у слободі Хасав'юрт на північ від Петровська (нині Махачкала), 1 листопада 1917 року очолив полковник князь Нух Бек Шамхал Тарковський. Йому удалось вивести полк до Темір-Хан-Шура (нині Буйнакськ) для подальшого переформування й використання у воєнних діях проти радянських військ. До початку 1918 року положення у Темір-Хан-Шурі було критичним. 2-й Дагестанський кінний полк під командою полковника Нахібашева не зміг утримати Петровськ та з великими втратами відійшов у напрямку на Шуру, зупинившись у поселенні Кумтор-Кале. Тарковський, привівши свій полк до Темір-Хан-Шура, приступив до формування надійних частин, для чого звів два Дагестанських полки в один, створивши собі базу у поселенні Кумтор-Кале та зайнявши найближчу й останню залізничну станцію Шамхал (далі залізничні колії були знищені чеченцями).

Дагестан у цей час існував лише завдяки багатому хлібом Хасав-Юртському округу, тоді як підвезення решти продуктів, що здійснювалось залізницею через Владикавказ, припинилось. Чеченці та аухівці постійними нападами на російських поселенців змусили їх залишити обжиті місця.

В результаті міжнаціональних конфліктів, що загострились, початку громадянської війни на Північному Кавказі у січні-лютому 1918 року й наступного проголошення Терської радянської республіки, Терсько-Дагестанський та Гірський уряди фактично втратили владу й розпались. Останні їх рештки 5 березня 1918 року втекли з Владикавказа до соціал-демократичної Грузії.

Другий гірський уряд[ред.ред. код]

11 травня 1918 року у зайнятому турецькими військами Батумі після завершення перемовин з турецьким урядом делегація керівників Північного Кавказу проголосила незалежність Республіки Союзу горців Північного Кавказу і створили новий Гірський уряд, що звернувся за підтримкою до Туреччини й Німеччини.

До складу уряду увійшли колишні члени уряду Гірської республіки і частина членів Терсько-Дагестанського уряду, в тому числі прем'єр-міністр Чермоєв та військовий міністр князь Нух Бек Шамхал Тарковський.

25 вересня 1918 року Н.Тарковський підписав у Порт-Петровську угоду з козацьким генералом Л. Ф. Бічераховим про спільну боротьбу проти Радянської влади. 30.09.1918 уряд Гірської республіки оголосив про скасування всіх декретів Радянської влади, денаціоналізації лісів, пасовищ, водних ресурсів. У листопаді 1918 року після заволодіння турецькими військами міста Темір-Хан-Шура. Гірський уряд переїхав сюди. Н.Тарковський склав із себе диктаторські повноваження, і 17 листопада уряд підписав угоду з турецьким головнокомандувачем Ф. Юсуф-Ізетт-пашою про перебування у Дагестані турецьких військ.

Шаріатські суди. Саморозпуск.[ред.ред. код]

У зв'язку з поразкою Німеччини й Туреччини у Першій світовій війні й відходом турецьких військ із Закавказзя й Дагестану, Гірський уряд був реорганізований, та наприкінці 1918 року гірський з'їзд у Темір-Хан-Шурі затвердив главою коаліційного кабінету Пшемахо Коцева. Були укладені угоди із загоном терських козаків, що знаходились у Дагестані та з представником Добровольчої армії в Баку генералом І. Г. Ерделі. За допомогою Грузії, Азербайджану й Антанти було розпочато формування власних загонів. У січні 1919 року були створені військово-шаріатські суди.

Навесні 1919 року Дагестан зайняли війська генерала Денікіна, після чого Гірський уряд заявив про саморозпуск та знову евакуювався до Тифлісу.

Див. також[ред.ред. код]

Конфедерація горських народів Кавказу[ru]

Джерела[ред.ред. код]