Іштван Буріан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Іштван фон Буріан фон Райеж)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іштван Буріан
угор. Rajeci gróf Burián István, нім. Stephan Baron Burián von Rajecz
Іштван Буріан
Іштван Буріан
Прапор
Прапор
Міністр фінансів Австро-Угорщини
24 липня 1903 — 12 лютого 1912
Попередник: Агенор Марія Голуховський
Спадкоємець: Леон фон Білінський
Прапор
Прапор
Міністр закордонних справ Австро-Угорщини
13 січня 1915 — 22 грудня 1916
Попередник: Леопольд фон Берхтольд
Спадкоємець: Оттокар Чернін
Прапор
Прапор
в.о. Міністра фінансів Австро-Угорщини
28 жовтня — 2 грудня 1916
Попередник: Ернест фон Кьорбер
Спадкоємець: Конрад цу Гогенлое-Шіллінгсфюрст
Прапор
Прапор
Міністр фінансів Австро-Угорщини
22 грудня 1916 — 7 вересня 1918
Попередник: Конрад цу Гогенлое-Шіллінгсфюрст
Спадкоємець: Александр Шпіцмюллер
Прапор
Прапор
Міністр закордонних справ Австро-Угорщини
16 квітня — 24 жовтня 1918
Попередник: Оттокар Чернін
Спадкоємець: Дьюла Андраші
Прапор
Прапор
Міністр при королівському дворі Королівства Угорщина
10 червня 1913 — 13 січня 1915
Попередник: Ласло Лукач
Спадкоємець: Іштван Тиса (в.о.)
Ервін Роснер
 
Народження: 16 січня 1851(1851-01-16)
Штампф, Королівство Угорщина, Австрійська імперія
Смерть: 20 жовтня 1922(1922-10-20) (71 рік)
Відень, Австрія
Поховання: Віденський центральний цвинтар
Країна: Австрійська імперія, Долитавщина і Угорщина
Нагороди:
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Іштван Буріан (угор. Rajeci gróf Burián István, нім. Stephan Baron Burián von Rajecz; *16 січня 1851, Штампф, Королівство Угорщина, Австрійська імперія — †20 жовтня 1922, Відень, Австрія) — австро-угорський дипломат і державний діяч.

Біографія

[ред. | ред. код]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився в Штампфене (нині Словаччина) в аристократичній угорській родині. Після закінчення Дипломатичної академії перебував на консульській службі, працював, в тому числі, в австрійському генеральному консульстві в Москві, потім перейшов на дипломатичну службу. У 1887-1895 — посол в Софії, в 1896-1897 — посол в Вюртемберзі, в 1897-1903 — посол в Афінах. Вважався експертом по Балканам. У 1900 йому було присвоєно титул барона, в 1918 — графа.

У 1903 призначений імператором Францем-Йосипом міністром фінансів (зберігав цей пост до 1912). У 1913-1915 — повноважний міністр при королі Угорщини (один з титулів Франца-Йосифа), фактично здійснював зв'язок між центральною владою в Відні і урядом Угорщини в Будапешті.

У 1915 обійняв посаду міністра закордонних справ, однак наприкінці 1916 зі сходженням на трон імператора Карла I був заміщений Оттокаром Черніним і повернувся до виконання обов'язків міністра фінансів.

Перша світова війна

[ред. | ред. код]

Ще на початку 1914 Буріан висловився з приводу напруженості в австро-російської дипломатії: на його думку, якби Австро-Угорщина дала Росії гарантію з приводу свого невтручання в польсько-українські справи в Галичині і не підтримувала б їх сепаратизму, то у Росії не було б причин налаштовувати балканські країни проти Австро-Угорщини. Крім того, в ході переговорів з Італією про її вступ у війну, Буріан намагався якомога довше утримати її від цього кроку, зберігши, при цьому, територіальну цілісність Австрії (Італії передбачалося передати Трентіно).

В ході Берлінської конференції з питань Польщі (11-13 серпня 1915) наполягав на розширенні ролі Австрії в управлінні окупованими областями Польщі. Намагався також проводити гнучку політику щодо Німеччини і уникати її тиску. У вересні 1918 звернувся з меморандумом до всіх націй, пропонуючи завершити війну дипломатичним шляхом.

Після закінчення війни піддавався за свою позицію нападкам з боку німецьких військових, в тому числі Еріха Людендорфа. Жив у Відні, займався написанням мемуарів (вийшли після його смерті).

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Королівський угорський орден Святого Стефана (1910)
  • Кавалер Ордена Золотого руна (1918)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • István Diószegi, A ballplatzi palota utolsó gazdája. — Kortárs 1966.
  • Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 3, Duncker & Humblot, Berlin 1957. — S. 52.