Абдуллін Мансур Ідіатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абдуллін Мансур Ідіатович
башк. Мансур Иҙиәт улы Абдуллин
тат. Мансур Һидият улы Габдуллин
Абдуллин Мансур Идиатович.jpg
Народився 15 вересня 1919(1919-09-15)
Киргиз-Міяки, Белебейський повіт[d], Уфимська губернія, Російська СФРР
Помер 8 червня 1996(1996-06-08) (76 років)
Уфа, Башкортостан, Росія
Поховання Південне кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність офіцер, педагог
Alma mater Башкирський державний університет (1949)
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання лейтенант і старший сержант
Партія ВКП(б)
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки медаль «За оборону Сталінграда»
Excellence of Public Education of the Russian Federation

Мансур Ідіатович[ком. 1] Абдуллін (башк. Мансур Иҙиәт улы Абдуллин, тат. Мансур Һидият улы Габдуллин; 15 вересня 1919, Киргиз-Міяки, Уфимська губернія, РРФСР8 червня 1996, Уфа, Республіка Башкортостан, Російська Федерація) — лейтенант Робітничо-селянської Червоної Армії, учасник Другої світової війни. Герой Радянського Союзу (1943). Член ВКП(б) з 1945 року.

Під час війни в посаді командира гармати 167-го гвардійського легкого артилерійського полку (3-тя гвардійська легка артилерійська бригада, 1-ша гвардійська артилерійська дивізія прориву, 70-та армія, Центральний фронт) особливо відзначився в Курській битві, в ході якого він особисто знищив 8 танків противника.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Мансур Ідіатович Абдуллін народився 15 вересня 1919 року в селі Киргиз-Міяки (за іншими даними, народився в селі Стерлібашево Стерлітамацького повіту, нині — Стерлібашевський район) Белебеєвского повіту Уфимської губернії (нині — Миякинський район республіки Башкортостан)[3] в татарській селянській сім'ї[4].

У 1927 році вступив в Киргиз-Міякинську середню школу, пізніше працював у місцевому колгоспі. У 1937 році переїхав до Узбецької РСР, де став працювати вчителем по ліквідації неписьменності в робочій артілі «Аркабеш» в місті Ленінськ (нині — місто Асака Андижанської області Узбекистану)[5].

У 1938 році (за іншими даними — в 1939 році) призваний на службу в РСЧА Ленінським райвійськкоматом Ферганської області[6][7]. З 1941 року перебував на фронтах Другої світової війни. Восени 1941 року поранений і направлений на лікування в госпіталь; після одужання в липні 1942 року повернувся в стрій. Брав участь у боях на Західному, Центральному, 2-му Білоруському і 1-му Білоруському фронтах. Також взяв участь у Смоленській, Сталінградській і Курській битвах[8].

Подвиг[ред. | ред. код]

10 липня 1943 року в районі села Молотичі (Фатезький район Курської області) на посаді командира гармати 167-го гвардійського легкого артилерійського полку (3-тя гвардійська легка артилерійська бригада, 1-ша гвардійська артилерійська дивізія прориву, 70-та армія, Центральний фронт) гвардії старший сержант Абдуллін відзначився при відбитті атаки противника. Німецька піхота тричі атакувала його вогневу позицію за підтримки 60 танків; було скинуто 150 авіаційних бомб, випущено декілька сотень снарядів та мін. Під час запеклого бою, стріляючи прямою наводкою, Абдуллін знищив 8 танків, у тому числі 3 «Тигра» і до батальйону ворожої піхоти. В ході бою Мансур був важко поранений осколками снаряду.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 серпня 1943 року старшому сержанту Мансуру Ідіатовичу Абдулліну присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням медалі «Золота Зірка» і ордена Леніна.

Подальше життя[ред. | ред. код]

Після лікуванні в жовтні 1944 року Абдуллін пішов у запас у званні лейтенанта і повернувся в Башкирію. З 1944 по 1945 роки навчався в партійній школі при Башкирському обласному комітеті ВКП(б). У 1949 році закінчив Башкирський педагогічний інститут імені К.Т. Тімірязєва. Після цього він працював директором середньої школи № 1 в селі Стерлібашево, з 1956 року — завідувачем Стерлібашевським РОНО. Пізніше Абдуллін переїхав до Уфи, де в 1962 році став директором середньої школи № 109, а в 1976 році — директором школи-інтернату № 2.

Мансур Ідіатович Абдуллін помер 8 червня 1996 року, похований в Уфі на Південному кладовищі[9].

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Радянські державні нагороди та звання:

Пам'ять[ред. | ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Табличка на будівлі школи № 109. 
Searchtool.svg Надгробний пам'ятник. 

В Уфі в честь героя встановлена меморіальна дошка на будинку, в якому він жив. Його ім'я отримали уфимські школа-інтернат № 2 і музей у школі № 109. У рідному селі Абдулліна Киргиз-Міяки в його честь була названа середня школа № 1.

Коментар[ред. | ред. код]

  1. В некоторых джерелах подається як «Ідіятович»[1][2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шкадов, 1987, с. 17
  2. Исмагилов, 2006, с. 18
  3. Арсланов, Каримов, 2005
  4. Абдуллин Мансур Идиятович. Миякинский район Республики Башкортостан. Процитовано 2017-01-18. 
  5. Березняк, Тихомолов и Боксер, 1984
  6. http://podvignaroda.ru/?#id=12088152&tab=navDetailManAward
  7. Абдуллин Мансур Идиатович. Официальный сайт Администрация городского округа город Уфа Республики Башкортостан. Процитовано 2017-01-19. 
  8. Курская битва. Хроника, факты, люди: В 2 кн. — М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2003. — Кн. 1. — С. 68. — 415 с. — (Архив). — ISBN 5-224-04445-6.
  9. http://podvignaroda.ru/?#id=1510122520&tab=navDetailManUbil
  10. http://podvignaroda.ru/?#id=21972758&tab=navDetailManAward
  11. http://podvignaroda.ru/?#id=1533750005&tab=navDetailManAward

Література[ред. | ред. код]

  • Славные сыны Башкирии: Очерки о Героях Советского Союза: [в 5 кн.] / сост.: А. Е. Ерошин, С. С. Саитов. — Уфа : Башкирское книжное издательство, 1965. — Кн. 1. — 514 с.
  • Алещенко Н. М. Долг и подвиг : пособие для учащихся / Н. М. Алещенко. — М.: Просвещение, 1981. — 176 с.
  • Абдуллин Мансур Идиятович // Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз.
  • Абдуллин Мансур Идиятович // Татарская энциклопедия / гл. ред.: М. Х. Хасанов, отв. ред.: Г. С. Сабирзянов. — Каз.: Институт Татарской энциклопедии АН РТ, 2002. — Т. 1: А — В. — 672 с. — ISBN 5-85247-035-X.
  • Арсланов Р. М., Каримов И. Г. Абдуллин Мансур Идиятович // Башкирская энциклопедия / гл. ред. М. А. Ильгамов. — Уфа: Башкирская энциклопедия, 2005. — Т. 1: А — Б. — 623 с. — 7000 экз. — ISBN 5-88185-053-X.
  • Березняк Н. Г., Тихомолов Н. Е. и Боксер Б. Х. Герой Советского Союза — узбекистанцы. — Таш.: Узбекистан, 1984. — 383 с.
  • Исмагилов И. Ф. Герои татарского народа. — Каз.: Татарское книжное издательство, 2006. — 200 с. — ISBN 978-5-298-01482-3.

Посилання[ред. | ред. код]