Асака (Узбекистан)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 40°38′ пн. ш. 72°14′ сх. д. / 40.633° пн. ш. 72.233° сх. д. / 40.633; 72.233

Асака
Асака / Asaka
Стела при в'їзді в місто
Стела при в'їзді в місто
Координати: 40°38′ пн. ш. 72°14′ сх. д. / 40.633° пн. ш. 72.233° сх. д. / 40.633; 72.233
Країна Узбекистан
Область Андижанська область
Район/міськрада Асакинський район
Статус міста 1937
Уряд
 - Хокім Мамаюсупов Аліджан
Населення (перепис 1989)
 - Усього 42 978
Часовий пояс UZT (UTC+5)
Поштові індекси 170200, 170202
Телефонний код(и) +998-7436
Асака (Узбекистан)
Асака
Асака
Location in Uzbekistan

Асака́19371992 роках — Ленінськ; узб. Асака, Asaka) — місто в Узбекистані, центр Асакинського району Андижанської області. Місто розташоване за 16 км на південний захід від Андижана.

Населення міста становить 56,7 тис. осіб (2005; 52,8 тис. в 2000, 44,9 тис. в 1991).

Природа[ред.ред. код]

Місто розташоване на березі каналу Шахрихансай, який проходить через адири, на висоті 495 м. З усіх сторін Асака обмежена полями з бавовника та адирами із садами.

Пересічна температура липня становить +26,1 °C, січня −2,9 °C.

Походження назви[ред.ред. код]

Відносно назви міста, існують різні думки. Деякі вчені (професор Т. Ширінов) пов'язують назву з іранським племенем саків, які проживали в Ферганській долині в VIV століттях до н. е. Александр Македонський, який проходив цими землями на шляху з Середньої Азії до Скіфії в IV столітті до н. е., назвав їх ассакенами (від саки — середньоазійські скіфи). Їхнє слово асвака означало «кінь», ассака — «вершник». Археолог Б. Матбабаєв в якості доказу цієї версії висуває зображення коней, знайдених на каменях в східній частині долини і висовує гіпотезу про те, що в цих місцях було розвинене племінне конярство. Вчений-топоніміст С. Караєв, стверджуючи, що назва кишлаку Ахтачі Асакинського району — монгольського походження і означає «кінський лікар» (коновал), «пастух», частково підтвердив слова археолога. На підставі цього до 60-річчя міста, в 1997 році, при в'їзді був встановлений відповідний пам'ятник коневі.

Офіційно вживання назви почалось з Ассаке. Із встановленням радянської влади місто отримало назву Зеленськ, на честь І. А. Зеленського (18901938), радянського державного діяча, який в 19241931 роках очолював Середньоазійське бюро ЦК ВКП(б). Після його арешту в 1937 році селище було перетворене на місто Ленінськ. У 1992 році місту повернута його історична назва, але вже в формі Асака.

У грудні 2010 року місто включене до Асакинського району і віднесене до категорії міст районного значення.[1]

Історія[ред.ред. код]

Археологічні дослідження, що пов'язали б місто з історією давнього часу, не проводились. В цілому така історія безпосередньо пов'язана з кишлаками, що розташовані в околицях древніх міст Ферганської долини — Куви, Андижана. Асака згадується в творах історика Аваза Мухаммада Аттара «Таріхі жахоннома» та «Таріхі Хуканд». Як він пише, на території міста Асаки Худоярхан збудував фортецю, а також тут знаходився польовий стан хана. Велике значення для розвитку міста має канал Шахрихансай, збудований в кінці XVIII столітті.

Економіка[ред.ред. код]

Асака є другим після Андижана найбільшим індустріальним містом в області. Місто розташоване за 4 км від залізничної станції Ассаке на залізниці Андижан-Ташкент та на перетині автошляхів в Маргілан, Фергану та Андижан.

У 1899 році при будівництві залізниці Ташкент-Андижан до міста була прокладена гілка протяжністю 4 км. Після цього європейці, в основному росіяни, та місцеві баї почали будівництво в місті промислових підприємств. На початку XX століття тут вже були бавовноочисний та маслобійний заводи. Основна частина населення займались дрібними ремеслами.

У 1946 році був збудований мотороремонтний завод. На масложировому вступила в дію централізована система опалення. В післявоєнні роки у зв'язку з початком видобутку нафти в Андижані і Палвантасі та природного газу в Ходжаабаді, економіка міста почала стрімко зростати. Були збудовані склади для зберігання спеціального обладнання та технічних засобів для родовищ. Був проведений газопровід Палванташ — Асака в 1947 році.

Нині в місті функціонують бавовноочисний, маслоробний, хлібопекарський заводи, текстильна фабрика. Працюють також скляний та кисневий заводи, підприємства будівельних матеріалів. В 1994-96 роках відкрито автомобілебудівний завод «УзДеуавто».

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Узбекистан Це незавершена стаття з географії Узбекистану.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.