Абель Рудольф Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абель Рудольф Іванович
1990 CPA 6265.jpg
Народився 11 липня 1903(1903-07-11)[1][2]
Ньюкасл-апон-Тайн, Англія, Велика Британія[3]
Помер 15 листопада 1971(1971-11-15)[1][2] (68 років)
Москва, РРФСР, СРСР[4]
рак легень
Поховання Донське кладовище
Громадянство Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Ім'я при народженні William August Fisher
Псевдонім Andrew Kayotis, Emil Robert Goldfus, Martin Collins, Robert Callan, MARK, ALEC і ARACH
Діяльність шпигун, intelligence agent, військовослужбовець
Учасник Німецько-радянська війна
Звання полковник
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки Почесний співробітник держбезпеки

Рудольф Іванович Абель, він же Мартін Колінз, він же Марк, він же Еміль Ґолдфус[5] (справжнє ім'я Вільям Генріхович Фішер ; 11 липня 1903(19030711), Ньюкасл, Велика Британія — 15 листопада 1971, Москва, РРФСР) — радянський розвідник, співробітник IV управліня НКВС, пізніше полковник КДБ. З 1948 року працював в США, в 1957 році був заарештований. 10 лютого 1962 був обміняний на збитого над СРСР пілота американського розвідувального літака U-2 Ф. Г. Пауерса та американського студента-економіста Фредеріка Прайора.

Біографія[ред. | ред. код]

Син російських німців, політемігрантів. Батько був активістом партії більшовиків, був знайомий з Леніним, виконував різноманітні партійні завдання за кордоном. Після Великої Жовтневої Соціалістичної революції повернувся до РРФСР.

Молодий Вільям Фішер мав чималий талант маляра; розпочав свою кар'єру в органах держбезпеки СРСР в 1927 році. Працював у Комінтерні, перекладачем в органах радянської розвідки і контррозвідки. Під час другої світової війни як радист і знавець німецької мови брав участь у «радіоіграх» проти німецького абверу.

Після війни був нелегально засланий до США, де під прикриттям біографії-легенди «єврейського біженця з Литви» та під фальшивим прізвищем «Ґолдфус» відкрив у Нью-Йорку фотоательє, яке слугувало ланкою зв'язку у радянській шпигунській мережі в США.

Рудольф Абель у ув'язненні. 1957

У 1957 році заарештований у США та засуджений американським судом до 30 років каторги. Згідно з офіційною радянською версією, Абеля-Фішера видав молодий співробітник радянської резедентури в США радист Рейно Хейханен. Після свого арешту Абель-Фішер начебто не пішов на співробітництво зі слідством («не зрадив СРСР» та «не пішов на перевербовку») — не назвав своє справжнє ім'я та громадянство та не видав американським слідчим жодного з інших радянських агентів. У 1962 році Абель-Фішер був переданий СРСР в результаті обміну на американського пілота Ф. Пауерса, розвідувальний літак якого 1 травня 1960 року було збито у радянському повітряному просторі[6].

Після повернення до СРСР далі працював в апараті КДБ, до оперативної роботи його більше не допускали. Також і відкрито на публіці він ніколи не з'являвся. Лише одного разу зробив коротку передмову в радянському шпигунсько-патріотичному трилері «Мертвий сезон». В 1990 була видана поштова марка з його портретом і фальшивим «ім'ям». Справжнє ім'я за радянської доби так і не було розсекречено та оприлюднено. Фішеру-Абелю також не було підвищене його військове звання до генерал-майора.

Помер від раку легенів (багато курив).

У мистецтві[ред. | ред. код]

У 1968 році в СРСР на кіностудії "Ленфільм" був знятий двухсерійний детективний художній фильм «Мёртвий сезон» присвячений діяльності Рудольфа Абеля (у головній ролі з Донатосом Боніонісом).

Історію ув'язнення та обміну Абеля на Пауерса та Прайора показано в фільмі Стівена Спілберга «Міст шпигунів» (2015).

Див. також[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. а б SNAC
  3. http://www.britannica.com/EBchecked/topic/1030/Rudolf-Abel
  4. http://www.britannica.com/biography/Rudolf-Abel
  5. Інтерв'ю начальника нелегальної розвідки КДБ генерал-майора Юрія Дроздова
  6. Малая энциклопедия персоналий:2000 великих людей. — М.: ООО «Издательство АСТ»; Харьков: «Торсинг», 2001. — 656 с.: ил.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Документальний фільм: «Абель — Пауэрс. Сделка века». — реж. С.Пасєчний, сценарій С.Луковніков, М., 2004 (Dolby, HiFi, PAL) — 45 хвилин. [1]
  • Художній фільм "Мертвий сезон" (1967 р.)