Азіятський аероліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Азіатський аероліт)
Перейти до: навігація, пошук
Назва «Азіятський аероліт»
Азіятський аероліт.jpg
Обкладинка першого видання роману в 1931 році
Автор Іван Ковтун
Назва мовою
оригіналу
Азіятський аероліт
Країна СРСР
Мова українська
Жанр Наукова фантастика
Видавництво «Молодий більшовик»
Виданий 1931
Тип носія тверда обкладинка

Азіятський аероліт — науково-фантастичний роман[1][2][3] українського радянського письменника Івана Ковтуна. Уривки з роману вперше опубліковані в журналі «Знання та праця» у № 3 за 1931 рік[4], повністю уперше твір надрукований у 1931 році в Харкові у видавництві «Молодий більшовик».[5] Другий раз українською мовою роман надруковано в 2017 році у видавництві «Темпора» в антології «Атом у запрязі», до якої також увійшли романи «Атом у запрязі» та «Ідуть роботарі».[6][1][2] На думку сучасних літературних критиків, роман є першим науково-фантастичним твором, присвяченим таємниці Тунгуського метеорита[7], за тогочасною назвою якого отримав назву роман.

Особливості твору[ред.ред. код]

Роман уперше виданий у 1931 році в Харкові. Автором роману є відомий тогочасний письменник-сатирик, але одночасно й автор кількох пригодницьких творів Іван Ковтун.[8] Твір написаний за правилами діючого на той час харківського правопису, і в тексті роману часто зустрічаються тогочасні наукові та технічні терміни, натепер рідковживані, або застарілі[6], що можна спостерігати й у самій назві роману.[9] Серед тогочасних термінів у романі можна зазначити наступні: «аероліт» — «метеорит», «ступінь» — «градус», «атрамент» — «чорнило» та інші. На думку літературних критиків 30-х років ХХ століття, роман не має жодної інформативної та науково-популярної цінності, а показує події лише з точки зору мрій лежачого обивателя. Причиною цього сучасні літературознавці вважають це, що письменник напередодні написання роману перейшов із літературного об'єднання ЦК ЛКСМУ «Молодняк» до організованого Миколою Хвильовим літературного об'єднання «Пролітфронт», який протистояв офіційній позиції керівництва тодішнього СРСР щодо ідейного наповнення літературних творів.[8][10] Проте на думку сучасних літературних критиків, у романі краще виписані тогочасні наукові досягнення, ніж у романах 50—60-х років ХХ століття.[1][2] Сучасні критики також вважають цей роман менш ідеологізованим, ніж пізніші фантастичні твори, оскільки на той час ідеологічну складову в своїх творах письменники ще не вміли, а, ймовірно й не хотіли розвивати.[1][2] Окрім того, сучасні літературні критики звертають увагу на майстерний опис міського життя США 20—30-х років ХХ століття, який автор міг описати лише за описом із інших літературних або науково-популярних творів.[6]

Сюжет роману[ред.ред. код]

Дія роману проходить у кінці 20-х років ХХ століття. Розпочинається роман із прибуття до Нью-Йорка в наукове відрядження молодого радянського вченого Віктора Марича. Він знає, що в цьому місті тепер живе його колишня дружина Гіна, яка поїхала за ним у заслання в Сибір проти волі своїх батьків, там із ним одружилась, проте пізніше покинула його заради інженера Ерге, з яким пізніше виїхала до США, де стала відомою співачкою у бродвейських мюзик-холах.[11] Паралельно у романі ленінградський професор Валентин Горський натрапляє на коротку замітку на сторінці відривного календаря, яка присвячена темі Тунгуського метеорита. Оскільки він завжди цікавився цією темою, у професора з'явилось бажання організувати експедицію з метою дослідження місця падіння метеорита, припускаючи, що він має у своєму складі велику кількість залізної руди. Проте в Академії наук немає коштів на організацію експедиції. Для того, щоб знайти кошти для проведення експедиції, професор їде до Москви, де зустрічається з наркомом, який зацікавлюється ідеєю експедиції, та дає згоду на виділення коштів для її проведення.[12] У Нью-Йорку тим часом Марич зустрічається із колишньою дружиною, та отримує повідомлення, що її теперішній чоловік, інженер Ерге, на гроші мільярдера Ляйстерда, організовує експедицію до місця падіння Аризонського метеорита на аеростатах власної революційної конструкції. Паралельно він отримує лист свого вчителя професора Горського із проханням приєднатись до організованої ним експедиції, в якій він буде першим помічником професора, а також просить ознайомитись із матеріалами із досліджень місця падіння Аризонського метеорита. У кінці листа професор дописує, що вважає ймовірним на основі свідчень місцевих жителів — тунгусів, що метеорит мав у своєму складі велику кількість платини.[13] Марич відвідує лекцію інженера Ерге, в якій він розповідає про свої досягнення у конструюванні дирижаблів, а також цікавиться ідеєю організації експедиції до місця падіння тунгуського метеорита.[14] Причина цікавості Ерге до експедиції пояснюється тим, що під час своєї роботи в Сибіру на американського мільярдера Ляйстерда він також дізнався про високу ймовірність віднайдення великих запасів платини на місці падіння метеорита, і після цього він став вважати ці запаси своєю приватною власністю, яку в нього незаконно відібрали більшовики, проти яких він борося під час громадянської війни. Він вирішує організувати паралельну експедицію до місця падіння метеорита на аеростатах, щоб повернути собі втрачені багатства.[15] Тим часом для вивчення результатів експедиції Марич їздить до бостонського професора Барінгера, і після повернення до Нью-Йорка у своєму помешканні зустрічається із одним неприємним на вигляд чоловіком, який називає себе кореспондентом російськомовної газети «Голос емігранта» Сорокіним. Він ретельно допитується про майбутню експедицію до місця падіння Тунгуського метеорита. Після того, як кореспондент пішов, Марич помітив, що він прихопив із собою листа від професора Горського, щоправда, невдовзі повернув його із вибаченням.[16] Пізніше в романі пишеться, що цей лист Сорокін сфотографував, і передав фотокопію Ерге.[17] Ерге негайно відвідує свого патрона мільярдера Ляйстерда, та робить йому пропозицію організувати експедицію на новітніх аеростатах до місця падіння Тунгуського метеорита, вирушивши до місця призначення з Ляйстердових рудників на Алеутських островах, із метою заволодіти ймовірними запасами платини в місці падіння метеорита. Мільярдер погоджується на пропозицію, та дає гроші на цю авантюру.[18] Після цього Ерге просить Сорокіна набрати йому кілька пройдисвітів, які добре знають Росію, та готові були туди поїхати в будь-який момент. Той пообіцяв знайти кілька таких осіб.[19]

Далі в романі Марич відбуває з Нью-Йорка до Ленінграда на пароплаві, і Гіна після його проводів гірко плаче, згадуючи молодість, та розуміючи, що вона зробила помилку, покинувши першого чоловіка.[20] Паралельно професор Горський викликає для участі в експедиції на посаді кінооператора свого племінника Аскольда з Харкова, який заради цієї експедиції відкладає своє одруження.[21] Оскільки білетів на потрібний потяг не було, він вимушений скористатися пропозицією незнайомця, який повідомляє, що має зайвий квиток на потяг, та віддає Аскольду його навіть за нижчою ціною, повідомивши, що вони поїдуть в одному купе.[22] У потягу сусід по купе представляється Аскольду як Павло Самборський, роз'їзний кореспондент часопису «Наукова думка». Він входить у довіру до Аскольда, і той пропонує новому знайомому також прийняти участь в експедиції, на що той погоджується.[23] Тим часом, у зв'язку із порушенням строків відправки, експедиція вирушає до Сибіру без Аскольда, залишивши йому в московському готелі записку про місце, де його будуть чекати.[24] Аскольд після отримання записки їде до Самборського на квартиру, той повідомляє йому, що про затримку експедиції він знає, і готовий виїхати разом із Аскольдом. Паралельно він запрошує його на обід за участю буцімто своїх родичів і друзів із вживанням значної кількості спиртних напоїв. після якого Аскольд засипає. Після цього Самборський витягає з Аскольдового одягу та переглядає професорову записку, після чого повідомляє присутнім, що в ній немає нічого важливого, та спитав у одного з присутніх, чи він замовив квитки на потяг, і після ствердної відповіді повідомляє присутнім про їх завдання, а також дає телеграму в Тайшет, щоб його спільники затримали там відправку поїзда, після чого стає зрозумілим, що всі вони є членами злочинного угруповання, яке має намір перешкодити роботі експедиції.[25] Агентам Ерге вдається у Тайшеті затримати експедицію на добу, де до них приєднуються Аскольд і Самборський.[26] Тим часом Ерге проводить приготування до своєї авантюрної експедиції, та заявляє дружині, що має намір стати головним інженером на рудниках Ляйстерда на Алеутських островах. Це дивує її, оскільки незадовго до цього він висловлював бажання продовжувати свої наукові дослідження в Нью-Йорку. Проте на її прямі запитання чоловік не відповідає або віджартовується.[27] Гіні вдається дізнатися про плани чоловіка після того, як вона хитрощами випитала їх у Сорокіна. Дізнавшись про авантюру, вона хвилюється за долю Марича.[28] Пізніше в паперах чоловіка вона знаходить докладний план експедиції з описаними причинами її організації.[29] Гіна вирішує також за чоловіком поїхати на Алеутські острови, щоб простежити за його діями. На публіку вона повідомляє, що їде відпочивати на Гавайські острови, а в попутники бере собі Сорокіна.[30]

Тим часом експедиція Горського поступово просувається тайгою до мети експедиції. У Ванаварі дослідники спорудили три човни, і надалі продовжили свою подорож по річках. Вони дістаються до евенкійського зимівника, господар якого згадує про падіння метеорита, і погоджується допомогти експедиції за десять пудів борошна. На допомогу експедиції він посилає свого прийомного сина, який також є у змові з Ерге і Самборським.[31] Поступово експедиція Горського досягає місця, де розпочинаються повалені внаслідок падіння метеорита дерева.[32] Паралельно до цього ж місця рухається загін зловмисників під виглядом експедиції Всесибірського платинового тресту.[33]

Тим часом Гіна разом із Сорокіним прибувають на Алеутські острови. Ерге вкрай незадоволений цим, причому дружина повідомляє йому, що хоче летіти з ним до Сибіру, а у випадку його відмови розкаже всім про його експедицію.[34] Горський із експедицією досягають епіцентру падіння, і професор разом із Маричем розпочинають дослідження кратера. За ними розпочинає стежити Самборський. У кратері члени експедиції знаходять невеликі шматки платини.[35] При подальших дослідженнях професор висловлює думку, що ця платина не метеоритного походження, і що в епіцентрі падіння метеорита є велике родовище дорогоцінного металу, яке оголилось після падіння метеорита. Він приймає рішення. у зв'язку із нестачею продуктів та технічних засобів, більшість членів експедиції відправити назад до Тайшета, а самому разом із Аскольдом залишитись на місці, та проводити дослідження самостійно до приходу підмоги.[36] По дорозі Самборський влаштовує аварію човна, сам вчасно встигає його покинути, проте Маричу також вдається врятуватися.[37] За короткий час до місця падіння метеорита прибувають дирижаблі під керівництвом Ерге, з яких висаджуються невідомі, які заарештовують професора та Аскольда, пізніше професора доставляють до Ерге, який заявляє, що вся ця місцевість — його приватна власність, що викликає різке заперечення Горського.[38] Одночасно Самборський, який повернувся до місця падіння аероліта, повідомляє Ерге, що почався радянсько-китайський конфлікт на КСЗ, і білогвардійські загони вже перейшли кордон, що викликає радість у Ерге.[39] Робітники, що прибули з Ерге, розпочинають дослідження місця падіння метеорита, проте платини на місці падіння не знаходять, а встановлюють, що метеорит складався з великої кількості заліза.[40] Розлючений Ерге допитує Самборського, який підтверджує, що він бачив шматки платини біля місця метеорита. а пізніше професора, який навіть після того, як Ерге його побив в присутності своєї дружини, не розкриває йому секретів свого відкриття. Побачивши це, Гіна звільняє професорового племінника Аскольда, та навіть дає йому зброю.[41] Тим часом Марич зумів дойти до найближчого населеного пункту, та розповів про ситуацію з експедицією представнику органів держбезпеки, який відразу ж повідомив, що викликає військову підмогу, включно з літаками.[42] Тим часом Аскольд тікає з ув'язнення. в тайзі його рятують місцеві жителі, й по дорозі передають його учасникам рятувальної експедиції. Марич упізнає Аскольда, і той повідомляє йому, що його врятувала колишня дружина Марича.[43] Військові літаки прибувають до місця падіння метеорита. Ерге намагається врятуватися втечею, та намагається забрати Гіну з собою, проте вона відмовляється летіти з ним. Розлючений Ерге вбиває її пострілом із пістолета, та побіг до дирижаблів, проте відлетіти не встиг, оскільки його, а також Самборського та ще кількох зловмисників убито пострілами з літаків. Марич пізнає на землі мертву Гіну, та із сумом дивиться на неї. Пізніше у місці падіння метеорита розпочинається розробка покладів метеоритного заліза, а неподалік місця падіння також покладів платини. Одночасно відбувся судовий процес над спільниками Ляйстерда і Ерге в платиновому тресті та концесійних підприємствах.[44] Аскольд лише за кілька місяців зумів повернутися до Харкова, де він дізнається, що його наречена вийшла заміж за іншого, проте він швидко знаходить собі нове захоплення — експедицію на острів Врангеля.[45]

Переклади[ред.ред. код]

Роман «Азіятський аероліт» перекладений російською мовою, та під назвою «Азиатский аэролит: Тунгусские тайны. Том I» опублікований у вигляді електронної книги в серії «Polaris: Путешествия, приключения, фантастика» як випуск LXII російським видавництвом електронних книг «Salamandra P.V.V.» в 2014 році.[46] У 2015 році в Єкатеринбурзі видавничий дім «Тардісс» перевидав роман. Це видання представляє собою передрук електронної книги 2014 року, надрукований без згоди перекладача попереднього видання.[47]


Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г РОБОТАРІ І ФАНТАСТИКА: ВИЙШЛА ДРУКОМ АНТОЛОГІЯ «АТОМ У ЗАПРЯЗІ»
  2. а б в г Як українці створили дещо фантастичне і отримали наганяй
  3. Антологію фантастики 20-х років «Атом у запрязі» презентують «Наші 20-ті»
  4. «Знання та праця» (рос.)
  5. Iван Ковтун «Азiятський аеролiт» (рос.)
  6. а б в Роботарі з плугами йдуть: як уявляли майбутнє українські фантасти 1920-х
  7. Атом, 2017, с. 14
  8. а б Письменник-гуморист Юрій Вухналь
  9. Атом, 2017, с. 154-156
  10. Атом, 2017, с. 156
  11. Атом, 2017, с. 158-161
  12. Атом, 2017, с. 162-171
  13. Атом, 2017, с. 171-182
  14. Атом, 2017, с. 183-187
  15. Атом, 2017, с. 192-198
  16. Атом, 2017, с. 198-203
  17. Атом, 2017, с. 204-205
  18. Атом, 2017, с. 206-210
  19. Атом, 2017, с. 211-213
  20. Атом, 2017, с. 214-219
  21. Атом, 2017, с. 222-225
  22. Атом, 2017, с. 226-227
  23. Атом, 2017, с. 231-233
  24. Атом, 2017, с. 229-230
  25. Атом, 2017, с. 234-241
  26. Атом, 2017, с. 246-248
  27. Атом, 2017, с. 248-251
  28. Атом, 2017, с. 251-257
  29. Атом, 2017, с. 259
  30. Атом, 2017, с. 268-272
  31. Атом, 2017, с. 260-267
  32. Атом, 2017, с. 272-274
  33. Атом, 2017, с. 274-276
  34. Атом, 2017, с. 277-279
  35. Атом, 2017, с. 284-292
  36. Атом, 2017, с. 292-293
  37. Атом, 2017, с. 300
  38. Атом, 2017, с. 301-308
  39. Атом, 2017, с. 310-311
  40. Атом, 2017, с. 311-312
  41. Атом, 2017, с. 313-317
  42. Атом, 2017, с. 317-319
  43. Атом, 2017, с. 321-322
  44. Атом, 2017, с. 323-327
  45. Атом, 2017, с. 327-334
  46. Иван Ковтун «Азиатский аэролит: Тунгусские тайны. Том I» (рос.)
  47. Иван Ковтун «Азиатский аэролит» (рос.)

Література[ред.ред. код]

  • Іван Ковтун «Азіятський аероліт» // Атом у запрязі. — Київ : Темпора, 2017. — С. 158-334. — ISBN 978-617-569-298-1.

Посилання[ред.ред. код]