Александров Павло Сергійович

Александров Павло Сергійович
Александров Павел Сергеевич
Народився	25 квітня (7 травня) 1896(1896-05-07) Богородськ (зараз Ногінськ), Московська губернія, Російська імперія
Помер	16 листопада 1982(1982-11-16) (86 років) Москва, СРСР
Громадянство	СРСР
Діяльність	математик, викладач університету
Відомий завдяки	математика
Alma mater	МДУ
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Д. Ф. Єгоров, М. М. Лузін
Вчителі	Лузін Микола Миколайович
Відомі учні	О. Г. Курош, Л. С. Понтрягін
Володіє мовами	російська
Заклад	Московський державний університет імені Ломоносова
Членство	Академія наук НДР, Леопольдина, Російська академія наук і Академія наук СРСР
Magnum opus	Čech cohomology
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі?

|зображення_розмір= |Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина= |Чоловік= Павло́ Сергі́йович Алекса́ндров (25 квітня (7 травня) 1896(18960507), Ногінськ, нині Московської області — пом.16 листопада 1982, Москва) — російський та український радянський математик. Академік АН СРСР (1953). Герой Соціалістичної Праці (1969).

Біографічні відомості

1917 закінчив Московський університет. Студент Єгорова та Лузіна. В 1923–1924 разом з Уринсоном відвідував Геттінгенський університет, де співпрацював з Гільбертом, Курантом та Нетер.

Професор Московського університету (з 1929), віце-президент Міжнародної математичної асоціації (з 1958).

Відомий працями з теорії множин і топології. Створив теорію бікомпактних просторів, методи комбінаторного (алгебраїчного) дослідження множин і просторів; йому належать заг. закони двоїстості, розробка теорії розмірності та ін.

До 1941 протягом ряду років Александров працював за сумісництвом у Дніпропетровському університеті. Обраний іноземним членом низки зарубіжних академій.

Відзнаки та нагороди

• Сталінська премія, 1943.
• Нагороджено орденом Леніна.

Також його ім'ям названо астероїд 16810 Павелалександров.

Література

• Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 1 : А — Борона. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1977. — С. 131.