Александров Павло Сергійович

|Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина= |Чоловік=

Александров Павло Сергійович
Александров Павел Сергеевич
Народився	25 квітня (7 травня) 1896 Богородськ (зараз Ногінськ), Московська губернія, Російська імперія
Помер	16 листопада 1982(1982-11-16) Москва, СРСР
Громадянство	СРСР
Діяльність	математик, викладач університету
Alma mater	МДУ
Сфера інтересів	математика
Заклад	Московський державний університет імені Ломоносова і Математичний інститут імені Стєклова
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Д. Ф. Єгоров, М. М. Лузін
Відомі учні	О. Г. Курош, Л. С. Понтрягін
Член	Академія наук НДР, Леопольдина, Російська академія наук, Академія наук СРСР і Національна академія наук США
Нагороди
Александров Павло Сергійович у Вікісховищі?

Павло́ Сергі́йович Алекса́ндров (25 квітня (7 травня) 1896(18960507), Ногінськ, нині Московської області — пом.16 листопада 1982, Москва) — російський та український радянський математик. Академік АН СРСР (1953). Герой Соціалістичної Праці (1969).

Біографічні відомості

1917 закінчив Московський університет. Студент Єгорова та Лузіна. В 1923–1924 разом з Уринсоном відвідував Геттінгенський університет, де співпрацював з Гільбертом, Курантом та Нетер.

Професор Московського університету (з 1929), віце-президент Міжнародної математичної асоціації (з 1958).

Відомий працями з теорії множин і топології. Створив теорію бікомпактних просторів, методи комбінаторного (алгебраїчного) дослідження множин і просторів; йому належать заг. закони двоїстості, розробка теорії розмірності та ін.

До 1941 протягом ряду років Александров працював за сумісництвом у Дніпропетровському університеті. Обраний іноземним членом низки зарубіжних академій.

Відзнаки та нагороди

• Сталінська премія, 1943.
• Нагороджено орденом Леніна.

Також його ім'ям названо астероїд 16810 Павелалександров.

Література

• Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 1 : А — Борона. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1977. — С. 131.