Альбіція іранська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Альбіція іранська
Albizia julibrissin4.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Мімозові (Mimosoideae)
Рід: Альбіція (Albizia)
Вид: Альбіція іранська
Біноміальна назва
Albizia julibrissin
Durazz., 1772 non sensu Baker, 1876
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Albizia julibrissin
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Albizia julibrissin
EOL logo.svg EOL: 640054
IPNI: 473275-1
ITIS logo.svg ITIS: 26449
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3813

Альбіція іранська, альбіція ленкоранська, шовкова акація (Albizia julibrissin) — вид квіткових рослин родини Бобові (Fabaceae).

Назва[ред.ред. код]

20130801Seidenbaum Hockenheim01 crop.jpg

Родова назва — Albizia, походить від імені флорентійця Філіппо дель Альбіцці (італ. Albizzi), який познайомив в XVIII столітті Європу з цією рослиною. Видовий епітет — julibrissin, це спотворене gul-i abrisham (перс. گل ابریشم‎), що на фарсі означає «шовкова квітка» (від gul گل — «квітка», abrisham ابریشم — «шовк»).

Поширення[ред.ред. код]

Ареал рослини — Іран, Туреччина, південний схід Азербайджану, Далекий Схід (Китай, Японія, Тайвань), Індійський субконтинент (Бутан, північна Індія, Непал, Кашмір), Південно-Східна Азія (М'янма).

Як декоративна рослина альбіція завоювала весь світ, який лежить не тільки в субтропічній і тропічній областях, а й райони з помірним теплим кліматом в Європі, Середземномор'ї, Криму і на Чорноморському узбережжі Кавказу. У південних регіонах України альбіція є по суті найкрасивішим і рясно квітучим протягом декількох місяців (липень-жовтень) деревом. Багато її культивують в кримських містах. Особливо численна альбіція в Керчі, де нею декоровані алеї та безліч скверів міста.

Опис[ред.ред. код]

Закриті листя Albizia julibrissin

Це велике листопадне дерево висотою 10-12 метрів. У нього розлога зонтиковидна крона, як у деяких видів тропічних акацій. Листя альбіція ажурні, розсічені на безліч дрібних часток. Листя на ніч закриваються для збереження тепла. Альбіція має правильні квітки, але чашолистки і пелюстки зрослі. Трубочка віночка у 2 рази довша за чашечку. Одна з найцікавіших особливостей її квіток — довгі численні тичинки з рожевими нитками. Вони висять пучками, висуваючись з різко забарвленого у жовтий колір віночка. Плоди — плоскі боби, багатонасінні, жовтуваті, довжиною 10-20 см. Насіння жовтувате, 0,5 см завдовжки.

Розпускається пізно, в середині травня, коли майже всі дерева вже розпустилися. Цвітіння її рясне і тривале — починається в середині червня і триває до вересня-жовтня, в залежності від погоди. Восени вона дуже довго зберігає листя (іноді до кінця листопада). Альбіція до останнього моменту залишається зеленою, і її листя одномоментно може знищити тільки заморозок або сильний вітер.

Використання[ред.ред. код]

Швидкість зростання та оригінальність дозволяє, незважаючи на теплолюбність, використовувати альбіцію в озелененні. Особливо гарна альбіція в період цвітіння (друга половина літа). Ефектна в одиночних посадках, в невеликих групах, алейних насадженнях. Розмножується насінням, живцями, щепленням.

Посилання[ред.ред. код]