Альфонс Доде

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альфонс Доде
фр. Alphonse Daudet
Alphonse Daudet..jpg
Ім'я при народженні фр. Louis Marie Alphonse Daudet
Псевдо Piccolo
Народився 13 травня 1840(1840-05-13)
Нім, Прованс
Помер 16 грудня 1897(1897-12-16) (57 років)
Париж
·сифіліс
Поховання
Громадянство Франція Франція
Національність французи
Діяльність письменник, прозаїк, романіст, драматург, поет
Мова творів французька
Жанр сатира, роман, п'єса, оповідання, поезія
Magnum opus «Тартарен із Тараскона»
Членство Académie de Nîmes[d]
Батько Vincent Daudet[d]
Мати Adeline Daudet[d]
Брати, сестри  • Anna Daudet[d]
 • Ernest Daudet[d]
 • Henri Daudet[d]
У шлюбі з Julia Daudet[d]
Діти Леон Доде
Lucien Daudet[d]
Edmée Daudet[d]
Автограф Signature Alphonse Daudet.jpg
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
Офіцер ордена Почесного легіону

Альфонс Доде (фр. Alphonse Daudet; 13 травня 1840, Нім, Прованс, Франція — 16 грудня 1897, Париж, Франція) — французький романіст і драматург, автор яскравих оповідань з життя Провансу, творець знакового образу романтика і хвалька Тартарена з Тараскона.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині власника невеликої фабрики шовкових тканин Вінсена Доде (1806—1875). У 1848 році батько розорився, фабрику продали і сім'я переїхала в Ліон. Не маючи матеріальної можливості отримати вищу освіту, по закінченні середньої школи вступив на посаду помічника вчителя провінційного коледжу, але незабаром залишив це заняття і у віці сімнадцяти років разом зі старшим братом Ернестом переїхав до Парижа, щоб заробляти собі на життя журналістською працею. Цей період життя описаний в автобіографічному романі «Малюк» (Le Petit Chose, 1868).

З 1859 року почав співпрацювати з кількома газетами як репортер і театральний критик. У 1860 році був представлений герцогу де Морні, який займав пост президента Законодавчого корпусу Другої Імперії. У нього Доде отримав посаду одного з секретарів, що не завадило Альфонсу займатися журналістською і літературною діяльністю. На службі у де Морні Доде провів майже п'ять років, до самої смерті герцога в 1865 році.

У 1867 році молодий письменник одружився з Юлією Аляр і став жити виключно літературною працею. У них було 3 дітей: Леон (1867—1942), Люсьєн (1878—1946), дочка Едме (1886—1937).

Письменник помер 17 грудня 1897 року в Парижі.

Творчість[ред. | ред. код]

У період 1866-1868-х років регулярно друкувався в газетах з оригінальними ліричними новелами про природу і людей Провансу. В 1968 році окремою книгою вийшов з публікації текст першого роману «Малюк». В 1869 році раніше опубліковані новели вийшли окремою книгою «Листи з мого млина». Ці два твори принесли Доде славу і гроші.

З грудня 1869 року по березень 1870 року в газетах друкувався роман «Незвичайні пригоди Тартарена з Тараскона», який вийшов окремою книгою в 1872 році.

До 30 років Альфонс Доде став одним з найзнаменитіших французьких письменників, зблизився з колом провідних літераторів країни, подружився з Флобером, Золя, братами Гонкур і Тургенєвим, які того часу жили в Парижі.

Вихід у світ романів «Фромон молодший і Ріслер старший» (1874) і «Джек» (1876) викликав нову хвилю популярності.

Головні твори письменника, які принесли йому світову популярність, були написані протягом одного десятиліття (1866—1876), в наступні понад 20 років Доде майже щороку випускав по роману, більшість з яких хоча і не піднімалася до рівня його перших книг, але мала високі художні якості, що дозволяли відносити його до першої «п'ятірки» найбільших письменників Франції кінця XIX століття.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

Романи
  • Le Roman du chaperon rouge, Michel Lévy, 1899
  • Le Petit Chose, Hetzel, 1866
  • Tartarin de Tarascon, 1872
  • Fromont jeune et Risler aîné, Le Bien Public, 1879
  • Jack, Dentu, 1874
  • Le Nabab, Charpentier, 1871
  • Les Rois en exil, Dentu, 1878
  • Sapho, Charpentier, 1881
  • Notes sur la vie, Charpentier, 1811
Збірки казок та оповідань
  • Lettres de mon moulin, 1870
  • Contes du lundi, 1873
Новели
  • Promenades en Afrique (Le Monde illustré, 27 грудня 1862)
  • La Mule du pape (Le Monde illustré, 3-10 січня 1863)
  • Le Bon Dieu de Chemillé qui n'est ni pour ni contre (légende de Touraine, L'Événement, 21 липня 1872)
  • Le Singe (L'Événement, 12 серпня 1872)
  • Le Père Achille (L'Événement, 19 серпня 1872)
  • Salvette et Bernadou (Le Bien public, 21 січня 1873)
  • Le Cabecilla (Le Bien public, 22 квітня 1873)
  • Wood'stown, conte fantastique (Le Bien public, 27 травня 1873)
  • La Dernière Classe
П'єси
  • La Dernière Idole, drame en un acte et en prose, avec Ernest Lépine. Paris, Театр Одеон, 4 лютого 1862. У репертуарі Комеді-Франсез з 1904 року.
  • Les Absents, musique de Poise. Paris, Opéra-Comique, 26 жовтня 1864.
  • L'Œillet blanc, avec Ernest Lépine. Paris, Théâtre-Français, 8 квітня 1865.
  • Le Frère aîné, avec Ernest Lépine. Paris, théâtre du Vaudeville, 19 грудня 1867
  • Lise Tavernier. Paris, théâtre de l'Ambigu, 29 січня 1872.
  • L'Arlésienne, pièce de théâtre en trois actes, d'après la nouvelle de Daudet, музика Жоржа Бізе. Paris, théâtre du Vaudeville, 1 жовтня 1872
  • Fromont jeune et Risler aîné, adapt. du roman de Daudet par Daudet et Belot. Paris, théâtre du Vaudeville, 16 вересня 1876
  • Jack, d'après le roman de Daudet. Paris, théâtre de l'Odéon, 11 січня 1881.
  • Le Nabab. Paris, théâtre du Vaudeville, 30 січня 1880.
  • La Petite Paroisse (1895), pièce en 4 actes et 6 tableaux, avec Léon Hennique, mise en scène André Antoine, théâtre Antoine, 21 січня 1901

Українські переклади[ред. | ред. код]

Іван Франко ініціював публікацію українською мовою романів Доде «Фромон молодший і Ріслер старший» (1883), «Набоб» (1885) і «Королі у вигнанні» (1897) у «Бібліотеці найзнаменитіших повістей». Він також переклав декілька оповідань Доде та зробив ґрунтовний аналіз його творчості у статтях «Життя і твори Альфонса Доде» (обидві — 1898). Окремі твори Доде українською переклали М. Чайченко (М. Грінченко), Василь Щурат, Осип Маковей, Софія Русова, М. Грушевська, С. Сердюк, В. Щербаківська, Б. Чорний, Аркадій Любченко, І. Сидоренко, Надія Гордієнко-Андріанова та інші. 1889 року Леся Українка пропонувала членам «Плеяди» перекласти роман Доде «Джек».

Література[ред. | ред. код]

  • Marc Andry, Alphonse Daudet, la bohème et l'amour. Paris: Presses de la cité, 1985.
  • Auriant, François Bravay, Le Nabab. Paris: Mercure de France, 1943.
  • Auriant, Le Double Visage d'Alphonse Daudet. Gouy : À l’écart, 1980.
  • Wanda Bannour, Alphonse Daudet, bohème et bourgeois. Paris: Perrin, 1990
  • Colette Becker (dir.), Permanence d'Alphonse Daudet : actes du colloque des 20, 21 et 22 mars 1997, Centre de recherches interdisciplinaires sur les textes modernes, coll. " RITM ", Université de Paris 10, 1997.
  • Georges Benoit-Guyod, Alphonse Daudet, son temps, son œuvre. Paris: Tallandier, 1947.
  • Jacques-Henry Bornecque, Les Années d'apprentissage d'Alphonse Daudet. Paris: Nizet, 1951.
  • Jules Caillat, Le Voyage d'Alphonse Daudet en Algérie. Alger: Carbonnel, 1924.
  • Ernest Daudet, Mon frère et moi, souvenirs d'enfance et de jeunesse. Plon, 1882.
  • Léon Daudet, Quand vivait mon père: souvenirs inédits sur Alphonse Daudet. Paris: Bernard Grasset, 1940.
  • Marie-Thérèse Jouveau, Alphonse Daudet, maître des tendresses. Berre L'Étang: Centre International de l'Écrit en Langue d'Oc, l996, 161 p. Онлайн pdf

Див. також[ред. | ред. код]

  • 11484 Доде — астероїд, названий на честь письменника[1]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]