Зайончковський Ананій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зайончковський Ананій
пол. Ananiasz Zajączkowski
Народився 12 листопада 1903(1903-11-12)[1][2]
Тракай, Віленська губернія, Російська імперія
Помер 6 квітня 1970(1970-04-06)[1][2] (66 років)
Рим, Італія
Поховання Караїмський цвинтар (Варшава)
Країна  Російська імперія
 Польська Республіка
 Польська Народна Республіка
Діяльність орієнталіст
Alma mater Варшавський університет
Ягеллонський університет
Галузь сходознавство
Заклад Варшавський університет
Науковий ступінь доктор наук
Науковий керівник Tadeusz Jan Kowalskid
Членство Польська академія наук[3]
Варшавське наукове товариство
Нагороди
Командорський хрест ордена Відродження Польщі офіцерський хрест ордена Відродження Польщі медаль «10-річчя Народної Польщі»

CMNS: Зайончковський Ананій у Вікісховищі

Ананій Зайончковський (*12 листопада 1903, Троки — †6 квітня 1970, Рим) — видатний польський сходознавець караїмського походження.

Біографія[ред. | ред. код]

Під час Першої світової війни, у 1915-му, коли Балтія опинилась у прифронтовій смузі, Зайончковські перебралися у Крим, на землю своїх пращурів. Ананія батьки віддали до Сімферопольської гімназії. У старших класах юнак настільки захопився театром, що на літніх вакаціях організував мандрівну аматорську групу, яка об'їздила зі своїми виставами весь південний берег. У тих постановках Ананій грав ролі Отело, Онєгіна і Чацького.

По закінченні громадянської війни родина Зайончковських повернулась до Литви, яка стала незалежною країною. Гадається, саме цей виїзд із Криму і посприяв тому, що так щасливо склалася потім наукова кар'єра А. Зайончковського. Адже в Криму він не зміг би мати ґрунтовної засадничої підготовки. В цьому відношенні досить промовиста така деталь: навіть атестат зрілості, виданий у Сімферополі, було визнано неповноцінним, і Зайончковському довелось кілька років доучуватися в польській гімназії.

А головне в тому, що тоталітарний режим від самого початку нещадно розправлявся з орієнтальними науками у Криму. Але на шляху А. Зайончковського ніяких таких перепон не траплялося. Закінчивши Ягеллонський університет у Кракові, він цілковито віддається науковим задумам, призбируючи матеріали дпя них в архівах та провідних книгозбірнях Стамбула, Парижа, Берліна. Після минулої війни він кілька разів приїздив до СРСР, буваючи і в Криму.

Громадська і наукова діяльність Ананія 3айончковського дуже багатогранна: він очолював кафедру тюркології у Варшавському університеті, керував Орієнталістичним інститутом, вів цілу низку курсів з арабістики й іраністики, редагував знаменитий часопис «Мисль Караімска».

Найповажніше місце в його доробку посідають праці, присвячені питанням історії, релігії та культурного набутку караїмів. Справжньою енциклопедією вважається фундаментальне дослідження А. 3айончковського «Караїми у Польщі» (Варшава — Париж, 1961, англійською мовою). 3 розвідок, що безпосередньо стосуються кримознавства, слід відзначити бібліографічний нарис «Караїмська література» (1926), в якому описано венеціанські стародруки XVI століття і караїмські пам'ятки, надруковані в Чуфут-Кале, починаючи з 30-х років XVIII століття. Досліджував учений також історію осадництва кримських татар і караїмів на Волині.

1926 року знаний у Польщі орієнталіст Тадеуш Ковальський звернувся з палким словом до молодшого покоління: «Караїмська мова ще й досі належно не вивчена, в усякому разі досліджена не так, як на те заслуговує з погляду свого наукового значення. 3 цим завданням найліпше міг би упоратися корінний караїм, який знає свою мову змалку, але це вдасться тільки тоді, коли він буде належно підготовлений і зможе спиратися в своїй роботі на наукові засади. Виконання цього завдання має вважатися за почесний обов'язок перед своїм народом. Може, серед караїмської молоді, котра зараз так палко береться до роботи над примноженням і збереженням усього, що батьки залишили у спадок, знайдеться той, хто візьме ці слова до серця». Одним з перших на щирий заклик відгукнувся Ананій 3айончковський, який потім кілька десятиліть невтомно працював для збагачення культури рідного народу.

Помер учений 6 квітня 1970 року. Того дня він збирався поїхати з Рима до Неаполя, але у вагоні стався інфаркт. Поховали його на караїмському цвинтарі у Варшаві.

  1. а б Енциклопедія Брокгауз
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. http://czlonkowie.pan.pl/czlonkowie/sites/WynikiWyszukiwania.html?s=ZAJ%C4%84CZKOWSKI,%20Ananiasz%20