Анджей Гавронський

|Місце роботи=

Ґавро́нський Анджей
Gawroński Andrzej
Народився	20 квітня 1885(1885-04-20) Женева, Швейцарія
Помер	11 січня 1927(1927-01-11) (41 рік) Юзефув, Отвоцький повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща
Країна	Польща
Діяльність	мовознавець, філолог, орієнталіст
Alma mater	Львівський університет
Галузь	мовознавство
Заклад	Ягеллонський університет ЛНУ ім. І. Франка
Вчене звання	професор
Відомі учні	Євгеніуш Слюшкевич та Єжи Курилович
Членство	Польська академія знань
Батько	Францішек Равіта-Ґавронський
Брати, сестри	Zofia Kozarynowad
Нагороди
Анджей Гавронський у Вікісховищі

Ґавро́нський Анджей (пол. Andrzej Gawroński; * 20 червня 1885, Львів — † 11 січня 1927, Юзефув, Польща) — польський учений-поліглот, орієнталіст, перекладач, професор Львівського університету.

Ранні роки

Народився 20 червня 1885 р. у Львові. Батько Францішек Равіта-Ґавронський був відомим польським істориком, письменником та журналістом.

Мати Антоніна (дівоче прізвище — Мілковська) — викладач та перекладач, у 1899–1901 рр. вона у Львові для своєї приватної школи для дівчат винаймала частину приміщень у будинку за адресою вул. Панська, 5 [1] [Архівовано 8 жовтня 2017 у Wayback Machine.].

Був внуком Зигмунта Мілковського, а також старшим братом польської письменниці Зофії Козаринової.

Навчання

Навчався у початковій школі у Львові, згодом — у гімназіях в Перемишлі та у Львові.

Займався дослідженнями з лінгвістики у Львівському університеті (1903–1905). Упродовж 1905–1907 рр. навчався в університеті в Лейпцигу, де 1907 р. захистив докторську дисертацію («Лінгвістичні дослідження Мркхакатики та Дасакумаракатики»). У цьому ж навчальному закладі працював над габілітаціною роботою на тему: «До питання про Мркхакатику».

У 1909 р. отримав стипендію Яґеллонського університету.

Науково-педагогічна діяльність

В березні 1912 р. в Кракові пройшов габілітацію («Трансцендентний характер індусів як тло ставлення людини до природи в санскритській літературі»).

У вересні 1913 р. почав працювати доцентом Яґеллонського університету та завідувачем кафедри санскриту (з 1916 р. — надзвичайний професор). Читав лекції з історії санскритської мови, з порівняльної граматики індоєвропейських мов.

1917 р. лінгвісту запропонували посаду професора у Львівському університеті, цього ж року переїжджає до Львова. Він став завідувачем кафедри порівняльного мовознавства.

18 вересня 1918 р. у Львівському університеті була відкрита кафедра сходознавства, яку мав очолити Анджей Ґавронський. Проте кафедра розпочала свою роботу аж у 1920 р. через політичні події (розпад Австро-Угорської імперії, початок українсько-польської війни у 1918 р.) Тоді Львів був у складі Польської держави. 23 лютого 1920 р. Міністерство освіти Польщі надало А.Ґавронському звання професора санскриту.

Його учнями були Євгеніуш Слюшкевич та Єжи Курилович.

Активно цікавився проблемами індуїстики. У 1926 р. він створив Інститут орієнталістики у Львівському університеті.

З 1920 р. брав участь у Львівському науковому товаристві. Був ініціатором створення Товариства любителів польської мови у 1920 р. і Польського мовознавчого товариства у 1925 р.

1921–1926 рр. був членом-креспондентом Польської Академії наук, а у 1926 р. став її дійсним членом. Крім того, брав участь у створенні орієнталістичного руху у Львові.

У 1925 р. був нагороджений хрестом ордену Polonia Restituta.

Ініціював створення «Східної бібліотеки» в Національному інституті ім. Оссолінських у Львові та православний щорічник (сьогодні — сходознавчий щорічник).

Учений-поліглот

Сучасні дослідники вважають, що А. Ґавронський знав 57 мов (на 40 вмів вільно писати). За деякими підрахунками він володів 140-а мовами. Одного разу вчений сказав: «Я можу говорити і писати 40 -а мовами, я розумію близько 100-а, якими можу читати». Серед них були сучасні європейські мови, а також азійські та африканські. У бібліотеці, яка залишилася після А. Ґавронського, були знайдені книги на багатьох мовах світу. У більшості з них на полях помітні нотатки, які залишив Ґавронський, написані тією ж мовою, що й сама книга.

Завершення життя

Упродовж кількох років А. Ґавронський хворів на туберкульоз легень. Саме тому він часто їздив на лікування за кордон. Помер 11 січня 1927 р. в Юзефуві поблизу Варшави.

Джерела

• Галенко І. Професор Анджей Гавронський про роль емоцій у мові [Текст] / І. Галенко // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. — Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2006. — Вип. 15. — С. 3-8.
• Козицький А. Львівські сходознавці першої третини ХХ століття / А. Козицький // Вісник Львівського університету. Серія історична, 2010. — Вип. 45. — С. 389—410.
• Корунець І. В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): підручник / І. Корунець. — Вінниця: Нова книга, 2003. — 448 с.
• Polski Słownik Biograficzny, t. VII, Kraków 1948—1958
• Biogramy uczonych polskich, Część I: Nauki społeczne, zeszyt 1: A-J, Wrocław 1983
• Powszechna encyklopedia filozofii, t. 3, Lublin 2002, s. 721—722.
• Obszerne wspomnienia siostry, Zofii Kozarynowej, w: Znak 34 (1982), s. 579—604.
• Janusz Fedirko. Fenomenalny multilingwinista. Profesor Andrzej Gawroński (1885—1927). «Alma Mater», s. 73-79, Nr 2 (100) z 2008. Uniwersytet Jagielloński. ISSN 1427—1176.