Андрющенко Яків Трохимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яків Трохимович Андрющенко
Andryuschenko YakTr.jpg
Народження 20 вересня 1920(1920-09-20)
Матвіївка, Черкаська область
Смерть 28 лютого 2003(2003-02-28) (82 роки)
Черкаси
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Громадянство СРСР СРСР
Рід військ RAF A emb-Artillery1924.gif артилерія
Роки служби 19401969
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank polkovnik infobox.svg Полковник
Війни / битви Радянсько-німецька війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки

Яків Трохимович Андрющенко (20 вересня 1920, Матвіївка — 28 лютого 2003, Черкаси) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир дивізіону 57-го артилерійського полку 95-ї стрілецької дивізії 49-ї армії 2-го Білоруського фронту, капітан.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 20 вересня 1920 року в селі Матвіївка (нині Золотоніського району Черкаської області) в сім'ї селянина. Українець. Член КПРС з 1942 року. Закінчив сільськогосподарський технікум.

У 1940 році призваний до лав Червоної Армії. У 1941 році закінчив Краснодарське зенітне артилерійське училище. У боях радянсько-німецької війни з березня 1942 року. Воював на Північно-Західному і 2-му Білоруському фронтах.

У червні 1944 року радянські війська вели наступ на Могилівському напрямку. У цих боях відзначився артилерійський дивізіон 57-го артилерійського полку 95-ї стрілецької дивізії, яким командував капітан Я. Т. Андрющенко.

23 червня 1944 року, діючи сміливо і рішуче, артилеристи придушили чотири мінометні батареї ворога в районі населеного пункту Золвоздіно. Це допомогло радянським частинам, які форсували річку Проня, прорвати ворожу оборону і значно просунутися вперед.

26 червня 1944 року у взаємодії з бійцями 90-го стрілецького полку артилерійський дивізіон Я. Т. Андрющенко відбив чотири контратаки противника, підбив два німецьких танки. У боях за села Василевичі і Тетерін артилеристи прямою наводкою придушили дві протитанкові гармати і п'ять кулеметів, розсіяли і частково знищили близько роти гітлерівців.

Прикриваючи переправу через Дніпро, підрозділ Я. Т. Андрющенко змусило замовкнути три кулеметні точки і придушив вогонь двох мінометних батарей ворога. Це дозволило радянським частинам успішно форсувати річку і просунутися вперед на п'ятнадцять кілометрів.

28 червня 1944 року в бою за населений пункт артилеристи вели вогонь прямою наводкою по ворожим військам, які відступали по шосе Могильов — Мінськ. Противник втратив десять гармат, з них дві самохідні, два танки і 45 автомашин, близько 250 солдатів і офіцерів. Артилеристи захопили прапор німецької дивізії.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 серпня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому мужність і героїзм капітану Якову Трохимовичу Андрющенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4541).

Могила Андрющенків на міському кладовищі Черкас

Після закінчення війни продовжив службу в армії. У 1949 році закінчив Вищу артилерійську офіцерську школу, в 1960 році — Центральні артилерійські офіцерські курси. З 1969 року полковник Я. Т. Андрющенко — в запасі.

Жив у місті Черкаси. Помер 28 лютого 2003 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Леніна, Олександра Невського, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями.

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
  • Навечно в сердце народном. 3-е изд., доп. и испр. Минск, 1984
  • Они отстояли мир. — Днепропетровск: Промінь, 1985