Андрій Немирович
| Андрій Немирович | |
|---|---|
| пол. Andrzej Niemirowicz | |
| Народився | 1462 |
| Помер | не раніше 15 березня 1540 і не пізніше 16 серпня 1540 |
| Країна |
 Велике князівство Литовське |
| Учасник | Битва під Ольшаницею і Литовсько-московська війна 1534—1537 |
| Посада | Київський воєвода[1], польний гетьман литовський[2], овруцький старостаd, Мозирський старостаd і Черкаський староста[d] |
| Рід | Немировичіd |
| Батько | Яків Немировичd |
 | |
Андрій Немирович гербу Ястребець (рідше Андрій Немирич, пол. Andrzej Niemirowicz, лит. Andrius Nemirovičius; близько 1462 — липень 1541[3]) — державний діяч Великого князівства Литовського, польний гетьман литовський в 1536—1541 роках, воєвода київський в 1514—1541 роках.
Біографія[ред. | ред. код]
За даними польського дослідника Станіслава Алєксандровіча, походив з роду Немировичів, які перейшли на католицтво. Одним з його предків був Іван Немиря — полоцький староста, якого 1413 року прийняли до шляхти гербу Ястребець на Городельській унії. Його сином був Микола Іванович (†перед 1489) — староста вітебський, маршалок господарський. Батько — Яків Іванович Немирович (†перед 1494), мати — Святохна, вдова Андрушка Довгірдовича, невістка Івана Довгерда. Шлюб батьків відбувся після 1459 року.[4] Мав сестру Ядвіґу, яка в заповіті, підтвердженому королем 1 травня 1525 року в Кракові, записала маєток Коркожиська (Віленський повіт).[3]
Разом з братом Юрієм брав участь, відзначився в битві проти татар під Клецьком 6 серпня 1506 року. Намісник: 1509 року — в Мозирі, 16 липня 1511 — в Черкасах. 1511 року розбив татар (мали загинути бл. 8000) в урочищі Рутка (20 миль від Києва).
Брав участь у численних битвах з татарами, добре знав тактику супротивника, методи боротьби з раптовими рейдами їх кінних загонів. У 1514 році, враховуючи його досвід воєначальника і в зв'язку з необхідністю захисту південних кордонів Великого князівства Литовського від татарських нападів, Андрій Немирович був призначений воєводою київським. Того ж року, спільно із слуцьким князем Юрієм Олельковичем, розбив кримських татар у битві в урочищі Рутна коло Києва. Перед 26 травня[3] 1514 року став воєводою київським. 1521 року на вимогу короля залишився в Києві для його оборони. 1522 року отримав державлення Свіслоцької волості. Сприяв відновленню Київського замку.
Жорстоко пригноблював місцеве населення. Згідно з історичними документами, в 1523 році київські селяни скаржилися на нього королю польському і великому князю литовському Сигізмунду I Старому. У 1529 році А. Немирович через свого намісника Федька Андрійовича Киселя був державцем чорнобильського замку.[5]
Під керівництвом великого гетьмана литовського Костянтина Острозького спільно зі старостою черкаським Остафієм Дашкевичем в ході битви під Ольшаницею близько Києва 27 січня 1527 року здобув перемогу над військом Кримського ханства.
Після поховання князя Костянтина Острозького в Києві хан Іслам Солтан вислав на прикордонні землі відділ з 650-ти вершників для грабунку. А. Немирович та Остафій Дашкевич очолили 1500-кінну погоню, розбили ворогів біля урочища Півозеро на межі вересня — жовтня 1530 року.[6] Після закінчення в 1534 році перемир'я і початку нової московсько-литовської війни Андрій Немирович з численною раттю вступив у межі підконтрольної Московщині Чернігово-Сіверщини, обложив Стародуб і Чернігів але змушений був відступити. Згодом брав участь в успішному звільненні Гомеля[7].
У 1536 році:
- отримав посаду овруцького старости[8]
- король Сигізмунд послав Немировича з військом до Себежу — нещодавно збудованої московитами на литовських землях дерев'яно-земляної фортеці. Облога також виявилася невдалою.
Точна дата смерті невідома; можна вважати, помер на початку липня 1541.[3]
Сім'я[ред. | ред. код]
За Пшездзєцьким, дружина — Богдана. За Бонєцьким, дружина — Мілохна, сестра Остафія Дашкевича; це — правдоподібніше через багаторічні співпрацю, війни. Мали мати доньку Богдану — дружину Олізара Вовчковича. Щоправда, королівський вирок від 25 лютого 1536 року назвав сестру О. Дашкевича Мілохну Немирину київською земянкою, не вказавши імені, статусу чоловіка, який тоді вже мав «вагу». Діти: Бутрим — тіун віленський, Іван — намісник чечерський, Вацлав, Ядвіґа. Всі померли раніше за батька.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Urzędnicy województw kijowskiego i czernihowskiego XV-XVIII wieku: spisy — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2002. — С. 66. — 344 с. — ISBN 83-85213-37-6
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 154.
- ↑ а б в г д Aleksandrowicz Stanisław. Niemirowicz Andrzej h. Jastrzębiec (zm. 1541)… S. 807
- ↑ Aleksandrowicz Stanisław. Niemirowicz Andrzej h. Jastrzębiec (zm. 1541)… S. 803
- ↑ Czarnobyl // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 750. (пол.)— S. 750. (пол.)
- ↑ Aleksandrowicz Stanisław. Niemirowicz Andrzej h. Jastrzębiec (zm. 1541)… S. 805
- ↑ Гомельська область | Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 30 серпня 2020.
- ↑ Aleksandrowicz Stanisław. Niemirowicz Andrzej h. Jastrzębiec (zm. 1541)… S. 806
Джерела[ред. | ред. код]
- Aleksandrowicz Stanisław. Niemirowicz Andrzej h. Jastrzębiec (zm. 1541) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — t. XXII/4, zeszyt 95. — S. 803—808. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Юрій Рудницький. Постаті. Андрій Немирович (Немирич)[недоступне посилання з лютого 2019]
- Andrzej Niemirowicz (Niemirycz) (ok. 1462—1541) — zwycięzca spod Olszanicy [Архівовано 20 грудня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- Николай Маркевич. История Малой России. Москва, 1842. [Архівовано 19 березня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |