Київський замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Київський замок
Вид на Киселівку та Київський замок. Малюнок Абрагама ван Вестерфельда. 1651 рік
Вид на Киселівку та Київський замок. Малюнок Абрагама ван Вестерфельда. 1651 рік

50°27′00″ пн. ш. 30°31′25″ сх. д. / 50.45000° пн. ш. 30.52361° сх. д. / 50.45000; 30.52361Координати: 50°27′00″ пн. ш. 30°31′25″ сх. д. / 50.45000° пн. ш. 30.52361° сх. д. / 50.45000; 30.52361

Статус: Зруйновано військами Богдана Хмельницького.
Країна: Україна Україна
Місце розташування: Київ
Архітектурний стиль: фортифікація
Перша згадка: XIV
Початок будівництва: XIV
Завершення будівництва: XVI
Стан: зруйнований
Київський замок, гравюра 1890
Пам'ятні знаки на честь зоснування Київа Києм, Щеком, Хоривом та їх сестрою Либіддю. Замкова гора (вона ж Хоревиця)

Київський замок — найбільш могутня фортеця Подніпров'я у XIV — першій половині XVI століття. Збудований у XIV столітті на Замковій горі у Києві. Мав дерев'яні укріплення, двоє воріт, близько 20 будов, єдиний у місті годинник, у різні часи від 3 до 15 сторожових триярусних башт, від 1 до 4 колодязів глибиною 60 метрів, у період розквіту (1552 рік) — 3 православні і 1 католицьку церкви. Проіснував з кінця XIV до середини XVII століття. Зруйнований військами Богдана Хмельницького.

Історія[ред.ред. код]

Резиденція київського князя Володимира Ольгердовича (1362-1394) та його сина Семена (1440-1455) й онука Олелька (1455-1470). За Володимира Ольгердовича у замку знаходився монетний двір, де карбувалася перша власне українська монета.

За даними Андрія Целларія, у 1415 під час спустошення міста татарами вони особливо «ревно» — але безуспішно — намагались зруйнувати замок.[1]

У 1471 році після ліквідації Київського князівства Київський замок став офіційною резиденцією київських воєвод, зокрема таких як: Костянтин-Василій Острозький (1559-1608), Станіслав Жолкевський (1608-1620), Адам Кисіль (1649-1653).

Важливі історичні події, пов'язані з Київським замком: облога татар у 1416 і 1482 рр.; захоплення татарами у 1482 р. і взяття у полон київського воєводи Івана Ходкевича з дружиною; у 1592 і 1596 рр. замком володіють козаки Криштофа Косинського та Северина Наливайка.

У 1523 воєвода київський Андрій Немирович в листі до короля Польщі, великого князя Литовського Сигізмунда I Старого писав про потребу ремонту його пошкоджених місць, відсутність пушкаря, пороху, малу кількість «служебних». Король доручив виправити становище, що не було вчасно виконано. Тому він на Раді 10 грудня 1524 року жорстко розкритикував зволікання. Повне відновлення замку, його забезпечення відбулось 1535 року. Артилерія замку 1535 року складалася з 4-х «гуфниць», 2-х «тарасниць», 12-ти «півтарасниць», 12-ти «серпентин», 59-ти гаківниць.[2]

На коронному сеймі у Варшаві 15 жовтня 1592 київському воєводі князю К. В. Острозькому видали «свідоцтво» про те, що він попереджував урядників РП про упадок та руйнацію замку Києва.[3] Еріх Лясота у 1594 році стверджував, що замок знаходиться високо на окремій горі, дуже просторний, дерев'яний, штукатурений вапном.[4] За даними Рейнольда Гайденштайна, замок майже повністю згнив у 1596 році.[5]

1630 року воєвода Януш Тишкевич дозволив зруйновати православну церкву замку для будівництва костелу.[6]

Адам Кисіль 6 листопада 1649 приїхав до Києва, кілька тижнів проживав у пустому Київському замку. 13 травня 1650 з комісарами знову приїхав до міста, був ображений тим, що його зустріли без належних почестей. 16 травня в замку мав перемовини з Богданом Хмельницьким, якого супроводжували полковники, сотники, до 2000 «черні»; замок був оточений козаками і татарами (бл. 200 вояків).[7]

Нині на місці Київського замку знаходиться музей «Замкова гора».

Примітки[ред.ред. код]

  1. Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. Отд. ІІ. С. 98
  2. Aleksandrowicz Stanisław. Niemirowicz Andrzej h. Jastrzębiec (zm. 1541) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977.— t. XXІІ/4, zeszyt 95.— S. 804–805. (пол.)
  3. Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— Отд. ІІІ.— С. 54
  4. там же. Отд. ІІ.— С. 18
  5. Там же. С. 24
  6. В. Щербак. Антифеодальні рухи на Україні напередодні визвольної війни 1648–1654 рр.— К.: Наукова думка, 1989.— 128 с.— С. 9. ISBN 5-12-000672-8 (в обкл.)
  7. Извлеченіе изъ козацкихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 40—42. ст.(рос.)

Джерела[ред.ред. код]