Анн Ідальго

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анн Ідальго
ісп. Ana María Hidalgo Aleu
фр. Anne Hidalgo
Anne Hidalgo 2018 (cropped).jpg
Ім'я при народженні ісп. Ana María Hidalgo Aleu
Народилася 19 червня 1959(1959-06-19)[1][2] (61 рік)
Сан-Фернандо, Баїя-де-Кадісd, Кадіс, Андалусія, Іспанія
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція[3]
Flag of Spain (1945–1977).svg Іспанія[3]
Flag of Spain.svg Іспанія
Національність іспанці у Франціїd
Діяльність політикиня
Alma mater Університет Жана Мулена Ліон 3 і Університет Париж X Нантер
Знання мов французька[4] і іспанська
Посада member of the regional council of Île-de-Franced, мер Парижаd[1], Councillor of Metropolis of Greater Parisd[1], 2016-2019 UCLG Co-Presidentd[5][6], Councillor of Parisd[1], мер Парижаd[7] і Councillor of Parisd[7]
Партія Соціалістична партія
Конфесія атеїзм
У шлюбі з Жан-Марк Жерменd[8]
Очі: карі[d]
Автограф Firma de Anne Hidalgo.svg
Нагороди
кавалер ордена Почесного легіону Великий хрест ордена Громадянських заслуг офіцер ордену «За заслуги» медаль Андалусії
Сторінка в Інтернеті anne-hidalgo.net

Анн Ідальго (фр. Anne Hidalgo), уроджена Ана Марія Гідальго Алеу (ісп. Ana María Hidalgo Aleu; нар. 19 червня 1959(19590619), Сан-Фернандо, Андалусія, Іспанія) — французький політик, мер Парижа2014 року). Перша жінка на посаді мера Парижа за всю історію міста.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 19 червня 1959 року в іспанському місті Сан-Фернандо, проте вже в 1961 році разом з батьками, Антуаном і Марі Ідальго, переїхала до Франції, оселившись в Ліоні.

Її дід по батьківській лінії, Антоніо Гідальго, був іспанським комуністом і в 1937 році втік з франкістської Іспанії через Піренеї на віслюку до Франції. Вже через два роки він повернувся до Іспанії (один з чотирма дітьми, дружина не пережила зворотного шляху), де його заарештували і засудили до смертної кари, замінивши її згодом на довічне ув'язнення, і через три роки відпустили.

Здобувши освіту в галузі соціальної роботи та права, Анн Ідальго з 1984 року почала працювати інспектором з праці і продовжувала це заняття до 1993 року, коли почала працювати в Делегації з професійної підготовки в Міністерстві праці. З 1995 по 1996 рік брала участь у складі місії в Міжнародному бюро праці в Женеві. З 1996 по 1997 рік працювала в компанії Générale des Eau.

З 1997 року пішла в політику. Працювала на різних посадах в кабінетах міністрів Мартін Обрі, Ніколь Пері і Маріліз Лебраншю.

З 2001 року працює заступником мера Парижа, соціаліста Бертрана Деланое.

На муніципальних виборах 2014 стала кандидатом на пост мера Парижа. Вийшла у другий тур разом з кандидатом від партії Союз за народний рух Наталі Косцюшко-Морізе. Перемігши в них, Ідальго стала першою жінкою, що зайняла пост мера Парижа.

28 червня 2020 року Ідальго було обрано мером Парижа з 50,2% голосів. У другому турі муніципальних виборів була рекордно низька явка виборців (63,3%), які були відкладені через пандемію COVID-19.[9]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Ідальго вільно володіє французькою та іспанською мовами.

Заміжня вдруге, за колегою по Соціалістичній партії Жан-Марком Жерменом, народила від нього в 2002 році сина Артура. Артур Жермен - наймолодший француз, який перепливав Ла-Манш.

Від першого шлюбу народилися син Матьє (1986) і дочка Ельза (1988).


Незважаючи на те, що має католицьку освіту, Ідальго є переконаним атеїстом.[10][11][12]

Нагороди[ред. | ред. код]

Підтримка України[ред. | ред. код]

15 липня 2018 року в день фіналу Чемпіонату світу з футболу в Москві нагадала про українського режисера, політв'язня Кремля Олега Сенцова[14]:

«У той час як у світі прикута увага до фіналу футбольного Чемпіонату світу в Москві, я дуже сильно думаю про Олега Сенцова, українського режисера, який перебуває в ув'язненні вже 4 роки.»

24 вересня 2018 року Муніципальна рада столиці Франції проголосувала за визнання Олега Сенцова почесним громадянином Парижа. Рішення ухвалене за пропозицією паризького мера Анн Ідальго[15][16].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Répertoire national des élus — 2019.
  2. Munzinger-Archiv — 1913.
  3. а б https://www.parismatch.com/People/Politique/Le-jour-ou-je-suis-devenue-francaise-524624
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. http://www.rabat2013.uclg.org/news/new-uclg-presidency-elected-rabat
  6. https://twitter.com/BernadiaIrawati/status/1195542235338747904
  7. а б French National Directory of Representatives, 13 July 2020 — 2020.
  8. https://paris.maville.com/actu/actudet_-Jean-Marc-Germain-homme-de-l-ombre-de-Martine-Aubry-et-epoux-d-Anne-Hidalgo_44484-2173128_actu.Htm
  9. Anne Hidalgo Reelected As Mayor Of Paris Vowing To Remove Cars And Boost Bicycling And Walking. Forbes. Процитовано 28 June 2020. 
  10. Le Mone: "Anne Hidalgo, première dame" Par Béatrice Gurrey 04.04.2014| "Pour cette athée farouche, fille de républicains espagnols, élevée dans la religion catholique, la Terre sainte est devenue familière"
  11. Atlantico: "Quand Anne Hidalgo s'essaie à l'anglais pour critiquer Donald Trump, c'est...très gênant" 13 Mai 2016
  12. « À Cadix, Hidalgo soigne son image en pensant à 2014 », Le Figaro, mis en ligne le 28 septembre 2012
  13. Ambassadeur de Suède on Twitter. Twitter. Процитовано 8 January 2015. 
  14. Мер Парижа в день фіналу ЧС з футболу в Росії нагадала про політв'язня Сенцова // Громадське, 15.07.2018
  15. Oleg Sentsov, citoyen d'honneur de la Ville de Paris. Mairie de Paris. 24 вересня 2018. Процитовано 24 вересня 2018. (фр.)
  16. Сенцов став почесним громадянином Парижа. Українська правда. 24 вересня 2018. Процитовано 30 вересня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]