Анн Гідальго

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Анн Ідальго)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анн Гідальго
ісп. Ana María Hidalgo Aleu
фр. Anne Hidalgo
Anne Hidalgo, février 2014.jpg
Ім'я при народженні ісп. Ana María Hidalgo Aleu
Народилася 19 червня 1959(1959-06-19)[1][2] (60 років)
Сан-Фернандо, Баїя-де-Кадіс[d], Кадіс, Андалусія, Іспанія
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція[3]
Flag of Spain (1945–1977).svg Іспанія[3]
Flag of Spain.svg Іспанія
Національність іспанці у Франції[d]
Діяльність політик
Alma mater Університет Жана Мулена Ліон 3 і Університет Париж X Нантер
Знання мов французька[4] і іспанська
Посада member of the regional council of Île-de-France[d], мер Парижа[d][1], municipal councillor of Paris[d][1], Q66501396?[1] і 2016-2019 UCLG Co-President[d][5][6]
Партія Соціалістична партія
Конфесія атеїзм
У шлюбі з Жан-Марк Жермен[d][7]
Очі: карі[d]
Автограф Firma de Anne Hidalgo.svg
Нагороди
кавалер ордена Почесного легіону Великий хрест ордена Громадянських заслуг офіцер ордену «За заслуги» медаль Андалусії
Сторінка в Інтернеті anne-hidalgo.net

Анн Гідальго (фр. Anne Hidalgo[8]; нар. 19 червня 1959(19590619), Сан-Фернандо, Андалусія, Іспанія) — французький політик, мер Парижа2014 року). Перша жінка на посаді мера Парижа за всю історію міста.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 19 червня 1959 року в іспанському місті Сан-Фернандо, проте вже в 1961 році разом з батьками, Антоніо і Марі Гідальго, переїхала до Франції, оселившись в Ліоні.

Її дід по батьківській лінії, Антоніо Гідальго, був іспанським комуністом і в 1937 році втік з франкістської Іспанії через Піренеї на віслюку до Франції. Вже через два роки він повернувся до Іспанії (один з чотирма дітьми, дружина не пережила зворотного шляху), де його заарештували і засудили до смертної кари, замінивши її згодом на довічне ув'язнення, і через три роки відпустили.

Здобувши освіту в галузі соціальної роботи та права, Анн Гідальго з 1984 року почала працювати інспектором з праці і продовжувала це заняття до 1993 року, коли почала працювати в Делегації з професійної підготовки в Міністерстві праці. З 1995 по 1996 рік брала участь у складі місії в Міжнародному бюро праці в Женеві. З 1996 по 1997 рік працювала в компанії Générale des Eau.

З 1997 року пішла в політику. Працювала на різних посадах в кабінетах міністрів Мартін Обрі, Ніколь Пері і Маріліз Лебраншю.

З 2001 року працює заступником мера Парижа, соціаліста Бертрана Деланое.

На муніципальних виборах 2014 стала кандидатом на пост мера Парижа. Вийшла у другий тур разом з кандидатом від партії Союз за народний рух Наталі Косцюшко-Морізе. Перемігши в них, Гідальго стала першою жінкою, що зайняла пост мера Парижа.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Заміжня вдруге, за колегою по Соціалістичній партії Жан-Марком Жерменом, народила від нього в 2002 році сина Артура.

Від першого шлюбу народилися син Матьє (1986) і дочка Ельза (1988).

Нагороди[ред. | ред. код]

Підтримка України[ред. | ред. код]

15 липня 2018 року в день фіналу Чемпіонату світу з футболу в Москві нагадала про українського режисера, політв'язня Кремля Олега Сенцова[9]:

«У той час як у світі прикута увага до фіналу футбольного Чемпіонату світу в Москві, я дуже сильно думаю про Олега Сенцова, українського режисера, який перебуває в ув'язненні вже 4 роки.»

24 вересня 2018 року Муніципальна рада столиці Франції проголосувала за визнання Олега Сенцова почесним громадянином Парижа. Рішення ухвалене за пропозицією паризького мера Анн Гідальго[10][11].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]