Анрі Деландр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анрі Деландр
Henri Deslandres
Anri deslandres.jpg
Народився 24 липня 1853(1853-07-24)[1][2][3][4][5]
Париж, Сена[d], Франція
Помер 15 січня 1948(1948-01-15)[1][3][4][5] (94 роки)
Париж, Сена[d], Франція
Громадянство
(підданство)
Франція
Alma mater Політехнічна школа і Паризький університет
Заклад Паризька обсерваторія
Член Лондонське королівське товариство, Французька академія наук, Петербурзька академія наук, Академія наук СРСР, Шведська королівська академія наук, Національна академія деї Лінчеї, Російська академія наук, Міжнародний астрономічний союз[6] і Accademia Nazionale delle Scienze detta dei XL[d]
Нагороди

Анрі-Александр Деландр (фр. Henri-Alexandre Deslandres; 24 липня 1853 — 15 січня 1948) — французький астроном, член Паризької АН (1902), її президент у 1920.

Життєпис[ред.ред. код]

Родився в Парижі. У 1874 закінчив Політехнічну школу в Парижі (X1872). Працював у фізичних лабораторіях Політехнічної школи та Паризького університету, в 1889—1897 — в Паризькій обсерваторії, у 1897—1929 — в Медонскій (з 1908 — директор).

Основні наукові роботи присвячені фізиці Сонця і лабораторній спектроскопії молекул. У 1886—1891, вивчаючи спектри молекул азоту, ціану, води, прийшов до висновку про наявність гармонійних коливань в молекулах і відкрив два емпіричних закони, що описують зв'язки між хвильовими числами окремих ліній всередині однієї смуги і між хвильовими числами різних смуг однієї системи. Ці закони мають ім'я Деландра; пізніше вони були пояснені в рамках квантовомеханічної теорії будови молекул.

В останні роки життя Деландр шукав загальну теоретичну інтерпретацію молекулярних спектрів, яка б не ґрунтувалася на квантовій механіці. Виконав різнобічні дослідження Сонця. Незалежно від Дж. Е.Гейла винайшов в 1891 спектрогеліограф — прилад, що дозволяє одержувати зображення диску Сонця в монохроматичних променях. Відкрив (також незалежно від Гейла) центральні звернення в лініях H і K йона кальцію в сонячному спектрі. У дискусіях з багатьох питань сонячної фізики, що проходили на початку XX ст., Деландр стояв на правильних позиціях, вважаючи, що сонячна активність має електромагнітну природу. Неодноразово висловлював припущення про існування радіовипромінювання Сонця, хоча перші грубі експерименти Ш. Нордмана в 1902 не виявили його (воно вперше спостерігалося лише в 1942).

Іноземний член-кореспондент Петербурзької АН (1914), член багатьох академій наук і наукових товариств.

Відзнаки[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

Названі на честь[ред.ред. код]

  • Кратер Деландр на Місяці
  • Премія імені Деландра Французької акдемії наук
  • Астероїд 11763 Деландр

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. база даних Léonore ministère de la Culture.
  3. а б Comité des travaux historiques et scientifiques — 1834.
  4. а б Encyclopædia Britannica
  5. а б SNAC
  6. NNDB — 2002.

Посилання[ред.ред. код]