Перейти до вмісту

Антоніо Лукіч

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лукіч.
Антоніо Лукіч
Антоніо Лукіч на Одеському міжнародному кінофестивалі 2016 року
Дата народження1992 Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняУжгород, Україна
Національністьукраїнець
ГромадянствоУкраїна Україна
Професіярежисер, сценарист
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки активності2014 — дотепер
Член уЄвропейська кіноакадемія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 9557050
Нагороди та премії
Заслужений діяч мистецтв України
Заслужений діяч мистецтв України
Золота дзиґа (2020)
Кіноколо (2019)

Антоніо Лукіч (нар. 1992, Ужгород) — український кіно- і телережисер та сценарист.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Антоніо народився 1992 року в Ужгороді[2].

У 2011—2015 роках навчався в Київському національному університеті імені Карпенка-Карого (КНУТКТ) й отримав диплом бакалавра за спеціальністю «режисер» (майстерня Володимира Оселедчика)[2].

Перший фільм Антоніо Лукіча «Риби озера Байкал», який вийшов 2014 року, отримав нагороду за найкращий документальний фільм на міжнародному фестивалі CineRail в Парижі.[3]

2016 року Антоніо Лукіч взяв участь у конкурсі короткометражних фільмів «Україна. Шлях до миру», де посів третє місце. За це отримав грошову винагороду в розмірі 50 тисяч гривень, які поклав на депозит до банку. За ці гроші він жив певний час, коли залишив роботу й писав сценарій.[4] Сам Антоніо зізнається, що на 1 000 гривень від прокату за участь в альманасі короткометражок придбав спідню білизну:[5]

Планував їх якось символічно витратити, перші прокатні гроші все-таки. Але врешті купив собі три пари трусів за акцією, а залишок поставив на те, що Вінус Вільямс заб'є першу подачу. Програв

Улітку 2019 року на Міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах на великі екрани вийшов перший повнометражний дебют Антоніо — фільм «Мої думки тихі».

Також веде навчальні курси та читає лекції в ютуб.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Студентські фільми

[ред. | ред. код]
  • «Чи легко бути молодим?» / «Легко ли быть молодым?» (6 хв., док., 2011)[6]
  • «Привіт, сестро!» / «Привет, сестра!» (16 хв., ігровий, 2012)
  • «Риби озера Байкал» / «Рыбы озера Байкал» (22 хв., док., 2013)
  • «Хто підставив Кіма Кузіна?» / «Кто подставил Кима Кузина» (26 хв., мок., 2014)
  • «У Манчестері йшов дощ» / «В Манчестере шел дождь» (2015)[7]

Велике кіно

[ред. | ред. код]
Рік Фільм Виступав у ролі: Тип
Режисера Сценариста Актора
2019 Мої думки тихі Так Так камео Повнометражний фільм
2019 Королі палат Так Телесеріал
2020 Секс, інста і ЗНО Так камео Вебсеріал
2022 Люксембург, Люксембург Так Так — Повнометражний фільм
TBA Мої думки тихі 2 Так Так — Повнометражний фільм

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
Список нагород та номінацій
Нагороди Рік Категорія Номінована робота Результат Джерело
Міжнародний кінофестиваль у Санта-Моніці 2021 Найкращий міжнародний ігровий фільм Мої думки тихі Перемога [8][9]
Золота дзиґа 2020 Найкращий фільм Перемога [10][11]
Найкраща режисура Номінація [10][11]
Найкращий сценарій Перемога [10][11]
Відкриття року Перемога [10][11]
Премія від «Української правди» Митець року Перемога [12]
Кіноколо 2019 Відкриття року Перемога [13][14]
Найкраща режисура Номінація [13][14]
Найкращий повнометражний ігровий фільм Номінація [13][14]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Academy new members 2025: check the full list — 2025.
  2. ↑ а б Дмитро Десятерик (5 вересня 2019). «Я дивлюся на те, як люди мовчать». Газета «День». Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 3 лютого 2020.
  3. ↑ Десятерик, Дмитро (05/09/2019). «Я дивлюся на те, як люди мовчать». День (Українською) . Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 01/03/2021.
  4. ↑ «Мої ікла гострі, мої думки тихі». Як Антоніо Лукіч зняв свій другий фільм «Люксембург, Люксембург». The Village (укр.). 24 вересня 2021. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021.
  5. ↑ Антоніо Лукіч: "Щоб писати жарти, потрібно бути занудною людиною". LB.ua (рос.). 13 грудня 2017. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021.
  6. ↑ Легко ли быть молодым?. Vimeo, 3 серпня 2016 (рос.)
  7. ↑ У Манчестері йшов дощ. Youtube, 7 грудня 2017
  8. ↑ Ольга Робейко (22 січня 2021). Український фільм "Мої думки тихі" отримав нагороду на фестивалі у США. УНІАН (укр.). Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
  9. ↑ Юлія Михайлова (21 січня 2021). Наш фільм показали в Лос-Анджелесі, – Ірма Вітовська розповіла про успіх "Мої думки тихі". 24. Кіно (укр.). Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
  10. ↑ а б в г Архівована копія. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. ↑ а б в г Архівована копія. Архів оригіналу за 11 квітня 2020. Процитовано 7 травня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ Журналісти, волонтери, митці та програмісти. Хто отримав премію року від "Української правди". Українська правда. 22 грудня 2020. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 29 травня 2021.
  13. ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  14. ↑ а б в Оголошено номінантів на Другу національну премію кінокритиків "Кіноколо". Укрінформ. 19 вересня 2019. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 30 березня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Кінорежисер Це незавершена стаття про українського кінорежисера або кінорежисерку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антоніо_Лукіч&oldid=46364428