Антоніо Солер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антоніо Солер
отець Солер
Основна інформація
Повне ім'я Антоніо Франсіско Хав'єр Хосе Солер Рамос
Дата народження 3 грудня 1729(1729-12-03)
Місце народження Олот, Жирона, Каталонія, Іспанія
Дата смерті 20 грудня 1783(1783-12-20) (54 роки)
Місце смерті Сан-Лоренсо-де-Ель-Ескоріаль, Мадрид, Іспанія
Роки активності з 1756
Громадянство Іспанія Іспанія
Національність іспанець
Віросповідання католицька церква
Професії композитор, органіст, теоретик музики, філософ, ксьондз, клавесиніст, музикознавець, капельмейстер
Освіта Монсеррат
Вчителі Доменіко Скарлатті, José de Nebrad і Benet Esteved
Жанр класична музика
CMNS: Файли у Вікісховищі

Антоніо Франциско Хав'єр Хосе Солер і Рамос, відомий як «отець Солер» (у релігійному сенсі), (ісп. Antonio Francisco Javier José Soler y Ramos), хрещений 3 грудня 1729, Олот, Жирона, Каталонія — †20 грудня 1783, Сан-Лоренсо-де-Ель-Ескоріаль, Мадрид, Іспанія) — іспанський композитор і клавесиніст, учень неаполіта́нця Доменіко Скарлатті, який тридцять останніх років свого життя прожив у Іспанії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Хор хлопчиків монастиря Монсерат. 2009

Антоніо Солер розпочав свою музичну освіту у віці шести років у хорі хлопчиків (Escolania de Montserrat) Монсератського монастиря у Каталонії, де він особливо відзначився в грі на органі.

У 1744 році був призначений органістом кафедрального собору міста Ла-Сеу-д'Уржель.

Соната для органу № 84 ре мажор отця Антоніо Солера
Концерт № 1 для двох органів до мажор

У віці 23 років, у 1752 році, постригся в ченці чернечого ордену єронімітів, покровителем яких є Святий Єронім, і решту свого життя звікува́в у Ескоріальському монастирі Святого Лаврентія, виконуючи обов'язки капельмейстера та органіста. Крім цього він давав уроки музики, навіть інфантові Габріелеві[es], улюбленому синові іспанського короля Карла III. В «Ескоріалі» він зустрівся з композиторами Хосе Небра та Доменіко Скарлатті, який супроводжував іспанську королівську родину під час їхнього перебування у монастирі.

Інфант Габріель попросив Солера взяти участь у концертах («академіях»), організованих у Прадо та Аранхуесі, таким чином, його не було протягом кількох тижнів у монастирі. Свобода та успіх Солера викликали заздрість у ченців, його прозвали «дияволом у монаршому вбранні». Тому новий, дуже суворий управитель монастиря, Джуліан де Віллегас, заборонив Солеру виїзди́ти з монастиря.

Антоніо Солер помер в «Ескоріалі» в 1783 році.

Монастир «Ескоріал». 2008

Творчість[ред. | ред. код]

У творчому доробку Солера близько 500 творів різних жанрів, однак найвідомішими з них є понад 200 його сонат для клавішних інструментів. У цьому жанрі його вважають головним суперником Доменіко Скарлатті, який був його вчителем. Часто важко зрозуміти для якого інструменту був початково написаний твір, бо Солер грав на органі, клавесині, фортепіано, і для цих інструментів писав свої твори. Сонати Солера найчастіше мають двочастинну форму, хоч деякі з них складаються з трьох і навіть чотирьох частин. Вони відзначаються незвичайними модуляціями і в них трапляються іспанські музичні елементи, наприклад, танцювальні ритми фанданго, сегіди́льї, хоти .

Значна частина його творів відноситься до вокальної духовної музики. Це меси, псалми, мотети, вільянсіко і багато іншого.

Крім компонування Антоніо Солер також брався до теорії музики. У 1762 році вийшов його двочастинний трактат «Ключ до модуляції» (Llave de la modulacion y antiguedades de la musica), у якому серед іншого він показав, як в музичному творі плавно і швидко переходити з однієї тональності до будь-якої іншої.

Посилання[ред. | ред. код]