Аполлоній Родоський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аполлоній Родоський
Народився 295 до н. е.
Александрія, Єгипет
Помер 215 до н. е.
Родос, Греція
Діяльність поет, письменник, бібліотекар, міфограф, граматик
Володіє мовами давньогрецька
Magnum opus Аргонавтика
Посада head of the Library of Alexandria[d]

Аполло́ній Родо́ський (грец. Απολλώνιος ο Ρόδιος, близько 295 — близько 215 до н. е.) — давньогрецький поет і граматик елліністичного періоду. Очолював Александрійську бібліотеку. Найбільше відомий як автор епічної поеми «Аргонавтика», що розповідає про пригоди аргонавтів.

Життя[ред. | ред. код]

Аполлоній народився в Александрії чи, можливо, у Навкратісі в Єгипті і був учнем поета Каллімаха. Своїм прізвиськом зобов'язаний перебуванню на Родосі. Відомості про життя Аполлонія неясні та важкі для інтерпретації. Він, безсумнівно, був з 260 по 247 до н. е. завідувачем Александрійської бібліотеки після Зенона Ефеського і перед Ератосфеном. Здійснював філологічні дослідження, результатом яких стали його твори: Проти Зенодота (Pros Zenodoton), що містить критику зенодотова видання Гомера, і роботи, присвячені Архілоху, Гесіоду, Антімаху Колофонському (не збереглися). Він також був автором зниклих поем на тему заснування міст (серед яких були Александрія, Кнід, Навкратіс, Родос) і поеми Каноп (місто біля Александрії).

Творчість[ред. | ред. код]

Найзначнішим твором Аполлонія Родосського була поема про похід аргонавтів Аргонавтика (Argonautika) з 5855 гекзаметрів, об'ємний епос з розгорнутою дією, хоча цей жанр і осуджував законодавець александрійської поезії Каллімах. Можливо, першу версію цієї поеми Аполлоній створив ще в молодості, і прочитав свій твір привселюдно в Олександрії. Холодно сприйнятий, виїхав на Родос, де написав другий варіант поеми. Такий хід подій здається найбільш правдоподібним, однак у цьому випадку стає незрозумілим, коли Аполлоній завідував Бібліотекою. Відповідно до античної традиції, Аргонавтика стала причиною запеклої суперечки між Аполлонієм і Каллімахом. Сліди цієї полеміки можна знайти в творах Каллімаха, який написав проти Аполлонія поему Ібіс. Аполлоній відповів на докори майстра в епіграмах. Аргонавтика залишилася єдиним збереженим твором Аполлонія. Поет звертається в ній до одному з найстарших міфів, що розповідає про похід аргонавтів у Колхіду за золотим руном. Він вивчив різні варіанти, намагаючись привести їх у відповідність один з одним. При цьому Аполлоній спирався на Гесіода, Піндара, Антімаха, Софокла, а також на Каллімаха. Використовував він і дані місцевих істориків і міфологів. Дві перших книги епосу описують у дрібних деталях готування до подорожі і шлях аргонавтів до Колхіди.

Вперше в епічному творі простежується психологія сильних любовних пристрастей. Романічна лінія в героїчному сюжеті й зображення особистих почуттів поєднуються в поемі з характерною для олександрійських поетів міфологічною та географічною ерудованістю, що ніяк не вільна від політичних тенденцій єгипетської монархії. У третій книзі Аполлоній описує історію кохання Медеї до Ясона, уводячи тим самим любовний мотив у героїчний епос і роблячи головною діючою особою молоду дівчину. Це був вирішальний крок, що забезпечив безсмертя як самому Аполлонію Родоському, так і його твору. Дія розвивається на 2 рівнях: на Олімпі і на землі. На Олімпі Афіна і Гера просять Афродіту про втручання: нехай Ерос влучить в Медею і розпалить у ній любов до Ясона. Міфологічні тут лише імена. Сам поет у частині третьої книги про забуває про міфологічний сюжет, і з великою майстерністю і проникненням у психологію зображує виникнення почуття і внутрішню боротьбу Медеї. Четверта книга, немов написана в поспіху і більш схематична, вона присвячена фантастичним пригодам аргонавтів на зворотному шляху з Колхіди в Грецію. Створюється враження, що Аполлоній намагається не забути нічого з багатої традиції, і це призводить до надмірної концентрації фактів.

Непривітно прийнята Каллімахом Аргонавтика не здобула визнання й у пізніших критиків: анонімного автора твору Про піднесене, Квінтіліана і Фронтона. Аполлоній став творцем нової епічної форми, у якій знайшлося місце для кохання молодої дівчини і для безлічі жанрових сценок. У поемі Аполлонія очевидний вплив не тільки Гомера, а й афінської трагедії (особливо Евріпіда).

Основний твір Аполлонія вплинув на Вергілія і Овідія, його брали за зразок також автори грецьких романів і орфічної поеми Аргонавтика. У Римі були виконані два вільних переклади Аргонавтики Аполлонія на латинську мову (Варрон Атацін й Валерій Флакк). Епос Аполлонія був відкоментований античними ерудитами, а міфографи (серед інших Гігін і автор приписуваної Аполлодору Бібліофіки) використовували їх як основне джерело сказань про аргонавтів.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]