Золоте руно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ясон повертається зі золотим руном, червонофігурний розпис кратеру з Апулії

Золоте́ руно́ (грец. Χρυσόμαλλο δέρας) — руно чудесного золотого барана, на якому Фрікс та Гелла тікали від мачухи Іно.

Після загибелі сестри Фрікс потрапив до казкової східної землі Еї (пізніше ототожнюваної з Колхідою) і був прийнятий тамтешнім володарем Еетом; він приніс барана в жертву Зевсові Фіксію як опікунові втікачів, а руно повісив у священному гаї Ареса, де його охороняв невсипущий дракон. За одне покоління до Троянської війни родич Фрікса Ясон викрав золоте руно і привіз його до Греції (Див. Аргонавти).

Версії, що пояснюють феномен "Золотого руна"[ред.ред. код]

  • Зараз багато вчених вважає, що прообразом «золотого руна» могла бути шкура такіна — парнокопитного з підродини полорогих, що мешкає в Тибеті і має вовну золотистого кольору.
  • Видобуток золотоносного піску гірських річок методом вловлювання його у промасленій вовні баранячих шкур був відомий з II-го тис. до РХ і зберігся у Сванетії до початку XX ст. «Золотоносною Колхідою» називали ці місця Страбон та Пліній. Саме на пошуку «золотого руна» в Колхіді ґрунтується всесвітньо відомий міф про аргонавтів. Цікаво, що опис давньої технології вловлювання золота з гірських потоків за допомогою корит і шкур зустрічається у працях ряду авторів — Страбона, Плінія, грецького історика II ст. Аппіана, інших. Останній у своїй 12-й книзі про війни Мітрідату пише: «Дрібні частинки золота несуть багато річок Кавказу, і місцеві жителі розстелюють баранячі шкури глибоко по дну річки, збирають на них золотий пісок . Такою і була золоторунна шкура Аета». Цей спосіб добування золота описано зокрема Георгіусом Агріколою в його відомому творі «De Re Metallica» („Про гірництво та металургію”, 1556 р.).

Література[ред.ред. код]


Чорне море Це незавершена стаття про Чорне море.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.