Асен Овчаров
| Асен Овчаров | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1906 |
| Місце народження | Харманли, Хасковська область, Болгарія |
| Дата смерті | 1972 |
| Місце смерті | Пловдив, Болгарія |
| Громадянство | Болгарія |
| Професії | музикант, композитор, диригент |
 Файли у Вікісховищі | |
Асен Овчаров (болг. Асен Овчаров; 1906, Харманли, Болгарія — 1972, Пловдив, Болгарія) — болгарський музикант, диригент та композитор, засновник джазу в Болгарії.[1][2][3]
Народився в Харманли в 1906. Закінчив середню школу у своєму місті. Вивчав хімію в Софійському університеті, але через брак коштів і після виявлення музичного покликання, не зміг закінчити навчання. Недовго навчався у викладача в Музичній академії Андрія Стоянова. У 1932 на радіо «Родно» Асен Овчаров вперше виступив із живим джазовим концертом у Болгарії. За його ініціативою в 1933 була зроблена спроба структурувати джаз і створити професійну організацію оркестрів. Джаз був виключений з державної політики, але за його допомогою в ресторані «Алькасар» на софійському бульварі «Цар Освободител» був створений перший у Болгарії джазовий клуб — клуб джаз-оркестру. Головою обрали Бориса Левієва. Через незгоди джаз-клуб проіснував лише рік. Асен Овчаров зробив аранжування для малого (1936) та великого оркестру (1937). Влітку він грав у «Морському казино» у Варні, а взимку — у колективах Ангела Сладкарова та Ділкова.[1][2][3][4]
Овчаров був мобілізований під час Другої світової війни. У 1945 створив оркестр, який грав у барах «Асторія» та «Софія» та в ресторані «Болгарія». Солістом-скрипалем був Олександр Ніколов — Сашо Сладура.
У 1949 Овчарова було заарештовано за звинуваченням у шпигунстві США та Великої Британії. Його звинувачували у виконанні «Інтернаціоналу» у стилі джазу. Овчарова та його дружину депортували до Тутракану після того, як він провів півроку у слідчому ізоляторі. Потім його доставили до концтабору Белене. Овчаров був звільнений у 1952, але незабаром був засуджений до шести років в'язниці з політичних мотивів.
Асен обирає інтернування в Пловдиві після заборони повернення до Софії. В Пловдиві викладає акордеон у музичній школі. Працює композитором та диригентом Ансамблю пісні і танцю на Радіо Пловдив. Керував естрадним ансамблем Будинку працівників транспорту.
24 травня 2001 отримав посмертно почесну нагороду за музику від Міністерства культури.[1][2][3][5]
Перший джазовий оркестр в Болгарії був створений в 1937 в Софії.
Гурт «Джаз Овчаров», у складі Божидара Сакеларева — кларнет і альцаксофон, Ніко Нісімова — тенорсаксофон, Леона Альфаса — альцаксофон, Стефан Кованова — труба, Давид Ашкеназі — ударні, Олександр Ніколов — «Алекс Солодощі» — скрипка і бас.
Оркестр розміщений у розкішному ресторані «Болгарія». У 1938 в Королівському кінотеатрі відбувся перший великий концерт оркестру. Після кількох концертів австрійський імпресаріо запропонував Асену Овчарову тривалий тур в Аргентині, але хоча були підготовлені рекламні матеріали, зроблені фотографії та роздруковані плакати, з незрозумілих причин тур не відбувся. Джаз Овчаров грав на відкритті готелю «Болгарія» за проектом архітектора Станчо Белковського в 1938.
У 1941 «Джаз Овчаров» головним оркестром естрадного шоу, яке було відкрито в міському казино в Софії. Джазову групу приваблюють джазові співачки Лені Валькова, Люсі Найденова та Леа Іванова, відомі як «Три Ел». Перший класичний біг-бенд на Балканському півострові був сформований Асеном Овчаровим у 1942.[2][3][4]
| Пісня | Авторів | Солісти | Тривалість |
|---|---|---|---|
| «Я легко знаю чоловіків» | Пепі Радоєв | Катерина Ванкова-Коларова | 2:50 хв. |
| «Де ростуть пальми» | Ніколов, текст Аміко Фріца | Н. Петрова та Катерина Ванкова | 3:30 хв. |
| «Кінь — новий танець» | Мальфред, текст Маджарова | Катерина Ванкова | 3:25 хв. |
| «Приходь» | М. Тодоров, текст Димчо Дебелянова | Катерина Ванкова | 3:05 хв. |
| «Ревнощі» | Нісо Левієв, текст Д. Лозанова | Катерина Ванкова та Павло Елмазов | 3:30 хв. |
| «Ви дізнаєтесь це досить скоро» | Н. Левієв | сестри Дацковська та Мірошниченко | 3:20 хв. |
| «Ти багато бігав за мною». | Г. Ніколов, текст Н. Левієв | сестри Дацковська та Мірошниченко | 3:25 хв. |
| «Роуз Марі» | Михаїл Джеррі, текст Бебель Маджаров | Р. Рангелов і Н. Генчев | 2:40 хв. |
| «Блукати вічно наодинці» | солісти і співаки | Р. Рангелов і Н. Генчев | 3:00 хв. |
| «Белла бамбіна» | Г. Ніколов, текст Б. Маджаров | Катерина Ванкова | 3:15 хв. |
| «Доля» | Г. Ніколов, текст Б. Маджаров | Катерина Ванкова | 3:10 хв. |
| «Бразиліана» | музика та слова Йосифа Цанкова | Христо Велчев | 2:00 хв. |
| «Я полюбив тебе» | Н. Левієв, текст Аміко Фріца | Христо Велчев | 2:00 хв. |
| «Я народився серед троянд» | музика та слова Йосифа Цанкова | Надя Сотірова | 2:50 хв. |
| «Нездійснена мрія» | Жорж Касабов, текст Б. Маджаров | Надя Сотірова | 2:00 хв. |
| «Не довіряй жінкам» | музика та слова Йосифа Цанкова | Р. Рангелов і Н. Генчев | 3:05 хв. |
| Марія Магдалена | Р. Рангелов і Н. Генчев | 3:50 хв. | |
| «Я тебе люблю» | музика та слова Йосифа Цанкова | Надя Сотірова | |
| «Балалайка» | Rosford, текст Д. Лозанов | Катерина Ванкова-Коларова |
- ↑ а б в Живков, Цанко (13 – 19 февруари 2001 г.). Спомен за джаз „Овчаров“ (болг.). в. „Литературен форум“, бр. 6 (447)/2001 г. Архів оригіналу за 5 червня 2018. Процитовано 28 септември 2015.
- ↑ а б в г Бащата на нашия джаз (болг.). pesnopoj.blog.bg. 19 май 2012. Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 28 септември 2015.
- ↑ а б в г Трънливият път на пионера (болг.). в. „Дума“. 31 август 2006. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 септември 2015.
- ↑ а б Тенев, Драган. Спомени за стара София: Забавната и танцова музика (болг.). Тенев, Драган. Тристахилядна София и аз между двете войни, С., „Български писател“, 1997, с. 220 – 224. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 28 септември 2015.
- ↑ Бутовски, Иван (3 април 2015). Как БКП воюваше с джаза (болг.). в. „168 часа“. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 28 септември 2015.
- ↑ Българско национално радио. 105 години от рождението на Асен Овчаров. 13 февруари 2011 г.
