Асман Моше Реувен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Моше Реувен Асман
івр. משה ראובן אסמן
Asman.jpg
М. Р. Аcман із тфіліном сурмить у шофар
Основні відомості
Народження 14 березня 1966(1966-03-14) (56 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна: Україна Україна
Ізраїль Ізраїль
Конфесія: Іудаїзм
Праці й досягнення
Рід діяльності: рабин
Основні інтереси: теологія
Титул: головний рабин України головний рабин Києва
Нагороди:
орден «За заслуги» III ступеня
Додаткова інформація: головний рабин України і головний рабин Києва

Моше́ Ре́увен Асма́н (івр. משה ראובן אסמן‏‎‎‎‎, 14 березня 1966, м. Ленінград, нині Санкт-Петербург, СССР) — головний рабин Синагоги Бродського у Києві[1] та керівник Всеукраїнського конгресу юдейських хасидських релігійних громад. Головний рабин України. Засновник єврейського поселення Анатевка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Ленінграді. 1987 — після одруження виїхав до Ізраїлю, де продовжив навчання в єрусалимських єшивах «Шамір» та «Мерказ Гутник». Паралельно з навчанням очолював «Бейт Хабад» для російськомовних євреїв.

Працював помічником рабина м. Торонто по роботі з російськомовними євреями.

По закінченні навчання отримав звання рабина. У 1991 році скерований до України, де до 1995 р. працював заступником директора програми «Порятунок дітей Чорнобильської зони». У тому ж році став головою єврейської релігійної громади Хабад Любавич міста Києва[2].

У 1997 р. став головним рабином Всеукраїнського єврейського конгресу. Сприяв поверненню «синагоги Бродського» в Києві. Є представником організації «Цеірей Хабад» (Молодь Хабаду) в Україні, головним представником Всесвітнього центру брацлавських хасидів в Україні.

11 вересня 2005 р. обраний головним рабином України.

Сім'я[ред. | ред. код]

Має 11 дітей (на цей час[коли?]) та 20 онуків.

26 серпня 2017 року син Моше Асмана Мендель надав першу медичну допомогу перехожому, якого збив на автомобілі «Bentley» син депутата від Опозиційного блоку Нестора Шуфрича. Хлопець взяв в охоронця синагоги спеціальний медичний рюкзак і встиг надати необхідну медичну допомогу, поки не приїхала машина «швидкої». Необхідні навички хлопець здобув під час служби в ізраїльській армії[3].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • Орден «За заслуги» III ступеня (18 серпня 2009) — за вагомий особистий внесок у розвиток духовності в Україні, багаторічну плідну церковну діяльність та з нагоди 18-ї річниці незалежності України[4] У 2010 році відмовився від нагороди через "героїзацію Бандери".[5]

Праці[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]