Бакланова Олеся Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бакланова Олеся Олександрівна
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png Солдат
Бакланова Алєся Олександрівна.jpg
Загальна інформація
Народження 11 січня 1999(1999-01-11)
Караван-Солодкий
Смерть 10 жовтня 2018(2018-10-10) (19 років)
Авдіївка
Псевдо «Мала»[1]
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Оле́ся[2] Олекса́ндрівна Бакла́нова (нар. 11 січня 1999(19990111), с. Караван-Солодкий, Марківський район, Луганська область — пом. 10 жовтня 2018, м. Донецьк, Україна) — українська військовослужбовиця; стрільчиня 92-ї окремої механізованої бригади; учасниця російсько-української війни; старший солдат. Псевдо — «Мала».

Президентом України нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 11 січня 1999 року у селі Караван-Солодкий (Марківський район, Луганська область)[3]. Закінчила загальноосвітню школу[1]. Любила техніку й мотоцикли; з початком війни очолила волонтерський рух у школі з плетіння сіток для фронту. З 2016 року навчалася у Старобільському коледжі ЛНАУ за спеціальністю «технологія виробництва і переробки продукції тваринництва»[1][3]. Грала на гітарі та співала[4], ходила в походи[5].

У січні 2018 року, як тільки стала повнолітньою, перевелася на заочну форму навчання та вступила на контрактну військову службу до лав Збройних сил України[2]. Пройшла підготовку на Яворівському військовому полігоні у Старичах. Солдатка, стрільчиня 1-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади, воювала поблизу Мар'їнки та Авдіївки[1]. У день загибелі дівчина підписала рапорт про те, щоб їхати складати сесію[3].

З травня 2018 року брала участь у боях на Шахті «Бутівка» на околицях Донецька[5]. 10 жовтня 2018 року несла бойове чергування на позиції Шахта «Бутівка» в районі села Спартак Ясинуватського району Донецької області. Загинула під вечір на бойовій позиції біля шахти — за 300 метрів від позицій противника. Зазнала смертельного кульового поранення, коли визирнула з бійниці для огляду бойових позицій через прилад нічного бачення[3]. За іншою інформацією, Олеся отримала множинні осколкові поранення, коли противник обстрілював позицій українських військових з протитанкових гранатометів[1].

14 жовтня 2018 року похована в рідному селі Караван-Солодкий на Луганщині[3]; в Марківському районі оголошено жалобу[5].

Без Олесі лишились батьки і брат[5].

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Бакланова Алєся Олександрівна старший солдат - Книга пам′яті загиблих за Україну - Український меморіал. ukraine-memorial.org. Процитовано 11 листопада 2022. 
  2. а б Жінки, які загинули за Україну. Олеся Бакланова. khoda.gov.ua (укр.). Херсонська Обласна Державна Адміністрація. 5 жовтня 2021. Процитовано 11 листопада 2022. 
  3. а б в г д Дим, Нестор (1 листопада 2018). 12 загиблих за Україну в жовтні. ІСТОРІЇ, ОБЛИЧЧЯ - Новинарня. novynarnia.com (укр.). Новинарня. Процитовано 11 листопада 2022. 
  4. УІНП, 2021, 07:57.
  5. а б в г На Луганщині попрощалися з Лесею Баклановою, яка загинула на передовій. ТСН.ua (укр.). 15 жовтня 2018. Процитовано 11 листопада 2022. 
  6. Указ Президента України від 31 січня 2019 року № 26/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. Ті, хто дивляться з небес…. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 11 листопада 2022. 
  8. Згадаймо поіменно: Міноборони вшанувало 13 жінок, які віддали своє життя за Україну. espreso.tv (укр.). Процитовано 11 листопада 2022. 
  9. Алею пам'яті на честь загиблих ветеранок облаштували у Львові. zahid.espreso.tv (укр.). Процитовано 13 листопада 2022. 
  10. Білоусенко, Ольга (6 жовтня 2021). «Наша місія — вирівняти нерівність і зробити захисниць видимими». ms.detector.media (укр.). Процитовано 11 листопада 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]