Баламир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Баламир (лат. Balamber) (нар. 313(0313) — пом. 378).

Життя[ред.ред. код]

Баламир або Баламберг (Balambərg), ім'я першого відомого правителя європейської імперії гунів. Підкорив племена антів в 338 р.н.е., у 340-341 рр.напав на інші племена сучасної Східної Європи та північного Причорномор'я. Деякі дослідники вважають, що гуни — це був союз слов'янських племен, який прийшов на зміну антів, й зумів об'єднати племена північного Причорномор'я й лісостепу (на теренах сучасної України) в боротьбі з германськими племенами.

В IV ст. роксолани (анти) мусили платити данину готському королю Германаріху. У повстанні т. зв. Малої Скіфії проти готів, роксолани також брали участь під проводом свого великого князя Болемира. За свідченнями готського історика VI ст. Йордана, роксалани вчинили замах на Германариха , так що він не міг особисто брати участь у війні з гунами і незабаром помер. Йордан подає також вістки про подальше вороже ставлення до готів з боку антів. Вони, за свідченням античних письменників, були союзниками гунів у боротьбі з готами. Вони разом з гунами розбили Германариха і витіснили остготів. На той час роксолани і алани були вже християнами (311 р.н.е), так само як християнство поширювалося і поміж готами.

Відомий, як правитель (хан, каган) гунів з 360 року. Після війни між аланами і остготами 370 р. н. е., Валамберг запропонував аланам приєднатися до гунського союзу. Зібравши військо, Баламир пішов походом проти готів на чолі з королем остготів Германрихом й переміг їх. Відомо також, що Баламир карає готського короля Витимира за вбивство антського царя Божа. Після 373 року на зайнятій території було засновано царство, центр якого, ймовірно, знаходився на лівій притоці Дніпра — Ворсклі.

Разбивши остроготів, Баламир рушив далі. 375 року гуни перейшли річку Дніпро й розгромили військо вестготів. Вони взяли остготську столицю — Данарштадт (місто Донара — бога грому і війни), що ймовірно знаходилось на місці сучасного Києва. Замість зруйнованих укріплень, була заснована нова фортеця Ківи (російський "історик" Татищев так пояснює походження назви Києва).

Залишки вестготів відійшли за Дунай й попросили притулку у Римського імператора Валентініана, який їх прийняв. Менша частина на чолі з Атанаріхом закріпилась в лісах між Прутом і Дунаєм. Але, зрозумівши безнадійність подальшого опору, цар Атанаріх домовився з імператором Візантії Феодосієм, після чого в 378 році перевів своє військо на службу Візантії. Таким чином, гунська імперія повільно, але вірно розширювалась на Захід.

У 378 році вона підійшла до кордонів Римської Імперії, а головна ставка володаря гунів Баламира розміщалась в степу Причорномор'я.

Після перемоги над остготами 378 р., він помер під час святкування перемоги. Його смерть є загадковою. Після 75 років його правнук Аттіла помер так само, в ніч його весілля. Його син Балтазар став першим князем (ханом, каганом) європейської імперії гунів, яких ще називають білі гуни.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Попередник: Правителі гунів
360 — 378
Наступник:
- Балтазар