Балюк Володимир Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Балюк
Володимир Петрович Балюк
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png Сержант
Балюк Володимир.png
Загальна інформація
Народження 31 серпня 1996(1996-08-31)
Сереховичі, Старовижівський район, Волинська область, Україна
Смерть 5 квітня 2022(2022-04-05) (25 років)
Національність українець
Псевдо Балу
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ ДШВ.svg Десантні війська
Війни / битви Російсько-українська війна
Російське вторгнення в Україну
Нагороди та відзнаки
Герой України

Володимир Петрович Балюк (псевдо: «Балу»; нар. 1996, с. Сереховичі, Старовижівський район, Волинська область — пом. 5 квітня 2022, Південь України) — український військовик, сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Володимир Балюк народився в селі Сереховичах, нині Сереховичівської громади Ковельського району Волинської области України.

Закінчив Сереховичівський ліцей ім. Ярощука (2011), Луцький правознавчий ліцей з посиленою фізичною підготовкою (2013), Луцький національний технічний університет, Університеті банківської справи м. Львів (2019, магістр).

У 2016 році підписує контракт із Збройними силами України. Учасник АТО/ООС. Служив головним сержантом десантно-штурмової роти.

З початком російського вторгнення в Україну брав участь у бойових діях на території Херсонської та Миколаївської областей. Здійснював вогневе прикриття, евакуював поранених із поля бою, виводив з оточення особовий склад, знищував техніку та живу силу противника. 5 квітня 2022 року вступив у бій на околиці населеного пункту Нововознесенське Херсонської області, особисто знищив близько 10 військовослужбовців противника та дві одиниці БМД-2 з ПЗРК Javelin. У результаті бою зазнав поранень, несумісних із життям[1].

8 квітня 2022 року похований у рідному селі[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (12 квітня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
12 квітня 2022
Наступник:
В'ячеслав Циганков Віктор Оцерклевич