Балі (рід)
Ба́лі (пол. Balowie) — давній шляхетський рід гербу Ґоздава, від якого походив ряд польських та українських родів. Нащадки цього роду належали до Ґоздавитів.
Історія роду[ред. | ред. код]
Історик Ян Длуґош стверджував, що то був польський рід («genus polonicus») з гербом білих лілій на червоному полі. Проте, можливо, цей герб походить з Угорщини, звідки родина переїхала в XIV ст., де ці представники гербу Анжу правили на той час. Деякі історики стверджують, що походження Балів русинське (українське).
1361 року король Казимир III надає частину територій Підкарпатської Русі представникам гербу Ґоздава у володіння, від яких походить рід Баль.
Михайло Грушевський називав воєводою чи старостою Руського королівства часів Людовика Угорського Петра Баля, його брата Емерика (єпископа ерлявського), Георгія Zudar.[1]
Першими місцевими представниками роду Балів вважаються Петро з Бойська (лат. Petrus de Boyska), що жив в 1434—1465 роках, був сяноцьким хорунжим, та Ян (Іван) Баль, що був з 1441 року стольником Сянку. Вважається, що Петро з Бойська — це нащадок Петра з Угорщини (лат. Piotrem de Hungaria), якому король Казимир ІІІ 25 червня 1361 року надав право поселитись на землях, де зараз знаходяться села Дидня, Юрівці, Темешов і Согорів.
Також представниками цього роду були засновані міста Балигород, Яблінки, Тісна та інші, що розташовані на історичних українських теренах Лемківщини.
Балям належали землі в Західних Бескидах в XIV—XVI ст. Податкові списки 1552 року перераховують понад 30 сіл, належали роду Балів, в тому числі Терка, Лопенька, Зубряче, Гічва, Вовковія. У XVI столітті представники цього роду перейшли з католицизму до кальвінізму.
Роди з таким прізвищем проживають в Польщі та Україні до цього дня. Деякі родини й досі живуть в Бескидах, частина емігрувала до Австралії.
Представники[ред. | ред. код]
Може, відомий представник роду в сучасній Україні — Андрій Баль.
- Петро «з Угорщини» (Piotrem de Hungaria) — староста в анексованому Королівстві Русі[1]
- Матіас, жупник сяноцький (тиравський),
- Ян (Іван) — сяноцький стольник, «протопласта» роду Балів[2]
- Мацей — сяноцький хорунжий, підкоморій, каштелян
- Миколай — сяноцький підкоморій,[3] дружина — Гелена з Тенчиньських
- Матіас — кальвініст
- Станіслав — сяноцький підкоморій з 1537 року, отримав посаду від батька
- Миколай — сяноцький підкоморій,[3] дружина — Гелена з Тенчиньських
- Міхал — монах-бернардинець
- Мацей — сяноцький хорунжий, підкоморій, каштелян
- Ян (Іван) — сяноцький стольник, «протопласта» роду Балів[2]
- Матіас, жупник сяноцький (тиравський),
- Іґнаци, отримав близько 1716 року від попереднього таборівського старости за згодою короля права на Таборів[4]
- Стефан — чоловік Стадніцької[5]
- Анна — дружина сяноцького кастеляна Івана Дрогойовського[6]
- Аґнєшка (Балювна) (†після 1658) — дружина каштелян Кам'янця-Подільського, теребовлянського та буцнівського старости Пйотра Фірлея.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 113.
- ↑ Hejnosz W. Bal Jan Matiasowicz (†1480) // Polski Słownik Biograficzny. — Т. 1, zeszyt 1; Reprint. Kraków, 1989. — S. 227.
- ↑ Hejnosz W. Bal Matiasz († ok. 1575) // Polski Słownik Biograficzny. — Т. 1, zeszyt 1; Reprint. Kraków, 1989. — S. 228. (пол.)
- ↑ Rulikowski E. Taborów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 137. (пол.) — S. 137. (пол.)
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 16 липня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 177—182. (пол.)
- ↑ Lepszy K. Drohojowski Jan, h. Korczak (†1601) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1939—1946. — T. V. — S. 382. (пол.)
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Сердюк В. А. Історія Яблінок — 1496—1946. — Київ, 2014.
- Akta Grodzkie i Ziemskie z archiwum t.zw. berdnadyńskiego. — Lwów. (пол.)
- Akta konsystorskie t. XV Acta consistorialia premisliensia. — Przemyśl. (пол.)
- Bajda Lucasz. Balowie. — Rzeszow, 2011. — ISBN 978-83-89183-86-6. (пол.)
- O kniastwach we wsiach wołoskich // Gazeta Lwowska. — 1853. (пол.)
- Stadnicki Stanisław. O wsiach na prawie wołoskiem. BO. — 1848. (пол.)
- Piekosiński. Kodeks Dyplomatyczny Małopolski t. III. — Kraków, 1876. (пол.)
- Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa (Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane), 1935. — Т. 1, zeszyt 1; Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — S. 227—229. — ISBN 8304034840. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Osoby o nazwisku «Bal» w Genealogii Potomków Sejmu Wielkiego [Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
|
Це незавершена стаття про шляхту (дворянство). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |