Таборів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Таборів
Taboriv.gif
Герб
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Сквирський
Рада/громада Чубинецька сільська рада
Код КОАТУУ 3224087201
Основні дані
Засноване 1616
Населення 280
Площа 2,97 км²
Густота населення 94,28 осіб/км²
Поштовий індекс 09023
Телефонний код +380 4568
Географічні дані
Географічні координати 49°49′02″ пн. ш. 29°42′50″ сх. д. / 49.81722° пн. ш. 29.71389° сх. д. / 49.81722; 29.71389Координати: 49°49′02″ пн. ш. 29°42′50″ сх. д. / 49.81722° пн. ш. 29.71389° сх. д. / 49.81722; 29.71389
Середня висота
над рівнем моря
181 м
Місцева влада
Адреса ради 09023, Київська обл., Сквирський р-н, с. Чубинці, вул. Дехтяренка, 1а, тел. 2-27-45
Карта
Таборів. Карта розташування: Україна
Таборів
Таборів
Таборів. Карта розташування: Київська область
Таборів
Таборів
Мапа

Та́борів — село в Україні, у Сквирському районі Київської області. Населення становить 280 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Через село тече річка Новосілка, ліва притока Роставиці.

Історія[ред. | ред. код]

Хата з села Таборів, Пирогів (Київ)

Не згадане в люстрації Білоцерківського староства за 1570 рік. Згадане в люстрації Білоцерківського староства за 1616 рік. Поселення стало містечком за часів білоцерківського старости князя Івана-Януша Острозького. Ще одна згадка міститься у люстрації 1622 року: «осажена слобода… має вольності 6 років».

Тома Склінський (†1627) по смерті І.-Я. Острозького отримав 26 листопада 1620 новоосаджене містечко Таборівка у Білоцерківському старостві. По його смерті ним володів Стефан Хмелецький[1]

Було центром Таборівського староства. Таборівський староста Марек Ґдешинський після поверення 1651 року з полону в Криму продав київському хорунжому Станіславу Вижицькому маєток Таборів. С. Вижицький 1661 року відступив маєток одному з козаків для заспокоєння ситуації в Україні, за що отримав подяку Сейму, яку записали в книзі пол. ustaw та річну пенсію 3000 злотих, забезпечених на «руському цлі».[2]

16 червня 1792 року містечко отримало від короля Станіслава-Августа Понятовського привілей на магдебурзьке право, а також герб: «На червоному тлі золота брама з двома вежами, посередині якої Святий Павло з оголеним мечем, опущеним додолу».

Після другого поділу Речі Посполитої (1793 рік) Таборів (у складі Російської імперії) утратив міські права. Станом на кінець ХІХ століття мав статус села Сквирського повіту Київської губернії.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Таборівські старости[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]