Барбара Віндзор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Барбара Віндзор
англ. Barbara Windsor
Зображення
Ім'я при народженні Барбара Енн Дікс
Barbara Ann Deeks
Дата народження 6 серпня 1937(1937-08-06)[1][2]
Місце народження Shoreditchd, Гекні, Великий Лондон, Англія, Велика Британія
Дата смерті 10 грудня 2020(2020-12-10)[3] (83 роки)
Місце смерті Лондон, Велика Британія
Поховання Ґолдерс-Ґрін (крематорій)
Громадянство Flag of the United Kingdom (1-2).svg Велика Британія
Alma mater Aida Foster Theatre Schoold[2] і Our Lady's Catholic High Schoold[2]
Професія акторка
Кар'єра 1952—2017
Нагороди
IMDb ID 0934774
barbarawindsor.com
CMNS: Барбара Віндзор у Вікісховищі

Барбара Віндзор (англ. Barbara Windsor; (англ. Barbara Windsor6 серпня 1937(1937-08-06)[1][2], Shoreditchd, Гекні, Великий Лондон, Англія, Велика Британія — 10 грудня 2020(2020-12-10)[3], Лондон, Велика Британія)[4]) — англійська актриса театру, кіно і телебачення. Кавалерка Ордена Британської імперії. Глядачеві найбільш відома за ролями у серії фільмів «Так держать…»[en] і в мильній опері «Мешканці Іст-Енду»[5].

Біографія[ред. | ред. код]

Барбара Енн Дікс (справжнє ім'я актриси) народилася 6 серпня 1937 року в районі Шордитч[en], боро Гекні у Лондоні[6]. Батько — Чарлі Елліс Дікс, працював у доках, мати — Роуз Елліс, кравчинею. По батьківській лінії: дід — Джек Дікс, був костермонгером, бабуся — «Товста Нен», у молодості була актрисою театру «Британніа»[en], а потім працювала на заводі. Прабабуся Барбари, Емілі Евін, володіла кількома пабами. Коріння материнської лінії Барбари започатковується в ірландському Корку, її предки прибули до Англії між 1846 і 1851 роками, рятуючись від великого голоду в Ірландії[7]. Барбара була єдиною дитиною в сім'ї. Здавши іспит «11+», вступила до старшої школи англ. Our Lady's Convent RC High School, потім до Театральної школи Ейди Фостер, і вже в 1952 році, у 15-річному віці, Барбара вперше з'явилася на підмостках театрів Вест-Енду, де вона співала в хорі мюзиклу Love From Judy. Через два роки 17-річна Барбара дебютувала на кіноекрані: вона виконала роль безіменної школярки у фільмі «Красуні з Сент-Трініан»[en][8]. На зйомках цього, першого в своїй кар'єрі, фільму Барбара познайомилася з актрисою Джоан Сімс, яка була на сім років старшою і вже мала у своєму акторському доробку кілька фільмів. Жінки багато знімалися разом і дружили все життя до самої смерті Сімс у 2001 році: їх об'єднувало небажання заводити дітей і надто суворі батьки. Коли збідніла Сімс померла в маленькій квартирі, саме Віндзор домоглася можливості встановити пам'ятну табличку на будинок на Такері-стріт у Кенсінгтоні, де останні роки жила і померла її подруга. Вперше на телеекранах Барбара з'явилася в 1961 році, знявшись в одному епізоді серіалу-антології «Театр у кріслі»[en].

У липні 2012 року Барбара стала меценатом Фонду Емі Вайнгауз, з якої, як з'ясувалося після смерті Емі, її пов'язувала «таємна дружба»[9].

Політично підтримувала британську консервативну партію.

У квітні 2014 року у актриси діагностували хворобу Альцгеймера, про що широкій громадськості було оголошено в травні 2018 року. У серпні 2019 року вона з чоловіком стали послами «Товариства Альцгеймера»[en]. У серпні 2020 року Віндзор переїхала до будинку престарілих в Лондоні, де вона і померла 10 грудня того ж року.

«Так тримати…»[ред. | ред. код]

З 1964 по 1974 рік Барбара Віндзор знялася в дев'яти повнометражних фільмах серії «Так тримати…»[en] (інший переклад «Тримайся…»), де вона грала «дівчат гарних часів». Крім того, вона з'являлася в тій же ролі в різних телевізійних адаптаціях і компіляціях фільмів цієї серії до 1979 року, а з 1973 по 1975 рік брала участь у театральному ревю «Так тримати, Лондон!» у театрах Вест-Енду, де колись почала свою кар'єру. У 1975 році Віндзор здійснила турне Великою Британією, Новою Зеландією і ПАР з власним шоу «Так тримати, Барбара!» в результаті цього вона багато років асоціювалась у глядачів тільки з фільмами цієї серії, що принесло їй деякі проблеми в підборі інших ролей.

«Жителі Іст-Енду»[ред. | ред. код]

Продюсери, які запустили в 1985 році телесеріал «Мешканці Іст-Енду», заявили, що хочуть бачити у ролях тільки невідомих акторів. Саме тому Віндзор було відмовлено, хоча вона, як уродженка Іст-Енду, дуже хотіла знятися у цій мильній опері. У 1994 році політика серіалу була змінена, і Барбара нарешті змогла отримати роль у Мешканців…" персонажем стала Пеггі Мітчелл[en] (у 1991 році в кількох епізодах її зіграла актриса Джо Верн), власниця пабу[10]. Цей персонаж став одним з основних, і Віндзор вправно грала свою героїню протягом дев'яти років, до 2003 року.

З 2003 по 2005 роки Віндзор важко хворіла (вірус Епштейна — Барра[11]), тому через два роки Пеггі з'явилася в серіалі всього двічі у вересні 2004 року, коли у актриси було поліпшення. В 2005 році, одразу після повного одужання, Барбара повернулася в серіал. У жовтні 2009 року вона заявила, що залишає серіал у вересні 2010 року, бо хоче більше часу приділяти чоловікові[12]. Віндзор стримала своє слово: в епізоді від 10 вересня 2010 року паб «Королева Вікторія» на Площі Альберта згорів, і його багаторічна господиня Пеггі Мітчелл зникла з серіалу. Втім, Віндзор ще двічі мимохіть з'являлася в серіалі в ролі своєї героїні: один раз у вересні 2013 року і один раз у вересні 2014[13]. Також вона обіцяла ще один раз з'явитися в «Мешканцях…» у 2015 році на честь 30-річчя серіалу[14].

У липні 2006 року в ефір вийшов епізод «Армія привидів» телесеріалу «Лікар Хто». Там є маленька сценка, в якій Пеггі Мітчелл виганяє примари Дена Вотса (якого замінили на примари з «Доктора Хто») зі свого пабу.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Барбара Віндзор одружувалась тричі[8]:

  1. Ронні Найт, член злочинного угруповання Близнюків Крей — з 2 березня 1964 року по січень 1985 року. Розлучення.
  2. Стівен Голлінгс, актор — з 12 квітня 1986 по 1995 рік. Весілля відбулося на Ямайці. Розлучення. Стівен молодше своєї дружини на 20 років[15].
  3. Скотт Мітчелл, колишній актор і консультант з вербуванню — з 8 квітня 2000 року по 10 грудня 2020 року (смерть дружини). Скотт був молодший від своєї дружини на 26 років[16].

Відомо, що до свого першого заміжжя у Віндзор був випадковий секс з відомим злочинцем Реджі Креєм[17]. У 1960-х роках вона деякий час мала стосунки з відомим футболістом Джорджем Бестом[16]. Також Віндзор ніколи не приховувала своїх любовних відносин з актором Сідом Джеймсом[8][18] і музикантом Морісом Гіббом.

У своїй автобіографії «Все про мене: Моє незвичайне життя»[19] (2000) Віндзор розповідає про свої п'ять абортів[8], причому перші три вона зробила у віці до 21 року, а п'ятий — коли їй було 42. Вона зізнається, що ніколи не хотіла мати дітей, списуючи це на психологічні наслідки поганих відносин з батьком[15]. Далі в тій же книзі вона стверджує, що загалом у неї було більше ста коханців.

Вибрані роботи[ред. | ред. код]

Театр[ред. | ред. код]

З 1952 по 2011 роки Барбара Віндзор з'явилася у більш ніж півсотні постановок. Найбільш відомі:

Широкий екран[ред. | ред. код]

Телебачення[ред. | ред. код]

Інші роботи[ред. | ред. код]

  • 2010 — Аліса в Країні чудес (комп'ютерна гра) — Соня (озвучування)

Нагороди, номінації, визнання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Internet Broadway Database — 2000.
  2. а б в г Who's who(untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
  3. а б British actress Barbara Windsor dies aged 83: media
  4. Dame Barbara Windsor: Carry On and EastEnders actress dies aged 83. Архів оригіналу за 11 грудня 2020. Процитовано 11 грудня 2020. 
  5. The New Elizabethans: Barbara Windsor [Архівовано 2 жовтня 2020 у Wayback Machine.](англ.) на сайте bbc.co.uk
  6. а б In Pictures: Barbara Windsor at 70 [Архівовано 27 червня 2021 у Wayback Machine.](англ.) на сайте news.bbc.co.uk, 6 августа 2007
  7. Who Do You Think You Are — Barbara Windsor [Архівовано 4 лютого 2009 у Wayback Machine.](англ.) на сайте bbc.co.uk
  8. а б в г Ник Левайн. Ten Things You Never Knew About Barbara Windsor [Архівовано 4 листопада 2015 у Wayback Machine.](англ.) на сайте digitalspy.co.uk, 23 мая 2007
  9. Barbara Windsor And Amy Winehouse Had A Secret Friendship [Архівовано 6 березня 2021 у Wayback Machine.](англ.) на сайте amywinehouseforever.org
  10. EastEnders — Peggy Mitchell [Архівовано 17 травня 2016 у Wayback Machine.](англ.) на сайте bbc.co.uk
  11. Windsor honour for 50-year career [Архівовано 10 квітня 2021 у Wayback Machine.](англ.) на сайте news.bbc.co.uk, 5 декабря 2003
  12. Actress Windsor quits EastEnders [Архівовано 23 листопада 2020 у Wayback Machine.](англ.) на сайте news.bbc.co.uk, 28 октября 2009
  13. Дэвид Браун. Peggy Mitchell returns to EastEnders — "I hope it was a nice surprise, " says Barbara Windsor [Архівовано 29 вересня 2014 у Wayback Machine.](англ.) на сайте radiotimes.com, 25 сентября 2014
  14. Barbara Windsor to return for EastEnders 30th anniversary [Архівовано 30 листопада 2020 у Wayback Machine.](англ.) на сайте bbc.com, 8 декабря 2014
  15. а б Barbara Windsor: Body of evidence [Архівовано 13 червня 2018 у Wayback Machine.](англ.) на сайте theguardian.com, 15 марта 1999
  16. а б Бен Тодд. Barbara Windsor: My secret flings with George Best and a Bee Gee [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](англ.) на сайте dailymail.co.uk, 9 октября 2010
  17. Амелия Хилл. Kray's deathbed secrets revealed [Архівовано 2 грудня 2016 у Wayback Machine.](англ.) на сайте theguardian.com, 25 марта 2001
  18. The Sid and Babs carry on [Архівовано 13 грудня 2020 у Wayback Machine.](англ.) на сайте bbc.co.uk, 22 апреля 2000
  19. Барбара Виндзор. All of Me: My Extraordinary Life [Архівовано 16 квітня 2022 у Wayback Machine.] (2000) ISBN 0-7472-7007-4
  20. Barbara Windsor wins Lifetime Achievement award [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.](англ.) на сайте bbc.co.uk, 9 марта 2010
  21. Barbara Windsor given freedom of the City of London [Архівовано 10 квітня 2021 у Wayback Machine.](англ.) на сайте bbc.co.uk, 4 августа 2010
  22. Barbara Windsor's Pear Tree [Архівовано 14 червня 2020 у Wayback Machine.] на сайте youtube.com Видео 0:02:08
  23. Рейчел Бэббэдж. Barbara Windsor: 'One day I'll say yes to EastEnders return' [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.](англ.) на сайте digitalspy.co.uk, 20 ноября 2014

Посилання[ред. | ред. код]