Башинський Еспер Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еспер Башинський
Bashynskyi Esper.jpg
генерал-хорунжий Армії УНР
Еспер Башинський
Народження 17 грудня 1878(1878-12-17)
с. Ключевське Камчатської області, Flag of Russia.svg Російська імперія
Смерть після 1937
Одюн-ле-Тіш, Франція Франція
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Рід військ артилерія
Освіта Петровський Полтавський кадетський корпус
Звання Imperial Russian Army Col 1917 h.png Полковник (1916)
12 УНР 30-03-1920 Генерал-хорунжий.svg Генерал-хорунжий (1.11.1921)[1]
Командування начальник 2-ї гарматної бригади 2-ї Волинської стрілецької дивізії Армії УНР (1920 р.)
Війни / битви Російсько-японська війна
Битва під Мукденом
Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Перший Зимовий похід
Нагороди
Хрест Симона Петлюри
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня

Еспер Іванович Башинський (17 грудня 1878, с. Ключевське Камчатської області — після 1939[2], Франція) — генерал-хорунжий Армії УНР.

Служба в РІА[ред. | ред. код]

Походив з родини дворянина Харківської губернії. Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус, Михайлівське артилерійське училище за 1-м розрядом (1897), вийшов підпоручиком до 31-ї артилерійської бригади (Білгород). У складі цієї бригади брав участь у Російсько-японській війні — у битвах при Мукдені та Ляояні. За бойові заслуги був нагороджений всіма орденами до Святої Анни II ступеня з мечами та званням штабс-капітана. З 13 травня 1913 р. — капітан, старший офіцер 1-ї батареї 31-ї артилерійської бригади. З 21 жовтня 1914 р. — командир 3-ї батареї 31-ї артилерійської бригади. З 25 березня 1915 р. — командир 5-го важкого артилерійського дивізіону. 12 серпня 1915 р. дістав поранення в голову. 9 лютого 1916 р. був важко контужений, але залишився у складі дивізіону. 21 листопада 1916 р. дістав звання полковника. 11 січня 1917 р. був отруєний газами у боях під Ригою, але знову залишився у складі дивізіону. З 18 березня 1917 р. — командир 2-го окремого Сибірського артилерійського дивізіону. 16 жовтня 1917 р. звільнився у 5-тижневу відпустку, на фронт під Ригою більше не повертався.

За Першу світову війну нагороджений Георгіївською зброєю (24 березня 1916), всіма орденами до Святого Володимира III ступеня з мечами та биндою (8 квітня 1917).

Служба в Армії УНР[ред. | ред. код]

21 листопада 1917 р. за власним бажанням вступив до українізованих військ російської армії — очолив 2-й дивізіон 31-ї Української артилерійської бригади.

З 1 березня 1918 р. — командир 2-го дивізіону 1-ї гарматної бригади військ Центральної Ради на Київщині.

З 10 серпня 1918 р. — командир 40-го гарматного полку Армії Української Держави.

З 17 грудня 1918 р. — начальник 14-ї гарматної бригади.

З 28 лютого 1919 р. — начальник 18-ї гарматної бригади Дієвої армії УНР.

З 28 травня 1919 р. — начальник 1-ї гарматної Північної бригади Дієвої армії УНР.

З 17 листопада 1919 р. — начальник Збірної гарматної бригади Волинської групи Дієвої армії УНР, на чолі якої брав участь у Першому Зимовому поході.

З 3 липня 1920 р. — начальник 2-ї гарматної бригади 2-ї Волинської стрілецької дивізії Армії УНР. 3 25 червня 1921 р. — за сумісництвом другий помічник начальника 2-ї Волиньскої дивізії Армії УНР.

З 1 листопада 1921 р. — генерал-хорунжий Армії УНР.[1]

З 1923 р. жив на еміграції у Каліші (Польща), згодом у Парижі. Подальша доля невідома. Похований на цвинтарі містечка Одюн-ле-Тіш в Лотарингії (Франція).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б У книзі Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921).Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3. вказано що Еспер Башинський дістав ранг генерал-хорунжого 1 серпня 1921 року
  2. Героїка. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • РГВИА. — Ф. 409. — Оп. 1. — п/с 167—914;
  • ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 68. — С 5-6;
  • Єрошевич П. З боротьби українського народу за свою незалежність//3а Державність. — Варшава. — 1939. — № 9. — С. 21;
  • Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002.
  • Башинський Еспер