Бен Воллес (політик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бен Воллес
англ. Ben Wallace
Народився 15 травня 1970(1970-05-15)[1] (53 роки)
Фарнборо (Лондон), Бромлі, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія
Країна  Велика Британія
Діяльність політик, ski teacher, військовослужбовець
Alma mater Королівська військова академія в Сандгерсті[1] і Millfieldd[1]
Знання мов англійська
Посада Minister of State for Northern Irelandd, Member of the 1st Scottish Parliamentd, Член 57-го парламенту Сполученого Королівства[d][2], Член 56-го парламенту Сполученого Королівства[d][2], Член 55-го парламенту Сполученого Королівства[d][2], Член 54-го парламенту Сполученого Королівства[d][2], Член 58-го парламенту Сполученого Королівства[d][3], Член Таємної ради Великої Британії[d][4], Державний секретар оборони (Велика Британія)[5][6] і Minister of State for Securityd
Партія Консервативна партія
Нагороди
Орден князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня
Сайт benwallacemp.com
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Воллес.

Роберт Бен Лоббан Воллес (англ. Robert Ben Lobban Wallace; нар. 15 травня 1970, Фарнборо) — британський політик, колишній міністр оборони Великої Британії, що очолював посаду з липня 2019 до серпня 2023 року в урядах Бориса Джонсона, Ліз Трасс та Ріші Сунака. У період з 2016 по 2019 рік обіймав посаду молодшого міністра безпеки. Член Консервативної партії Великої Британії, з 2010 року він також був депутатом Палати громад. До 2005 року проходив військову службу в армії у званні капітана.

Біографія[ред. | ред. код]

Дитинство і юність[ред. | ред. код]

Роберт Бен Лоббан Воллес народився 15 травня 1970 року в Фарнборо. Закінчив школу Міллфілд у Сомерсеті[7]. Він вивчав політику. Після школи Воллес працював інструктором з лиж в Австрійській національній лижній школі в селі Альпбах в Австрії[8]. Потім разом із батьками переїхав до США, де прожив 7 років.

Військова та бізнес-кар'єра[ред. | ред. код]

У 19 років Воллес вступив до Королівської військової академії в Сандхерсті, потім вступив на службу до Шотландської гвардії. За свою восьмирічну кар'єру в армії до 1998 року він служив у Північній Ірландії, Німеччині, на Кіпрі та в Центральній Америці[8]. З 2003 по 2005 рік був директором зв'язків за кордоном компанії QinetiQ[7].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

У 1999 став членом Шотландської асамблеї (парламенту Шотландії) від Північно-Східної Шотландії від партії консерваторів. Потім намагався потрапити до британського парламенту від Вестмінстерського округу в Англії. Воллес був тіньовим офіційним представником шотландських консерваторів з охорони здоров'я[9]. У 2005 році Воллес виграв вибори в окрузі Ланкастер і Вайр ставши членом британського парламенту[10]. Обирався також і далі від іншого округу. З 2005 по 2010 був членом комітету парламенту у справах Шотландії[11]. З 2006 по 2010 рік був тіньовим парламентським організатором у парламенті у справах Шотландії[12]. В 2008 Воллес зіткнувся з критикою своїх витрат[13]. Після переобрання до парламенту працював особистим помічником Кена Кларка. У 2012 році обіймав посаду лорд-комісара казначейства[14]. Після відставки Кларка знову став рядовим депутатом. У 2015 році був призначений заступником міністра у справах Північної Ірландії. Після референдуму про вихід Британії з ЄС Терезою Мей призначений заступником міністра внутрішніх справ. В 2017 йому додали кураторство сфери економічних злочинів[15]. Воллес підтримував членство Британії в ЄС до референдуму 2016[16]. 24 липня 2019 прем'єр-міністр Борис Джонсон призначив Воллеса міністром оборони Великої Британії[17].

31 серпня 2023 року Воллес подав у відставку з посади Міністра Оборони Великої Британії[18][19].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (Україна, 6 вересня 2022) — за вагомий особистий внесок у розвиток українсько-британського міждержавного співробітництва, підтримку незалежності та територіальної цілісності України[20]

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 2001 році одружився з Лізою Кук. Вони мають трьох дітей. Проживають у Лондоні і неподалік Ланкастера[21].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
  2. ↑ а б в г TheyWorkForYou — 2006.
  3. ↑ https://candidates.democracyclub.org.uk/results/csv/parl.2019-12-12/
  4. ↑ Privy Council members
  5. ↑ UK Parliament Website — Parliament of the United Kingdom.
  6. ↑ Ministers - GOV.UK
  7. ↑ а б Ben Wallace: Electoral history and profile | Politics | The Guardian
  8. ↑ а б The Rt Hon Ben Wallace MP — GOV.UK. Архів оригіналу за 20 квітня 2019. Процитовано 21 січня 2022.
  9. ↑ BBC NEWS | UK | Scotland | Farewell to the parliament. Архів оригіналу за 25 червня 2004. Процитовано 21 січня 2022.
  10. ↑ https://web.archive.org/web/20111015054249/http://www.electoralcalculus.co.uk/electdata_2005ob.txt
  11. ↑ Contact information for Mr Ben Wallace — MPs and Lords — UK Parliament. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 21 січня 2022.
  12. ↑ The Spectator
  13. ↑ Архивированная копия. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
  14. ↑ Cameron: Man or mouse? Man — and butcher! | Conservative Home. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 21 січня 2022.
  15. ↑ MPs Tobias Ellwood and Ben Wallace appointed to Privy Council in honour of Westminster response | The Independent | The Independent. Архів оригіналу за 24 березня 2017. Процитовано 21 січня 2022.
  16. ↑ Which Tory MPs back Brexit, who doesn't and who is still on the fence? | The Spectator. Архів оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 21 січня 2022.
  17. ↑ Первые назначения Бориса Джонсона. Кто вошел в новый кабмин Великобритании. ТАСС. 24 липня 2019. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 21 січня 2022.
  18. ↑ Юлія, Шрамко (31 серпня 2023). Воллес йде у відставку з посади міністра оборони Великої Британії. Українські національні новини. Архів оригіналу за 31 серпня 2023. Процитовано 31 серпня 2023.
  19. ↑ Глава Міноборони Великої Британії Воллес подав у відставку. 31.08.2023, 10:37
  20. ↑ Указ Президента України від 6 вересня 2022 року № 626/2022 «Про нагородження Р.Уоллеса орденом князя Ярослава Мудрого»
  21. ↑ About Ben Wallace | The Rt Hon Ben Wallace. Архів оригіналу за 18 липня 2021. Процитовано 21 січня 2022.
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бен_Воллес_(політик)&oldid=40288833