Тереза Мей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тереза Мей
Theresa May
Тереза Мей
Прапор
76-й Прем'єр-міністр Великої Британії
Прапор
з 13 липня 2016
Монарх: Єлизавета II
Попередник: Девід Камерон
Лідер Консервативної партії Великої Британії
з 11 липня 2016
Прем'єр-міністр: Тереза Мей
Попередник: Девід Камерон
Міністр внутрішніх справ
12 травня 2010 — 13 липня 2016
Прем'єр-міністр: Девід Камерон
Попередник: Алан Джонсон
Наступник: Ембер Радд
Міністр у справах жінок та рівноправності
12 травня 2010 — 4 вересня 2012
Прем'єр-міністр: Девід Камерон
Попередник: Гаррієт Гарман
Наступник: Марія Міллер
Член парламенту від округу Мейденгед
з 1 травня 1997
Попередник: Новий округ
 
Партія: Консервативна
Освіта: Оксфорд
Рід занять: політик[1]
Народження: 1 жовтня 1956(1956-10-01)[2] (61 рік)
Істборн, Eastbourne[d], Східний Сассекс, Англія, Велика Британія[3]
Громадянство: Велика Британія Велика Британія
Віросповідання: Англіканська церква[4]
Чоловік: Філіп Джон Мей
Автограф: Signature of Theresa May.svg
Сайт: tmay.co.uk

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Тереза Мері ​​Мей (англ. Theresa Mary May, в дівоцтві Брасіер; нар. 1 жовтня 1956(19561001), Істборн, Східний Сассекс, Англія) — прем'єр-міністр Великої Британії з 13 липня 2016 року[5]. Лідер Консервативної партії з липня 2016 року, міністр внутрішніх справ з травня 2010 до липня 2016 року і міністр у справах жінок та рівноправності в уряді Девіда Камерона з травня 2010 до вересня 2012 року.

Біографія[ред.ред. код]

Закінчила Оксфордський університет зі ступенем бакалавра географії. Працювала в Банку Англії і органах самоврядування Лондона. Брала участь у парламентських виборах 1992 року в окрузі Північно-Західний Дарем і в дострокових виборах 1994 року в окрузі Баркінг[en], але невдало. На виборах 1997 року була обрана від нового округу Мейденгед; відтоді постійно переобирається.

У 19972002 займала різні другорядні посади в тіньовому уряді консерваторів. У 2002 році стала першою жінкою-головою Консервативної партії і займалася, на відміну від лідера партії, технічними питаннями забезпечення функціонування консерваторів. У 20032005 була тіньовим міністром транспорту і, одночасно, тіньовим міністром продовольства та екології. З травня по грудень 2005 року була тіньовим міністром культури, ЗМІ і спорту. 6 грудня 2005 була призначена тіньовим лідером Палати громад. У 20092010 займала посаду тіньового міністра праці і пенсій. Після виборів 2010 року була призначена міністром внутрішніх справ, одночасно отримавши портфель міністра у справах жінок та рівноправності. Пост міністра у справах праці і пенсій, на який вона могла розраховувати через свою останню посаду в тіньовому уряді, отримав Іан Данкан Сміт.

У Палаті громад Мей голосувала за вторгнення в Ірак, за прийняття законів з боротьби зі зміною клімату, проти подальшої інтеграції Великої Британії в Євросоюз, проти заборони на куріння в громадських місцях, проти надання рівних прав представникам сексуальних меншин, проте з часом змінила свої погляди і підтримала впровадження одностатевих шлюбів у країні.

Вибори лідера партії 2016[ред.ред. код]

У червні 2016 року, після відставки Девіда Камерона Мей оголосила про свій старт у виборах лідера консервативної партії. Вона виграла перший тур голосування 5 липня 2016 року з великим відривом від інших кандидатів, отримавши 50 % голосів[6], а 7 липня виграла також другий тур голосування серед консерваторів — членів парламенту. Остаточний вибір лідера партії та майбутнього прем'єра повинен був відбутися 7 вересня шляхом голосування всіх членів партії, але суперник Терези Мей — міністр енергетики Андреа Ледсом[7] 11 липня відмовилась від участі у виборах. Тереза Мей цього ж дня стала лідером Консервативної партії. 13 липня королева Єлизавета II прийняла відставку Девіда Камерона[8] та доручила сформувати новий уряд країни Терезі Мей[5][9].

Прем'єр-міністр Великої Британії[ред.ред. код]

20 липня 2016 відбулася перша закордонна поїздка Терези Мей, яка відвідала Берлін і зустрілася з канцлером Німеччини Ангелою Меркель.[10] 27 січня 2017 Тереза Мей стала першою зі світових лідерів, що відвідала США після інавгурації президента Дональда Трампа.[11]

18 квітня 2017 року Тереза Мей оголосила, що позачергові парламентські вибори відбудуться 8 червня 2017 року. Головним аргументом була необхідність отримання сильнішої підтримки в переговорах з ЄС щодо Брекзиту. Наступного дня це рішення затвердила Палата громад.

Однак, в результаті виборів, консерватори (торі) втратили більшість у парламенті (хоч виграли вибори) і були змушені створити коаліціїний уряд з правоцентристською, соціально консервативною Демократичною юніоністською партією Північної Ірландії.[12] Головою уряду знову була обрана Тереза Мей.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Orr D. Theresa May: David Cameron's lady in waiting The Guardian, 2009.
  2. Who is Theresa May: A profile of UK's next prime minister — 2016.
  3. http://blog.findmypast.co.uk/2013/famous-family-trees-theresa-may/
  4. Christopher Howse (29.11.2014). Theresa May's Desert Island hymn. The Daily Telegraph. Процитовано 06.06.2016. (англ.)
  5. а б Мей стала новим прем'єром Британії. BBC Україна. 13.07.2016. Процитовано 13.07.2016. 
  6. May wins easily with backing of 50% of Tory MPs - and Fox drops out. The Guardian. 05.06.2016. Процитовано 05.06.2016. (англ.)
  7. На пост прем'єра Британії претендуватимуть Мей і Ледсом. BBC Україна. 07.06.2016. Процитовано 07.06.2016. 
  8. Королева прийняла відставку Кемерона з посади прем'єра. BBC Україна. 13.07.2016. Процитовано 13.07.2016. 
  9. Тереза ​​Мей офіційно стала новим прем'єр-міністром Великої Британії. ukranews.com. Українські новини. 2016-07-13. 
  10. ЗМІ: у Берліні зустрілися дві "залізні леді". BBC Україна. 20.07.2016. Процитовано 13.11.2017. 
  11. Іноземні ЗМІ: зустріч Трампа з Мей.... BBC Україна. 28.01.2017. Процитовано 13.11.2017. 
  12. UK election 2017: full results. The Guardian. 9.06.2017. Процитовано 17.11.2017.