Березівські мінеральні води

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Бермінводи)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бере́зівські мінера́льні во́ди (Бермінводи) - бальнеологічний, переважно питний, курорт, що знаходиться в 25 км на захід від Харкова. Є одним з найстаріших подібних європейських курортів. Основним природним лікувальним фактором курорту є питна мінеральна вода «Березівська» - слабомінералізована гідрокарбонатна кальцієво-натрієво-магнієва вода з вмістом кремнієвої кислоти (0,036 г/л) і значним вмістом органічних речовин (0,016 г/л ) [1].

У другій половині XIX століття зафіксована місцева назва цих місцин «Теплі води» [2].

Географія[ред. | ред. код]

Пам'ятник, Т.Г. Шевченко (встановлено у 1964 році) на території санаторію «Бермінводи»

Курорт знаходиться в Харківській області, Дергачівському районі, знаходиться в околицях смт. Пересічної (зал. з.п. Курортна, Південної залізниці), в селищі Березівському, що за 25 кілометрів від Харкова, на лівому схилі Березівської балки, яка впадає в долину річки Уди [3][4].

Розташований на висоті 175 м над рівнем моря на схилах Березівської балки. Клімат помірно континентальний: тепле, сухе літо (середньомісячна температура в липні +28 ° С) і помірно м'яка зима (середньомісячна температура в січні -7 ° С). Кількість опадів - 511 мм за рік.

Джерела мінеральної води[ред. | ред. код]

Основні джерела мінеральної води знаходяться по дну Березовської балки. Вони походять до так званого харківського ярусу третинного періоду. Головне джерело дає більше 750 тисяч літрів мінеральної води на добу. Глибина залягання не є великою, досягаючи 29 метрів на високому березі балки, і зменшуючись до 1,5 метрів на її дні. Вода характеризується постійною температурою + 9 ° С.

Джерел мінеральної води - чотири. Перше джерело - Грубе, залізно-вуглекисле; друге джерело - Бекетова, залізно-лужне; третє джерело - Сукачова; і четверте - сірчано-лужне.

Історія[ред. | ред. код]

У 1862 році на засіданні Харківської медичної спільноти доктор Мойсей Григорович Гуревич зробив перше відоме повідомлення про виявлення ним в маєтку Сукачова[5], біля хутора Березова Валківського повіту лужно-земельно-залізистих джерел мінеральної води. Його доповідь викликала великий інтерес серед харківських лікарів і вчених. Саме 1862 рік вважається офіційною датою відкриття Березівського джерела мінеральних вод. Вивчення мінеральної води почалося в 1862-1863 роках. У 1862 році для вивчення складу і можливих лікувальних властивостей води до хутора Березова була направлена комісія під керівництвом професора тодішнього Харківського університету Микола Миколайовича Бекетова. До складу комісії входили відомі лікарі і хіміки, включаючи Вилема Душана лямблій та Никифора Дмитровича Борисяка.

Проведені ними дослідження показали, що тутешня мінеральна вода за своїми рівнями мінералізації, температури і хімічним складом близька до мінеральних вод бельгійського курорту Спа і може застосовуватися для лікування цілого ряду захворювань. Указом імператора Олександра ІІІ було затверджено статут «Першого Акціонерного товариства мінеральних вод, поблизу хутора Березово». Власниками акцій стали впливові особи держави.

На кінець XIX століття при джерелах мінеральної води було два готелі і пансіон на 18 номерів в одному двоповерховому будинку; в іншому ж будинку було 13 номерів; також на території розташовувалися окремі дачі на 3-8 кімнат кожна. При закладі на той час був постійний лікар, лікарі-консультанти, запрошені з числа професорів Харківського університету, поштове і телеграфне відділення, аптека, кумисний заклад. Але розпочата з великим розмахом справа дуже швидко занепала. За 1889 і 1890 роки третє і четверте джерела мінеральних вод не експлуатувалася через брак коштів у власника.

Згідно «Харківського календаря» у 1890 році у санаторії лікарський склад налічував: лікарями-консультантами були директор Харківської хірургічної клініки Харківського університету професор Грубе Вільгельм Федорович, директор терапевтичної клініки Харківського університету професор Оболенський Іван Миколайович, директор акушерської клініки Харківського університету Толочинов Микола Пилипович, директор пологового будинку професор акушерства Ясинський Павло Африканович; лікарем був Франковський Владислав Андрійович; постійним лікарем-консультатном ординатор хірургічної клініки Харківського університету Трінклер Микола Петрович. На той час санаторій знаходився на відстані 6 верст від залізничної платформи «Березівські мінеральні води» (рос. дореф. Березовскія минеральныя воды) Харківсько-Миколаївська залізниці [6].

У 1918 році виходить видання Федоровського Олександра Семеновича) «геологічний нарис Харківської губернії». У виданні серед іншого приділяється увага Березівським мінеральним водам та місцевій лікарні, але вже зазначається, що часи її відомості минули. Крім того у виданні надається обґрунтування особливостей мінеральних вод Слобожанщини, зокрема залізистих джерел (в першу чергу Березівських вод). Джерела, що виходять з зелених пісків і пісковиків, часто містять залізисту воду, яка утворюється внаслідок розкладання зелених зерен мінералу глауконіту, що містить залізо. Залізисті джерела відрізняються іржавим смаком води і іржаво бурим осадом, який випадає на дні джерела і на будь-яких предметах, що потрапляють до його води. Осад цей складається дійсно із залізної іржі, що виділяється з води особливими бактеріями.

Історія курорту радянського періоду бере свій початок в 1920 році, коли почалися роботи по відновленню практично повністю зруйнованого за роки подій 1917 року санаторію. Відкриття курорту відбулося в 1927 році, на той час були присутні: санаторій, водолікарня, грязелікування, торфолікування.

Мінеральна вода[ред. | ред. код]

«Березівська» - залозиста слабоминерализованная гідрокарбонатна кальцієво-натрієво-магнієва вода невисокою концентрації з вмістом кремнієвої кислоти (0,036 г / л) і значним вмістом органічних речовин (0,016 г / л) <ref> Бабинец А. Е., Гордиенко Е. Е., Денисова В. П. Лечебные минеральные воды и курорты Украины. — Киев: АН УССР, 1963.-С.168</ ref>. Вода має приємний смак, широко застосовується як столовий напій.

Показання до прийому мінеральної води хронічні гастрити з секреторною недостатністю, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічні коліти та ентероколіти, хронічні захворювання печінки, дискінезії жовчних шляхів, захворювання обміну речовин (ожиріння, цукровий діабет), хронічний пієлонефрит, хронічний цистит.

Курорт[ред. | ред. код]

На курорті є санаторій з фізіотерапевтичними процедурами, бювет, водолікарня. При санаторії працює гастроентерологічне, ендокринологічне та урологічне відділення. Застосовується озокеритотерапія. Мінеральна вода застосовується для пиття і ванн.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Очерки по минеральным водам СССР: труды Центрального института курортологии и физиотерапии, Том 1, 1964.
  2. Харьковскій календарь на 1890 годъ (годъ XVIII). Харьковъ. Типографія Губернскаго правленія.1890.С.163
  3. Зеленский Н. М. Курорт Березовские минеральные воды. — К.: Государственное медицинское издательство, 1962. −50 с
  4. Караев Р. Г., Ларичев Л. С. — Курорты Украины. Гос. медицинское изд-во УССР, 1959—189 с.
  5. Памятная книжка Харьковской губерніи на 1866 годъ. Харьковъ. Съ приложеніемъ плана города Харькова. Составлена Секретаремъ Харьк. Губерн. Стат. Комитета Яковомъ Голяховскимъ. Харьковъ. Въ Университетской типографіи.1866.С.187
  6. Харьковскій календарь на 1890 годъ (годъ XVIII). Харьковъ. Типографія Губернскаго правленія.1890.С.162-164

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Зеленский Н. М. Курорт Березовские минеральные воды. — К.: Государственное медицинское издательство, 1962−50 с.(рос.)
  • В.В Полторанов, С.Я Слуцкий. Здравницы профсоюзов СССР: курорты, санатории, пансионаты, дома отдыха. Профиздат, 1986—700 с.(рос.)
  • Очерки по минеральным водам СССР: труды Центрального института курортологии и физиотерапии, Том 1, 1964.(рос.)
  • Минеральные воды СССР. М.: Пищепромиздат, 1957—118 с.(рос.)
  • Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Брокгауз-Ефрон, 1890–1907.
  • Курорт Березовские минеральные воды. История и современность: 1862-2012 / А.И. Сердюк, Б.А. Рогожин, Л.Д. Тондий и др.; под ред. А.И. Сердюка, Б.А. Рогожина. – Харьков: Золотые страницы, 2012. – С. 67.(рос.)