Південна залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Південна залізниця
Південна залізниця logo.png
Залізниці України (територіальний поділ).png
Тип бізнес і залізнична компанія
Статус діюча
Повна назва Регіональна філія «Південна залізниця»
АТ «Укрзалізниця»
Засновано 1934
Штаб-квартира Харків, вул. Євгена Котляра, 7
Роки функціонування 1869 — по теперешній час
Країна Україна Україна
Телеграфний код ЮЖ[1]
Залізничний код приписки (Чисельний код) 043—044
Експлуатаційна довжина колій >3000 км
Ширина колії 1520 мм
Власник(и) Укрзалізниця
Холдингова компанія Укрзалізниця
Материнська компанія ПАТ «Укрзалізниця»
Сайт pz.gov.ua

CMNS: Південна залізниця на Вікісховищі

Регіональна філія «Півде́нна залізни́ця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» — підприємство, регіональна філія у складі АТ «Укрзалізниця», що обслуговує Харківську, Полтавську та Сумську області, а також окремі райони сусідніх областей.

Одна із найстаріших залізниць (з 1869 року). Географічне розташування і конфігурація напрямків та дільниць Південної залізниці визначає її велике транзитне значення. Вона з'єднує Донбас зі столицею України із західними областями.

Її колії простягнулись більш ніж на 3000 км (розгорнута довжина головних колій перевищує 4000 км). Магістраль обслуговує понад 1000 промислових підприємств.

На Південній залізниці функціонують 4 дирекції залізничних перевезень: Куп'янська, Полтавська, Сумська та Харківська.

Історія[ред. | ред. код]

Перший валка з Курську до Харкова.
"Харьковъ: Открытіе Курско-Харьковской желѣзной дороги, 22 мая 1869 г." — Всемірная иллюстрація. - СПб., 1869 № 27 (28 июня) - с. 8.

Радянські часи[ред. | ред. код]

мапа Південної залізниці (від Павлограду до Курська) Генштаб 1943 рік.
мапа Південної залізниці (від Павлограда до Курська та Льгова). Генштаб 1943 рік.
  • 1934 — у лютому Південні залізниці розділяють на дві самостійні — Південну та Донецьку залізниці. Швидкість вантажних потягів подвоїлась. Були укладенні рейки важкого типу.
  • 1943 — введена в експлуатацію лінія Сараєвка — Старий Оскол. За роки Другої світової війни (1941—1945 рр.) шкода, заподіяна Південній магістралі, склала більше мільярда рублів.
  • 1948 — відновлено і споруджено близько 250 електростанцій, 78 службово-технічних приміщень, відремонтовано станційні та під'їзні шляхи, створено близько 50 лінійних пунктів ремонту та промиву вагонів, електросвітло підключено до 90-та станцій і роз'їздів.
  • 1957, 30 липня — на дільниці Харків — Мерефа пройшов перший електровоз.
  • 1960 — завершилася електрифікація всього головного напрямку Південної залізниці. Загальна довжина ліній, яка переведена на електровозну і тепловозну тягу, перевищила 2500 км.
  • 1961 — у локомотивні депо Полтава та Куп'янськ надходять тепловози. Починається їх експлуатація.
  • 1966 — створено лабораторію обчислювальної техніки.
  • 1972 — на базі дорожньої лабораторії обчислювальної техніки створено інформаційно-обчислювальний центр дороги.

Часи незалежності[ред. | ред. код]

Структура Південної залізниці[ред. | ред. код]

Дирекції:

Інщі підрозділи:

Керівники[ред. | ред. код]

 В різний час залізницю очолювали

Курсько-Харківсько-Азовська залізниця[ред. | ред. код]

  • О. фон Ган (1869—1874 рр.);
  • В. Іванов (1874—1886 рр.);
  • Дмитро Дмитрович Неронов (1887—1889 рр.[6]);
  • В. Дворжецький (1889 р.);
  • Л. Богданович (1890 р.);
  • А. Ізмайлов (1890—1891 рр.);
  • Н. Васильєв (1891—1895 рр.).

Харківсько-Миколаївська залізниця[ред. | ред. код]

  • Володимир Миколайович Печковський (1870—1889 рр.);
  • Микола Степанович Островський (1890—1898 рр.);
  • Шмідт Федір Іванович (1898—1901 рр.);
  • Федір Олексійович Галицинський (1901—1902 рр.);
  • Володимир Миколайович Волков (1902—1906 рр.);
  • Віктор Олександрович Розанов (1906 р.).

Курсько-Харківсько-Севастопольська залізниця[ред. | ред. код]

Південні залізниці[ред. | ред. код]

Південна залізниця[ред. | ред. код]

Електрифікація залізниці[ред. | ред. код]

Електрифікація за десятиріччями[ред. | ред. код]

Десятиріччя Електрифіковано колій, км
1950-ті 190
1960-ті 229
1970-ті 348
1980-ті 37
1990-ті 99
2000-ні 250
2010-ті 295

Нереалізовані проєкти[ред. | ред. код]

Планувалося електрифікувати дільниці:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Список железных дорог СНГ. «Экспресс» в Интернет
  2. Завжди в русі. Харківський залізничний вокзал. — Х. 2019
  3. Деякі питання функціонування державного підприємства «Донецька залізниця»
  4. відбудовано залізничні мости на Південній залізниці // Спеціалізовані підрозділи залізниць відновили шість мостів в зоні АТО. Укрзалізниця. 17 липня 2014. 
  5. Відсьогодні ПАТ «Укрзалізниця» розпочинає господарську діяльність. Укрзалізниця. 1 грудня 2015. 
  6. Керівники Південної залізниці // Стальне кільце Південної магістралі (рос.)
  7. История электрификации железных дорог СССР. 1956-1958. Архів оригіналу за 2012-09-12. 
  8. Електровози вирушать у Полтаву (рос.)
  9. У 2010 році електрифіковано 99 км експлуатаційних дільниць залізниці[недоступне посилання з липень 2019]
  10. На Південній залізниці відкрито електрифіковану дільницю Полтава — Мала Перещепинська
  11. Ділянку Полтава — Красноград — Лозова відкрито для руху швидкісних міжрегіональних поїздів. Офіційний сайт Укрзалізниці
  12. Укрзалізниця завершила електрифікацію та відкрила рух на дільниці Потоки – Золотнишине // Філія «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», 2018-09-06
  13. У найближчі шість років Укрзалізниця планує електрифікувати 1562 км колій. Архів оригіналу за 22 грудень 2015. Процитовано 13 серпень 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]