Південна залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Південна залізниця
Повна назва: Регіональна філія «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»
Південна залізниця logo.png
Роки функціонування: 1869 — н.ч.
Країна: Україна Україна
Штаб-квартира: Харків
Статус: діюча
Підпорядкування: ПАТ «Укрзалізниця»
Експлуатаційна довжина шляхів: >3000 км
Залізниці України (територіальний поділ).png
Ширина колії: 1520 мм
Веб-сайт
Південна залізниця у ВікіСховищі

Регіональна філія «Півде́нна залізни́ця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» — підприємство, регіональна філія у складі ПАТ «Укрзалізниця», що обслуговує Харківську, Полтавську та Сумську області, а також окремі райони сусідніх областей.

Це одна із найстаріших залізниць (1869 р.). Географічне розташування і конфігурація напрямків та дільниць Південної залізниці визначає її велике транзитне значення. Вона зв'язує Донбас зі столицею України і західними областями, розташована на головному пасажирському напрямку Північ — Крим — Кавказ.

Її колії простягнулись більш ніж на 3000 км (розгорнута довжина головних колій перевищує 4000 км). Магістраль обслуговує понад 1000 промислових підприємств.

На Південній залізниці функціонують 4 дирекції залізничних перевезень: Куп'янська, Полтавська, Сумська та Харківська.

Історія[ред.ред. код]

Радянські часи[ред.ред. код]

 мапа Південної залізниці (від Павлограду до Курська) Генштаб 1943 рік.
мапа Південної залізниці (від Павлограда до Курська та Льгова). Генштаб 1943 рік.
  • 1934 — В лютому Південні залізниці розділяють на дві самостійні — Південну та Донецьку залізниці. Швидкість вантажних потягів подвоїлась. Були укладенні рейки важкого типу.
  • 1943 — Здана в експлуатацію лінія Сараївка — Старий Оскол. За роки війни (1941—1945 рр.) шкода, заподіяна Південній магістралі, склала більше мільярда рублів.
  • 1948 — Відновлено і споруджено близько 250 електростанцій, 78 службово-технічних приміщень, відремонтовано станційні та під'їзні шляхи, створено близько 50 лінійних пунктів ремонту та промиву вагонів, електросвітло підключено до 90-та станцій і роз'їздів.
  • 1957, 30 липня — на дільниці Харків — Мерефа пройшов перший електровоз.
  • 1960 — Завершилася електрифікація всього головного напрямку Південної дороги. Загальна довжина ліній, переведених на електровозну і тепловозну тягу, перевищує 2500 кілометрів.
  • 1961 — У локомотивні депо Полтава та Куп'янськ надходять тепловози. Починається їх експлуатація.
  • 1966 — Створено лабораторію обчислювальної техніки.
  • 1972 — На базі дорожньої лабораторії обчислювальної техніки створено інформаційно-обчислювальний центр дороги.
  • 1988 — Електрифіковано 37-кілометрову ділянку Власівка — Конград.

Часи незалежності[ред.ред. код]

  • 1992, лютий — Бєлгородське відділення відчужене від Південної до складу Південно-Східної залізниці Росії (дільниці Клюква — Сараєвка — Бєлгород — Наумовка, Сараєвка — Старий Оскол, Старий Оскол — Валуйки, Бєлгород — Готня, Бєлгород — Нежеголь). Дільниці Пост Північний — Козача Лопань та Вовчанськ — Приколотне Бєлгородського відділення увійшли до складу Харківського та Куп'янського відділень відповідно. Дільниці Козачок — Готня — Свекловічна, гілка Готня — Зінаїдіно Харківського та дільниця Ільок—Пеньковка — Свекловічна Сумського відділення відчужені до складу Бєлгородського відділення. Дільниці Валуйки — Соловей та Валуйки — Вистрел Куп'янського відділення увійшли до складу Бєлгородського відділення. Дільниця 770 км — Старобільськ відійшла до складу Краснолиманської дирекції Донецької залізниці.
  • 1998 — Виконано капітальний ремонт вокзалу Харків-Пасажирський.
  • 2016 — Виконано оновлювальний ремонт зовнішніх сходів та покраску будівлі вокзалу станції Харків-Пас.

У 2014 році було видане розпорядження, за яким на час проведення антитерористичної операції на сході України Південній залізниці мала бути передана частина майна Донецької залізниці, розташованого на слобожанській території Донецьої та Луганської областей, підконтрольних українській владі,[1] але у повній мірі воно так і не було здійснене, хоча Південна залізниця активно допомогала й помогє досі в приведенні залізничного хозяйства цього регіону до ладу.

Структура Південної залізниці[ред.ред. код]

Дирекції Південної залізниці:

Інщі підрозділи:

  • Центральний будинок науки і техніки Харківської дирекції залізничних перевезень Державного підприємства Південна залізниця (відокремлений підрозділ)

Керівництво залізниці[ред.ред. код]

Курсько-Харківсько-Азовська залізниця[ред.ред. код]

  • О. фон Ган (1869—1874 рр.);
  • В. Іванов (1874—1886 рр.);
  • Неронов (1887—1889 рр.);
  • В. Дворжецький (1889 р.);
  • Л. Богданович (1890 р.);
  • Ізмайлов (1890—1891 рр.);
  • Васильєв (1891—1895 рр.).

Курсько-Харківсько-Севастопольська залізниця[ред.ред. код]

  • фон Ренкуль Микола Амандович (1896—1901 рр.);
  • Крігер (1901—1905 рр.);
  • Шмідт Федір Іванович (1906—1907 рр.).

Харківсько-Миколаївська залізниця[ред.ред. код]

  • Печковський Володимир Миколайович (1870—1889 рр.);
  • Островський Микола Степанович (1890—1898 рр.);
  • Шмідт Федір Іванович (1898—1901 рр.);
  • Галицинський Федір Олексійович (1901—1902 рр.);
  • Волков Володимир Миколайович (1902—1906 рр.);
  • Розанов Віктор Олександрович (1906 р.).

Південні залізниці[ред.ред. код]

  • Шмідт Федір Іванович (1907 р.);
  • Розанов Віктор Олександрович (1907—1908 рр.).
  • Івановський Іпполіт Костянтинович (1909—1910 рр.);
  • Стульгинський Владислав Гнатович (1910—1913 рр.);
  • Воскресенський Борис Дмитрович (1913—1916 рр.);
  • Язиков Борис Миколайович (1916—1917 рр.);
  • Іванов (1923—1926 рр.);
  • В. Чорний (1927—1928 рр.);
  • П. Бандура (1928—1930 рр.);

Південна залізниця[ред.ред. код]

  • Лівшиць Яків Абрамович (1931—1933 рр.).
  • Зорін Олексій Михайлович (1934 р.);
  • Шушков Петро Сергійович (1934—1937 рр.);
  • Малий І. (1937—1938 рр.);
  • Кутафін Семен Васильович (1938—1944 рр.);
  • Даниленко Костянтин Іванович (1944—1945 рр.);
  • Дмитрюк Петро Андрійович (1945—1954 рр.);
  • Кожухар Костянтин Герасимович (1954—1959 рр.);
  • Головченко Григорій Іванович (1959—1972 рр.);
  • Конарєв Микола Семенович (1972—1976 рр.);
  • Шутов Олексій Йосипович (1976—1983 рр.);
  • Пучко Олександр Олександрович (1983—1995 рр.);
  • Крючков Олег Митрофанович (1995—1997 рр.);
  • Несвіт Василь Андрійович (1997—2000 рр.);
  • Остапчук Віктор Миколайович (2000—2012 рр.);
  • Філатов Олександр Валентинович (2012—2014 рр.);
  • Уманець Микола Григорович (з 2014 р.)

Електрифікація залізниці[ред.ред. код]

Електрифікація за десятиріччями[ред.ред. код]

Десятиріччя Електрифіковано залізниць, км
1950-ті 190
1960-ті 229
1970-ті 348
1980-ті 37
1990-ті 99
2000-ні 250
2010-ті 295

Плани Укрзалізниці[6][ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]