Південна залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Південна залізниця
Повна назва: регіональна філія Південна залізниця ПАТ «Укрзалізниця»
Південна залізниця logo.png
Роки функціонування: 1869 — н.ч.
Країна: Україна Україна
Штаб-квартира: Харків
Статус: діюча
Підпорядкування: ПАТ «Укрзалізниця»
Експлуатаційна довжина шляхів: >3000 км
Залізниці України (територіальний поділ).png
Ширина колії: 1520 мм
Веб-сайт
Південна залізниця у ВікіСховищі

«Півде́нна залізни́ця» — одна з шести залізниць України, яка розташовується переважно в межах Харківської, Полтавської та Сумської областей. На час проведення антитерористичної операції на сході України Південній залізниці передана частина майна Донецької залізниці, розташованого на територіях Донецьої та Луганської областей, підконтрольних українській владі[1].

Це одна із найстаріших залізниць (1869 р.). Географічне розташування і конфігурація напрямків та дільниць Південної залізниці визначає її велике транзитне значення. Вона зв'язує Донбас зі столицею України і західними областями, розташована на головному пасажирському напрямку Північ—КримКавказ.

Її колії простягнулись більш ніж на 3 000 км (розгорнута довжина головних колій перевищує 4000 км). Магістраль обслуговує понад 1000 промислових підприємств.

На Південній залізниці функціонують 4 дирекції залізничних перевезень: Куп'янська, Полтавська, Сумська та Харківська. З грудня 2014 року дирекцій стало 5 — до складу Південної увійшла Краснолиманська дирекція українських залізниць.

Історія[ред.ред. код]

Радянські часи[ред.ред. код]

  • 1922 — Приймається нова система управління на транспорті.
  • 1925 — Північно-Донецька залізниця реструктуризована, її слобожанська частина увійшла до Південних залізниць, інша частина об'єднана з часткою Катерининської дороги та Донецької кам'яновугільної (Донецька дорога). Наприкінці 1920-х до складу Південних залізниць війшли ділянки Красний Лиман(Лиман-1)—Основа—Льгів, та Харків-Куп'янськ. — У такій кофігурації лінії Південних залізниць мали найбільшу у своїй історії протяжність.
  • 1930 — Заснований Харківський експлуатаційно-тяговий інститут інженерів залізничного транспорту.
  • 1934 — В лютому Південні залізниці розділяють на дві самостійні — Південну та Донецьку залізниці. Швидкість вантажних потягів подвоїлась. Були укладенні рейки важкого типу.
  • 1943 — Здана в експлуатацію лінія Сараївка—Старий Оскол. За роки війни (1941–1945 рр.) шкода, заподіяна Південній магістралі, склала більше мільярда рублів.
 мапа Південної залізниці (від Павлограду до Курська) Генштаб 1943 рік.
мапа Південної залізниці (від Павлограда до Курська та Льгова). Генштаб 1943 рік.
  • 1948 — Відновлено і споруджено близько 250 електростанцій, 78 службово-технічних приміщень, відремонтовано станційні та під'їзні шляхи, створено близько 50 лінійних пунктів ремонту та промиву вагонів, електросвітло підключено до 90-та станцій і роз'їздів.
  • 1957, 30 липня — на дільниці ХарківМерефа пройшов перший електровоз.
  • 1960 — Завершилася електрифікація всього головного напрямку Південної дороги. Загальна довжина ліній, переведених на електровозну і тепловозну тягу, перевищує 2500 кілометрів.
  • 1961 — У локомотивні депо Полтава та Куп'янськ надходять тепловози. Починається їх експлуатація.
  • 1966 — Створено лабораторію обчислювальної техніки.
  • 1972 — На базі дорожньої лабораторії обчислювальної техніки створено інформаційно-обчислювальний центр дороги.
  • 1988 — Електрифіковано 37-кілометрову ділянку ВласівкаКонград.
  • 1992, лютий — Бєлгородське відділення відчужене від Південної до складу Південно-Східної залізниці Росії (ділянки Клюква-Сараєвка-Бєлгород-Наумовка, Сараєвка-Старий Оскол, Старий Оскол-Валуйки, Бєлгород-Готня, Бєлгород-Нежеголь). Ділянки Пост Північний-Козача Лопань та Вовчанськ—Приколотне Бєлгородського відділення увійшли до складу Харківського та Куп'янського відділень відповідно. Ділянки Козачок-Готня-Свекловічна, гілка Готня—Зінаїдіно Харківського та ділянка Ільок—Пеньковка—Свекловічна Сумського відділення відчужені до складу Бєлгородського відділення. Ділянки Валуйки-Соловей та Валуйки-Вистрел Куп'янського відділення увійшли до складу Бєлгородського відділення. Ділянка 770 км-Старобільськ відійшла до складу Краснолиманської дирекції української залізниці.
  • 1998 — Виконано капітальний ремонт вокзалу Харків-Пасажирський.

Часи незалежності[ред.ред. код]

Структура Південної залізниці[ред.ред. код]

Дирекції Південної залізниці:

Керівництво залізниці[ред.ред. код]

Курсько-Харківсько-Азовська

  • О. фон Ган (1869 — 1874 рр.);
  • В. Іванов (1874 — 1886 рр.);
  • Неронов (1887 — 1889 рр.);
  • В. Дворжецький (1889 р.);
  • Л. Богданович (1890 р.);
  • Ізмайлов (1890 — 1891 рр.);
  • Васильєв (1891 — 1895 рр.).

Курсько-Харківсько-Севастопольська

  • фон Ренкуль Микола Амандович (1896 — 1901 рр.);
  • Крігер (1901 — 1905 рр.);
  • Шмідт Федір Іванович (1906 — 1907 рр.).

Харківсько-Миколаївська

  • Печковський Володимир Миколайович (1870 — 1889 рр.);
  • Островський Микола Степанович (1890 — 1898 рр.);
  • Шмідт Федір Іванович (1898 — 1901 рр.);
  • Галицинський Федір Олексійович (1901 — 1902 рр.);
  • Волков Володимир Миколайович (1902 — 1906 рр.);
  • Розанов Віктор Олександрович (1906 р.).

Південні залізниці

  • Шмідт Федір Іванович (1907 р.);
  • Розанов Віктор Олександрович (1907 — 1908 рр.).
  • Івановський Іпполіт Костянтинович (1909 — 1910 рр.);
  • Стульгинський Владислав Гнатович (1910 — 1913 рр.);
  • Воскресенський Борис Дмитрович (1913 — 1916 рр.);
  • Язиков Борис Миколайович (1916 — 1917 рр.);
  • Іванов (1923 — 1926 рр.);
  • В. Чорний (1927 — 1928 рр.);
  • П. Бандура (1928 — 1930 рр.);

Південна залізниця

  • Лівшиць Яків Абрамович (1931 — 1933 рр.).
  • Зорін Олексій Михайлович (1934 р.);
  • Шушков Петро Сергійович (1934 — 1937 рр.);
  • Малий І. (1937 — 1938 рр.);
  • Кутафін Семен Васильович (1938 — 1944 рр.);
  • Даниленко Костянтин Іванович (1944 — 1945 рр.);
  • Дмитрюк Петро Андрійович (1945 — 1954 рр.);
  • Кожухар Костянтин Герасимович (1954 — 1959 рр.);
  • Головченко Григорій Іванович (1959 — 1972 рр.);
  • Конарєв Микола Семенович (1972 — 1976 рр.);
  • Шутов Олексій Йосипович (1976 — 1983 рр.);
  • Пучко Олександр Олександрович (1983 — 1995 рр.);
  • Крючков Олег Митрофанович (1995 — 1997 рр.);
  • Несвіт Василь Андрійович (1997 — 2000 рр.);
  • Остапчук Віктор Миколайович (2000 — 2012 рр.);
  • Філатов Олександр Валентинович (2012–2014 рр);
  • Уманець Микола Григорович (2014 — до цього часу)

Електрифікація залізниці[ред.ред. код]

Електрифікація за десятиріччями[ред.ред. код]

Десятиріччя Електрифіковано залізниць, км
1950-ті 190
1960-ті 229
1970-ті 348
1980-ті 37
1990-ті 99
2000-ні 250
2010-ті 295

Плани Укрзалізниці[6][ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]