Південна залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Південна залізниця
Повна назва: Регіональна філія «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»
Південна залізниця logo.png
Роки функціонування: 1869 — по теперешній час
Країна: Україна Україна
Штаб-квартира: Харків, вул. Євгена Котляра, 7
Статус: діюча
Підпорядкування: ПАТ «Укрзалізниця»
Телеграфний код: ЮЖ[1]
Залізничний код приписки (Чисельний код): 043—044
Експлуатаційна довжина шляхів: >3000 км
Залізниці України (територіальний поділ).png
Ширина колії: 1520 мм
pz.gov.ua
Південна залізниця у Вікісховищі

Регіональна філія «Півде́нна залізни́ця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» — підприємство, регіональна філія у складі ПАТ «Укрзалізниця», що обслуговує Харківську, Полтавську та Сумську області, а також окремі райони сусідніх областей.

Одна із найстаріших залізниць (1869 р.). Географічне розташування і конфігурація напрямків та дільниць Південної залізниці визначає її велике транзитне значення. Вона зв'язує Донбас зі столицею України і західними областями, розташована на головному пасажирському напрямку Північ — Крим — Кавказ.

Її колії простягнулись більш ніж на 3000 км (розгорнута довжина головних колій перевищує 4000 км). Магістраль обслуговує понад 1000 промислових підприємств.

На Південній залізниці функціонують 4 дирекції залізничних перевезень: Куп'янська, Полтавська, Сумська та Харківська.

Історія[ред.ред. код]

Радянські часи[ред.ред. код]

 мапа Південної залізниці (від Павлограду до Курська) Генштаб 1943 рік.
мапа Південної залізниці (від Павлограда до Курська та Льгова). Генштаб 1943 рік.
  • 1934 — в лютому Південні залізниці розділяють на дві самостійні — Південну та Донецьку залізниці. Швидкість вантажних потягів подвоїлась. Були укладенні рейки важкого типу.
  • 1943 — здана в експлуатацію лінія Сараївка — Старий Оскол. За роки війни (1941—1945 рр.) шкода, заподіяна Південній магістралі, склала більше мільярда рублів.
  • 1948 — відновлено і споруджено близько 250 електростанцій, 78 службово-технічних приміщень, відремонтовано станційні та під'їзні шляхи, створено близько 50 лінійних пунктів ремонту та промиву вагонів, електросвітло підключено до 90-та станцій і роз'їздів.
  • 1957, 30 липня — на дільниці Харків — Мерефа пройшов перший електровоз.
  • 1960 — Завершилася електрифікація всього головного напрямку Південної залізниці. Загальна довжина ліній, переведених на електровозну і тепловозну тягу, перевищила 2500 кілометрів.
  • 1961 — у локомотивні депо Полтава та Куп'янськ надходять тепловози. Починається їх експлуатація.
  • 1966 — створено лабораторію обчислювальної техніки.
  • 1972 — на базі дорожньої лабораторії обчислювальної техніки створено інформаційно-обчислювальний центр дороги.

Часи незалежності[ред.ред. код]

  • 1992, лютий — Бєлгородське відділення відчужене від Південної до складу Південно-Східної залізниці Росії (дільниці Клюква — Сараєвка — Бєлгород — Наумовка, Сараєвка — Старий Оскол, Старий Оскол — Валуйки, Бєлгород — Готня, Бєлгород — Нежеголь). Дільниці Пост Північний — Козача Лопань та Вовчанськ — Приколотне Бєлгородського відділення увійшли до складу Харківського та Куп'янського відділень відповідно. Дільниці Козачок — Готня — Свекловічна, гілка Готня — Зінаїдіно Харківського та дільниця Ільок-Пеньковка — Свекловічна Сумського відділення відчужені до складу Бєлгородського відділення. Дільниці Валуйки — Соловей та Валуйки — Вистрел Куп'янського відділення увійшли до складу Бєлгородського відділення. Дільниця 770 км — Старобільськ відійшла до складу Лиманської дирекції Донецької залізниці.
  • 1998 — виконано капітальний ремонт вокзалу Харків-Пасажирський.
  • 2014 — видано розпорядження, за яким на час проведення антитерористичної операції на сході України Південній залізниці мала бути передана частина майна Донецької залізниці, розташованого на слобожанській території Донецьої та Луганської областей, підконтрольних українській владі[2], але у повній мірі воно так і не було здійснене, хоча Південна залізниця активно допомогала й помогає досі в приведенні залізничного господарства цього регіону до ладу[3].
  • 1 грудня 2015 року розпочалась господарська діяльність ПАТ «Укрзалізниця»; державне підприємство «Південна залізниця» втратило статус окремої юридичної особи і продовжило діяльність як регіональна філія[4].

Структура Південної залізниці[ред.ред. код]

Дирекції:

Інщі підрозділи:

Керівники[ред.ред. код]

В різний час залізницю очолювали:

Курсько-Харківсько-Азовська залізниця[ред.ред. код]

  • О. фон Ган (1869—1874 рр.);
  • В. Іванов (1874—1886 рр.);
  • Неронов (1887—1889 рр.);
  • В. Дворжецький (1889 р.);
  • Л. Богданович (1890 р.);
  • Ізмайлов (1890—1891 рр.);
  • Васильєв (1891—1895 рр.).

Курсько-Харківсько-Севастопольська залізниця[ред.ред. код]

  • фон Ренкуль Микола Амандович (1896—1901 рр.);
  • Крігер (1901—1905 рр.);
  • Шмідт Федір Іванович (1906—1907 рр.).

Харківсько-Миколаївська залізниця[ред.ред. код]

  • Печковський Володимир Миколайович (1870—1889 рр.);
  • Островський Микола Степанович (1890—1898 рр.);
  • Шмідт Федір Іванович (1898—1901 рр.);
  • Галицинський Федір Олексійович (1901—1902 рр.);
  • Волков Володимир Миколайович (1902—1906 рр.);
  • Розанов Віктор Олександрович (1906 р.).

Південні залізниці[ред.ред. код]

  • Федір Шмідт (1907 р.);
  • Розанов Віктор Олександрович (1907—1908 рр.);
  • Івановський Іпполіт Костянтинович (1909—1910 рр.);
  • Стульгинський Владислав Гнатович (1910—1913 рр.);
  • Воскресенський Борис Дмитрович (1913—1916 рр.);
  • Язиков Борис Миколайович (1916—1917 рр.);
  • А. Іванов (1923—1926 рр.);
  • В. Чорний (1927—1928 рр.);
  • П. Бандура (1928—1930 рр.);
  • Яків Лівшиць (1931—1933 рр.);
  • М. Левченко (1933—січень 1934 р.);
  • Олексій Зорін (1934 р.).

Південна залізниця[ред.ред. код]

  • Шушков Петро Сергійович (1934—1937 рр.);
  • Малий І. (1937—1938 рр.);
  • Кутафін Семен Васильович (1938—1944 рр.);
  • Даниленко Костянтин Іванович (1944—1945 рр.);
  • Дмитрюк Петро Андрійович (1945—1954 рр.);
  • Кожухар Костянтин Герасимович (1954—1959 рр.);
  • Головченко Григорій Іванович (1959—1972 рр.);
  • Конарєв Микола Семенович (1972—1976 рр.);
  • Шутов Олексій Йосипович (1976—1983 рр.);
  • Пучко Олександр Олександрович (1983—1995 рр.);
  • Крючков Олег Митрофанович (1995—1997 рр.);
  • Несвіт Василь Андрійович (1997—2000 рр.);
  • Остапчук Віктор Миколайович (2000—2012 рр.);
  • Філатов Олександр Валентинович (2012—2014 рр.);
  • Уманець Микола Григорович (з 2014 р.)

Електрифікація залізниці[ред.ред. код]

Електрифікація за десятиріччями[ред.ред. код]

Десятиріччя Електрифіковано залізниць, км
1950-ті 190
1960-ті 229
1970-ті 348
1980-ті 37
1990-ті 99
2000-ні 250
2010-ті 295

Нереалізовані проекти[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Список железных дорог СНГ. «Экспресс» в Интернет
  2. Деякі питання функціонування державного підприємства «Донецька залізниця»
  3. відбудовано залізничні мости на Південній залізниці // Спеціалізовані підрозділи залізниць відновили шість мостів в зоні АТО. Укрзалізниця. 17 липня 2014. 
  4. Відсьогодні ПАТ «Укрзалізниця» розпочинає господарську діяльність. Укрзалізниця. 1 грудня 2015. 
  5. История электрификации железных дорог СССР. 1956-1958. Архів оригіналу за 2012-09-12. 
  6. Электровозы пойдут в Полтаву(рос.)
  7. У 2010 році електрифіковано 99 км експлуатаційних дільниць залізниці
  8. На Південній залізниці відкрито електрифіковану дільницю Полтава — Мала Перещепинська
  9. Ділянку Полтава — Красноград — Лозова відкрито для руху швидкісних міжрегіональних поїздів. Офіційний сайт Укрзалізниці
  10. У найближчі шість років Укрзалізниця планує електрифікувати 1562 км колій

Посилання[ред.ред. код]