Бернар Ліо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бернар Ліо
фр. Bernard Lyot
Народився27 лютого 1897(1897-02-27)[1][2][…]
Париж, Франція[4]
Помер2 квітня 1952(1952-04-02)[4][1][…] (55 років)
Каїр, Єгипет[4]
ПохованняПер-Лашез і Grave of Lyotd
Країна Франція
Діяльністьастроном
Alma materПаризький університет
Галузьастрономія
ЗакладПаризька обсерваторія
Аспіранти, докторантиОдуен Дольфюс
ЧленствоФранцузька академія наук
МАС[5]
Національна академія наук США
БатькоConstant Lyotd
Нагороди
CMNS: Бернар Ліо у Вікісховищі

Ліо Бернар (фр. Bernard Lyot; 27 лютого 1897, Париж — 2 квітня 1952, Каїр) — французький астроном, член Паризької АН (1939).

Життя і дослідження

[ред. | ред. код]

Народився в Парижі. У 1917 році закінчив Вищу електротехнічну школу. У 1917—1928 роках працював у Політехнічній школі під керівництвом відомих фізиків А. Перо і Ш. Фабрі, з 1920-го — у Медонській обсерваторії.

Основні наукові роботи присвячені вивченню планет і Сонця. У 1921—1929 роках першим виконав великі ряди поляриметричних вимірювань випромінювання планет, основною метою яких було отримання фізичних характеристик поверхневих шарів і атмосфер планет шляхом порівняння лінійної поляризації відбитого і розсіяного ними світла Сонця з поляризацією, створюваною земними зразками. Уже тоді показав, що породи на поверхні Місяця, Марса і Меркурія за своїми поляризаційними властивостями близькі до земних вулканічних порід, а поляризація випромінювання Венери, Юпітера і Сатурна виникає у їхніх атмосферах, причому у Венери вона свідчить про наявність крапель рідини в атмосфері. Знайшов, що внутрішнє кільце Сатурна поляризує світ так само, як скельні земні породи. Виявив змінність поляризації випромінювання Сатурна. Усі ці спостереження виконав за допомогою створеного ним високочутливого полярископа.

У 1932 році створив фотографічний поляриметр, за допомогою якого досліджував поляризацію світла, відбитого яскравими астероїдами. Поліпшив техніку візуальних і фотографічних спостережень планет. Виконав багато детальних спостережень поверхонь планет. Зробив перші замальовки великих супутників Юпітера й Сатурна, спостерігав плями на Титані, вивчив розподіл яскравості в кільцях Сатурна. Сконструював мікрометр подвійного зображення для точних позиційних вимірювань планет. Розробив оригінальний метод фотографування планет, що дає змогу виключити вплив зернистості емульсії та підвищити контраст (він полягає в накладенні один на одного багатьох негативних зображень).

У 1929—1931 роках створив коронограф — прилад для спостережень сонячної корони поза затемнень, що дало змогу істотно просунути вперед вивчення корони. За допомогою коронографа Ліо досліджував поляризацію корони, її спектр у широкому діапазоні довжин хвиль, відкрив п'ять нових емісійних ліній. Використавши в коронографі інтерференційно-поляризаційні фільтри, отримав монохроматичні зображення корони і диска Сонця в променях різних ліній.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Золота медаль Королівського астрономічного товариства (1939), медаль Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства, Медаль Генрі Дрейпера (1951).

На честь Ліо названі кратери на Місяці та Марсі і мала планета 2452 Ліо.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ GeneaStar
  4. ↑ а б в Лио Бернар // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ NNDB — 2002.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Бернар_Ліо