Бова Євгеній Петрович
| Євгеній Бова Євгеній Петрович Бова | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Підполковник | |||||||
 | |||||||
| Загальна інформація | |||||||
| Народження |
11 березня 1993 (30 років) Староаврамівка, Хорольський район, Полтавська область, Україна | ||||||
| Alma Mater | Національний університет оборони України імені Івана Черняховського | ||||||
| Псевдо | Черчилль | ||||||
| Військова служба | |||||||
| Роки служби | 2014—н.ч. | ||||||
| Приналежність |
 Україна | ||||||
| Вид ЗС |
 Військово-морські сили | ||||||
| Рід військ |
 Морська піхота | ||||||
| Війни / битви | |||||||
| Командування | |||||||
| |||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||
| |||||||
Євгеній Петрович Бова (нар. 11 березня 1993) — український військовослужбовець, Герой України, майор Збройних сил України, командир 1-го окремого батальйону морської піхоти (2018).
Біографія[ред. | ред. код]
Свою військову кар'єру розпочав ліцеїстом у 3 взводі 1 навчальної роти ліцеїстів (командир взводу — старший лейтенант Ковальчук Максим Сергійович, командир роти — підполковник Коломойцев Андрій Васильович) Київського військового ліцею імені Івана Богуна.[1]
2010 року закінчив КВЛ ім. Івана Богуна вступив до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на факультет аеромобільних військ та розвідки, який 2012 року був переміщений до Військової академії (м. Одеса).[1]
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
Одразу після закінчення факультету аеромобільних військ і розвідки Одеської військової академії в 2014 році офіцер Бова служив у 1-му окремому батальйоні морської піхоти на посаді командира десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти.[2][1]
З 17 вересня по жовтень 2014 року на посаді командира десантно-штурмового взводу зведеної ротної тактичної групи морської піхоти виконував бойові завдання із взяття під контроль та подальшої оборони с. Гранітне Донецької області. Десантно-штурмовий взвод під командуванням Євгенія без втрат захопив пануючу у районі висоту, що дозволило у подальшому успішно відбивати усі спроби ворога захопити Гранітне. Дії Євгенія були оцінені як рішучі та сміливі.[3]
У період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року виконував бойові завдання з охорони та оборони смт Талаківка Донецької області. На той час мав звання старшого лейтенанта. Командував передовим взводним опорним пунктом, який неодноразово зазнавав атак бойовиків. За оцінками командування, у боях виявляв рішучість, мужність та героїзм.[3]
У період з 14 по 17 лютого 2015 року у складі ротної тактичної групи морської піхоти успішно виконав бойове завдання з проведення пошуково-ударних дій у районі населених пунктів Широкине-Лебединське-Піонерське Донецької області. Взвод Євгенія звільнив від бойовиків с. Лебединське, а також розблокував та евакуював підрозділи добровольчих батальйонів «Донбас» та «Східний корпус», що перебували в оточенні.[3]
З січня по вересень 2016 року на чолі десантно-штурмової роти виконував бойові завдання з оборони нп Лебединське Донецької області. З жовтня 2016 року на посаді заступника командира батальйону морської піхоти виконував бойові завдання з оборони с. Широкине Донецької області. Під командуванням Євгенія у зоні відповідальності батальйону було розроблено та створено надійну систему оборони рубежів, що дозволяло успішно відбивати напади противника та мінімізувати втрати серед особового складу та техніки. За оцінками командування, цього вдалося досягти завдяки відмінним професійним знанням та набутому бойовому досвіду офіцера.[3]
29 грудня 2016 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
20 лютого 2017 року під керівництвом Євгенія було захоплено рубіж, зайнятий противником. Використовуючи дані про противника, офіцер здійснив інженерну розвідку маршруту, що дало змогу своєчасно та безпечно зайняти раніше визначений рубіж. Під час бою зведена рота неодноразово потрапляла під вогонь противника, але завдяки командуванню Євгенія, всі спроби зупинити підрозділ були марними.[3]
30 червня 2017 року, у званні капітана, був нагороджений Орденом Данила Галицького.[4]
У квітні 2018 року призначений на посаду командира 1-го окремого батальйону морської піхоти. За підсумками 2018 року його батальйон був визнаний кращим серед батальйонів морських піхотинців, і 2020 року здобув це звання повторно.[2][5]
10 березня 2022 року за день до свого дня народження за оборону Маріуполя і утримання позицій під час відбиття російського широкмасштабного вторгнення, був нагороджений вищою державною нагородою України — Герой України.[6][7] На той час заочно навчався у Національному університеті оборони України ім. Івана Черняховського.[2]
У квітні 2022 року, після того як командир 36 ОБрМП Володимир Баранюк потрапив в полон під час оборони Маріуполя, Євгеній Бова прийняв командування бригадою на себе. Після цього віддав наказ на вихід з міста.[8]
21 вересня 2022 року росіяни передали Бову України в рамках обміну полоненими[9].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (10 березня 2022) — за героїчну оборону Маріуполя та утримання позицій у постійних атаках ворога.[10] Текст указу: за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[11][12].
- Орден Данила Галицького (30 червня 2017) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку та з нагоди Дня Військово-Морських Сил Збройних Сил України.[13]
- Орден «За мужність» III ступеню (29 грудня 2016) — за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку.[14]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в ВІД «БОГУНІВЦЯ» ДО КОМАНДИРА НАЙКРАЩОГО БАТАЛЬЙОНУ МОРСЬКОЇ ПІХОТИ![недоступне посилання]
- ↑ а б в Герои Украины: воспитанник Военной академии Одессы получил высшую награду | Новини Одеси. dumskaya.net. Процитовано 22 серпня 2022.
- ↑ а б в г д Новини — Миколаївська обласна державна адміністрація. www.mk.gov.ua. Процитовано 31 січня 2020.
- ↑ Порошенко нагородив військовослужбовців до Дня ВМС України. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 31 січня 2020.
- ↑ Гордість Одеси: вихованець Військової академії отримав звання Героя України
- ↑ Керівництво та весь особовий склад Київського військового ліцею імені Івана Богуна вітають майора Бову Євгенія Петровича
- ↑ Зеленський присвоїв захисникам звання Героя України і бригадного генерала
- ↑ Пішки з оточеного міста. Невідома історія виходу морпіхів із Маріуполя. Українська правда (укр.). Процитовано 22 серпня 2022.
- ↑ 7hJzWoSZ61G4MXI3xug6 (21 вересня 2022). Відбувся черговий обмін військовополоненими. Додому повернулося 215 українських захисників та захисниць. Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими (укр.). Процитовано 22 вересня 2022.
- ↑ Три вертольоти РФ в одному бою збив матрос Валерій Самофалов: Зеленський розповів, кому дав Героя. novynarnia.com (укр.). 10 березня 2022. Процитовано 22 серпня 2022.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 122/2022
- ↑ Верховный главнокомандующий присвоил звание Героя Украины 14 военнослужащим: шестерым — посмертно | Новини Одеси. dumskaya.net. Процитовано 22 серпня 2022.
- ↑ Указ Президента України від 30 червня 2017 року № 172/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 29 грудня 2016 року № 578/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
- Підполковники (Україна)
- Народились 11 березня
- Народились 1993
- Уродженці Хорольського району
- Військовики морської піхоти України
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Кавалери ордена Данила Галицького
- Нагороджені нагрудним знаком «За військову доблесть»
- Нагороджені нагрудним знаком «Знак пошани»
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)