Бортко Володимир Володимирович (молодший)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
На прем'єрі фільму Тарас Бульба
(квітень 2009)

Володи́мир Володи́мирович Бортко́ (нар. 7 травня 1946(19460507), Москва, РРФСР) — радянський, російський кіномитець та політичний діяч. Кінорежисер, сценарист та продюсер українського походження. Заслужений діяч мистецтв Росії (1994). Народний артист Російської Федерації (2000). Народний артист України (2003). Депутат Державної Думи РФ VI скликання від КПРФ.

Життєпис[ред.ред. код]

Його батьки мали українське походження. Батько — театральний режисер Володимир Бортко, мати актриса Марина Захаренко. Виховувався у родині українського драматурга Олександра Корнійчука, який був його вітчимом.

У 1974 закінчив кінофакультет Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого (майстерня Родіона Єфименка і В. Чубасова, 1969–1974) за спеціальністю «Режисура кіно та телебачення».

Працював асистентом режисера та режисером-постановником на Київській кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка.

Із 1980 — режисер-постановник кіностудії «Ленфільм». Член КПРФ.

Із 2011 — депутат Державної думи Росії.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

У березні 2014 року підписав листа на підтримку політики президента Росії Володимира Путіна щодо російської військової інтервенції в Україну.[1]

«Со внутренней политикой Владимира Владимировича я не согласен. Однако с внешней — согласен на 154 процента. В том числе и с его действиями по отношению к Украине и Крыму. Именно поэтому я и подписал письмо».

11 грудня 2015 року розпочато збір підписів під електронною петицією до Президента України з вимогою позбавити В.В.Бортка почесного звання Народний артист України [2].

Політична діяльність[ред.ред. код]

Депутат Державної Думи РФ від КПРФ.

Під час обговорення Держдумою законопроекту Дмитра Гудкова про скасування «строку давності» для розгляду апеляцій у справах про фальшиві дисертації, за яким, як визнають багато аналітиків, успішно ховаються тисячі дисертаційних брехунів і шахраїв, які купили собі вчені ступені, депутат Володимир Бортко сказав:

Що буде, якщо ми приймемо цей закон? Не будемо приховувати, що людина грішна, і з прийняттям його буде завдано удару по керівництву нашої країни. Чи варто його приймати зараз?[3]

Таким чином, він визнав, що «керівництво країни» (Росії) — брехуни, аферисти і злодії. Але у зв'язку з важким міжнародним становищем пропонував їх пожаліти. «Бо як же це ми піднімемо руку на святе: на право влади брехати і красти» — прокоментував депутатську пропозицію Бортка російський видавник і політичний оглядач Сергій Пархоменко[4]. Після цього законопроект щодо скасування «строку давності» для плагіатів Держдумою було відхилено.

Режисерські роботи[ред.ред. код]

  1. 1975 — Канал
  2. 1978 — Комісія з розслідування
  3. 1980 — Мій батько — ідеаліст
  4. 1984 — Без родини
  5. 1984 — Блондинка за рогом
  6. 1986 — Голос (у кіноальманаху «Виняток без правил»)
  7. 1987 — Одного разу збрехавши…
  8. 1988 — Собаче серце
  9. 1991 — Афганський злам
  10. 1992 — Щасти вам, панове!
  11. 1996 — Вулиці розбитих ліхтарів (ТВ) Під псевдонімом Ян Худокормов
  12. 1998 — Цирк згорів, і клоуни розбіглися
  13. 2000 — Бандитський Петербург. Фільм 1. Барон (Серіал)
  14. 2000 — Бандитський Петербург. Фільм 2. Адвокат (Серіал)
  15. 2003 — Ідіот (серіал)
  16. 2005 — Майстер та Маргарита (серіал)
  17. 2009 — Тарас Бульба
  18. 2011 — Петро Перший. Заповіт

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]